Франківський безхатько про життя на вулиці, нічліжку та байдужість рідних

Вони живуть на вулиці, сплять по закутках, вдягаються у те, що знайдуть на смітнику та харчуються, чим прийдеться. Тим не менш, жалю до них мають одиниці, а допомогти готові ще менше. Частенько і суспільство, і влада сприймає їх як загрозу. Мова йде про безпритульних.

Як живеться бездомним в Івано-Франківську кореспонденту Бліц-Інфо розповів один із тих, хто живе на вулиці вже багато років –  пан Василь. Наша розмова проходить під час «Пікніку для бездомних», що влаштовує Спільнота Святого Егідія, тож чоловік при нагоді дякує благодійникам та священикам. Каже, без їхньої підтримки вижити на вулиці було б набагато складніше. Адже небайдужі допомагають не тільки їжею та теплим одягом, а й підтримують добрим словом та спільною молитвою.

Пану Василю – 52. На вулиці вже не перший рік. Розповідає, що колись здобув професію муляра, мав добру роботу та сім’ю. Допомагав будуватись родичам, друзям, сусідам – віддячували могоричем. Незчувся, як став пити постійно. У сім’ї не зрозуміли, тож опинився на вулиці. Тинявся від одних родичів до других, мав дрібні підробітки, але повернутись до нормального життя не вдалось. Зараз теж підробляє, де кличуть - підмести, прибрати, підсобити – готовий на будь-яку роботу. Втім, каже, що ґазди зазвичай грошей не дають – нагодують та сто грам наллють – от і вся зарплата.

Сім’я його вже давно не признає, хоч має і сина, і доньку. Цього року народився і онук. Донька не запросила ані на весілля, ані на хрестини.

«Встидаються мене. Може, якби були гроші, все було б по-іншому. Але нема, і здоров’я заробити вже нема», - резюмує чоловік, намагаючись втримати сльози. 

На запитання, де ночує, знизує плечима. Зауважує, що інколи можуть родичі прийняти, а інколи – де прийдеться. До Будинку нічного перебування зазвичай не ходить.

«Колись ходив. Там шоста година - підйом. Хоча, я й так о четвертій – п’ятій ранку встаю, бо йду прибирати. От зараз осінь, то кличуть листя згрібати. А взимку вкидати сніги. Як затримаюсь, то вже дев’ята – десята година вечора заночувати не впустять. А буває у когось працюю, а після роботи наллють сто грам. Як занюхають, то тим більше не впустять переночувати», - зізнається безхатько.

Чи вимагають у нічліжці з безпритульних гроші говорити не хоче.

«Вони нам допомагають з документами, одяг можуть дати, медогляд провести. То добре, що то таке є», – каже бездомний.

Товариш пана Василя, ще один безпритульний підказує, що то в Будинку «працівники ніяк не можуть наїстись». Натомість пан Василь запевняє, що начальство там грошей не вимагає і навпаки – допомагає, аби вони на лавках не спали.

«А працівники нам допомагають переодягтися, покупатися, є медсестра. Чого скаржитись?», - чи то в сусіда, чи то в самого себе запитує безхатько.

Розпитую, як ставлять до них патрульні. Каже, до нього питань не мають, оскільки він не має кримінального минулого та на обліку не стоїть. 

«Я є просто вільна людина, українець. Просто так склалось життя і від цього ніхто не застрахований», - резюмує безпритульний. 

До теми: Побороти не можна допомогти? В Івано-Франківську намагаються зменшити кількість безхатьків

Франківських патрульних відзначать за соціальну роботу з бездомними