Голлівуд звучить по-франківськи. Голосом Юлії Котурбаш говорять герої популярних серіалів

Голос Юлії Котурбаш, як і саму рудоволоску в місті знають дуже добре. Її бадьорий та незмінний голос уже багато років розповідає про щось цікаве й музичне на хвилях радіо «Західний полюс». А ще її голосом говорять герої популярних серіалів, адже Юля є актором озвучування та дубляжу

«Ви мене перебивайте, бо я говорити можу багато, — сміється Юля. — Я це дуже добре вмію робити».

Звісно, бо в радіоефірі Юля з 15 років — з 1996-го, пише Репортер. Каже, якось робила в подруги уроки й почула з приймача незвичну іноземну музику, якої ніде не крутили, чиїсь дотепні фрази. Дуже сподобалось, запам’яталось, які там уже уроки?!

Коли Федот (Андрій Федотов — екс-вокаліст «Перкалаби», вокаліст «‎Gogodzy Gunski‬») йшов з радіо, то влаштував конкурс, на якому шукали йому заміну. Подалась туди і Юля. Пригадує, з нею в парі сиділа дівчина з пишними формами, у червоній тісній сукні, а та мала такий босяцький вигляд — широкі штани, сорочка. Сміється, що зовні програвала, але вдало пожартувала, тож вибрали її.

Далі були нічні ефіри, одночасно вчила мови, знайомилася з музикою. Вела програму «Про любов», яка була досить популярна.

Потім денні ефіри, передача «Своєрідний хіт-парад», тобто — слухай своє, рідне. Її веде й досі — вже 20 років. Говорить, що на початках подібного не було ніде.

Саме Федот придумав їй псевдонім — Меніжарко. Пригадує, так хвилювалась, що аж впріла, почала знімати светри, кофти. «І тут Федот: «В ефірі Юля Меніжарко», — сміється вона. — Мені просто жаркіше за інших. А радіо стало моїм життям».

300 серіалів, 4500 серій

Ще Юля вела передачу «Мильна опера» — про кіно, бо страшенна кіноманка. Це захоплення теж перетворилося в роботу.

Одинадцять років тому Юля почала озвучувати фільми та серіали. Щоразу після нічного ефіру сиділа й скачувала щось цікаве. Тоді саме «підсіла» на серіал «Антураж» з Едріаном Греньє, а тут закінчилися серії з перекладом…

«Написала хлопцям, що перекладали, коли буде наступна? — пригадує Юля. — А ті: «Коли знайдуть жіночий голос». І я так без жодних зволікань — я можу! У мене тут техніка, дикція, мовляв, давайте вже, бо хочу серію подивитися. Хоч я уявлення не мала як це робити, але в мене була конкретна мета — подивитися серію».

Потім були пропозиції від інших реліз-груп, які займаються озвучкою. Каже, тоді й не підозрювала, що то ціла система, бізнес, конкуренція, боротьба за серіал, за роль. За її словами, то був не заробіток, а скоріше хобі.

А вже серйозна робота почалась з 2010 року, саме з цього часу Юля в команді реліз-групи «BaibaKo.TV». У команді 50 людей, які працюють з різних міст, а то й країн через інтернет.

«Це серйозні люди, для яких то в першу чергу улюблена робота, а не хобі, — розказує Котурбаш. — Маємо бути готові працювати в будь-який момент. У нас усіх однакове обладнання, аби однакого звучали, вимоги до звукоізоляції…».

За цей час Юлею озвучила багато фільмів, лише серіалів — зо 300, понад 4500 серій. Серед топових: «Надприроднє», «Стріла», «Секс, наркотики й рок-н-рол», «Флеш», «Супергерої», «Готель Бейтс», «Життя в деталях», «Вискочка Шекспір». А, наприклад, «Бібліотекарів» та «Хроніки Шаннари» зараз крутять на центральних телеканалах.

«Випадково почула на «Новому каналі» наші голоси, — посміхається Юля. — Це приємно, бо це рівень. Хоч у них є своя студія, свої актори. На каналах серіали озвучують переважно дві людини — наприклад, ту ж «Роксолану». Все ніби гарно, але якщо не дивитись картинку, то нудно, бо людина говорить сама з собою. А в нас п’ять-шість голосів».

Вустами Кортні Кокс

Юля переповідає кухню озвучування. То справжній конвеєр. Треба працювати вдень та вночі, аби швидше за інших зробити якісний продукт, бо подібних студій в Україні чимало.

Якщо в США серія вийшла ввечері, то на ранок вона вже є з потрібною озвучкою. Її для реліз-груп замовляють спонсори, наприклад, канадська діаспора чи якісь інші групи.

Є людина, яка скачала серію та купила субтитри. Далі робота перекладача — 10 хвилин він перекладає 2-3 години. Той переклад надсилають акторам для озвучки. Потім ту начитку відправляють звукорежисеру, який монтує серію та дивиться, чи все добре. Вертає акторам, якщо треба десь перечитати, додати інтонації. Потім звукорежисер надсилає матеріал ще на одну перевірку, а вже тоді його публікують.

«Це непросто прочитати текст, як думає багато людей, — пояснює Юля. — В озвучці також мають бути емоції, експресія, драма. Ми не просто диктори, а актори озвучення й дубляжу. Робота складна, бо я працюю у Франківську, а мій напарник десь в іншому місті. Ми не чуємо одне одного, а лише акторів, яких озвучуємо».

Є таке, що за тобою «закріплюють» актора й далі з ним «працюєш» саме ти, в яких би фільмах, серіалах той не знімався. У Юлі — це Єва Лангорія, Кортні Кокс і Віра Фарміга. Вона любить таких, характерних.

Рятуйте! Ріжуть!

Вдома у Юлі своя студія, де вона й працює цілими днями. От вчора, каже, озвучувала одразу шість серіалів, а то більше шести годин.

«Усі знають, що не можна заважати, шуміти. Донька клацнула ручкою — все, треба перечитувати. Здається, мій кіт нявкає лише тоді, коли мікрофон вимкнений, — сміється Юля. — Сусіди теж в курсі — розуміють».

Розповідає, що сусіди дізнались про її роботу якось на ранок Нового року. Юля отримала завдання — дві години просто кричати. Саме озвучували жахливчик «Техаська різня бензопилою». Все пояснила доньці Каріні, натягла їй навушники, сама в них і — працює.

«Відповідно є маніяк і жертви, які бігають, кричать: «Рятуйте! Допоможіть! Ріжуть! Вбивають!», — розповідає Котурбаш. — І так дві години. Одну героїню зарізали, потім наступну і т.д. Приходить дитина, мовляв, ломляться у двері. Відчиняю — зла, бо ж робота горить, а там — переляканий сусід і два полісмени. Пояснила, що всі живі здорові, що то така робота, показала студію, сценарій. Тоді зрозуміла, що потрібна добра звукоізоляція».

Ще Юля бралась озвучувати Лісу з «Сімпсонів». Каже, з мультфільмами тяжко працювати, бо треба сильно видозмінити голос і дуже довго його тримати. Пробувала озвучувати персонажа у серіалі «Темне дитя» і донька ведучої.

За словами Юлі, робота страшенно цікава, але й виснажлива, бо всі свої емоції віддаєш там, у студії.

«У серіалі «Ганібал», там такі сцени… Доводиться вмирати, когось втрачати — це тяжко, — говорить Котурбаш. — А є серіали, де проймаєшся долею героїв, плачеш з ними, переживаєш. Словом — робиш все, аби глядач не перемкнув, не вимкнув, аби чекав наступної серії з твоєю озвучкою».