Їх зупинила смерть
Сонце раптом зникло, і день на цьому обійсті перетворився на ніч. Сусідів сполохав відчайдушний зойк, який долинув звідтіль, а невдовзі вони довідалися, що туди завітала смерть. Несподівана, «нагла», як кажуть у народі.
...Коли помирає близька людина, це завжди великий біль. Але одна річ, якщо смерть природна. Скажімо, у зв’язку з віком чи хворобою. Це очікувано. Але інша річ, коли ніщо не віщувало бідиѕ Пішов чоловік на річку і не повернувся, пише газета Галичина. Поїхав в дорогу, а назад вже привезли мертвого. Власне, говоримо про загибель людей внаслідок нещасних випадків. і тільки за червень та першу половину липня, за нашими підрахунками на основі даних управління з питань надзвичайних ситуацій ОДА, трапилося 34 такі трагедії. Цифра навряд чи остаточна, бо, наприклад, авторові цих рядків достеменно відомо, що в одному з сіл Богородчанського району чоловік впав із черешні. Падаючи, вдарився головою об паркан і загинув на місці. Але у згаданих зведеннях цей випадок не зазначено. Зрештою, для покійного та його родичів це навряд чи суттєво.
Означений період вибрав не тільки тому, що вразила кількість жертв. Траплялися місяці, коли їх було значно більше. Скажімо, лише за кілька днів липневої повені 2008 р., за нашими підрахунками, загинуло не менше півсотні людей. В одному тільки селі Прутівці Снятинського району втопилося одразу восьмеро його жителів, переважно дітей. Ми підкреслили — «за нашими підрахунками», бо «Вікіпедія» дає загальну кількість загиблих по трьох областях Західної України, охопленої тоді повінню, — лише 30 осіб.
Але журналісти нашої газети відслідковували ситуацію і з тією цифрою не погоджуються. Таку розбіжність можна пояснити чутками, начебто влада, аби применшити масштаби трагедії, дала вказівку оформляти загиблих не як таких, чиї життя забрала повінь, а як таких, що втопилися внаслідок власної необережності.
Але червень і перша половина липня ц. р. привернули увагу ще й тим, що, крім, так би мовити, традиційних для цієї пори року нещасних випадків, таких як утоплення, загальносезонних — ДТП, в цьому невеличкому проміжку часу мала місце значна кількість трагічних пригод, які загалом трапляються рідко. Зокрема, зареєстровано одразу три випадки смертельного ураження струмом у побуті. В одному з них чоловік загинув, перебуваючи на електричному стовпі. Розповідали, що це сталося, коли людина самотужки намагалася відновити електропостачання після буревію 20-21 червня. А провід виявився під напругою.
Крім того, маємо два нещасні випадки на виробництві. В одному з них молодий чоловік впав із шостого поверху новобудови в Івано-Франківську. До лікарні його доставили живого, але в дуже тяжкому стані. А в Снятині на одному з місцевих підприємств теж загинув чоловік. За попередніми даними, причиною нещасного випадку стало порушення техніки безпеки. З другого поверху приватного будинку випала дворічна дитина. Ще один, також дворічний, малюк постраждав через необережність дорослих, бо стояв занадто близько до них, коли вони розпалювали пічку, хлюпнувши на дрова бензином, спалах якого обпік дитині груди та обличчя. Причому опіки серйозні — другого і третього ступенів.
Під час гасіння пожежі — а горіли суха трава і побутове сміття на одному з обійсть на Калущині — виявили труп 72-річного господаря. Зафіксовано і дві пригоди на колії. В одній із них локомотив розтрощив джип «Міцубіші Паджеро». Правда, його водій і пасажири встигли втекти. У другій — потяг тяжко травмував 63-річну людину.
Природні стихії — буревій і блискавка забрали життя ще двох людей.
І, нарешті, — «екзотика». Ми вже писали, що на початку червня в Богородчанському районі закатрупили скаженого цапа, який протягом травня тероризував жителів с. Хмелівки. Подія рідкісна. Та через кілька тижнів у Тисмениці щур, котрий, як потім з’ясувалося, також був хворий на сказ, вкусив жінку. Скільки веду рубрику пригод, але не пригадую, щоби щурі нападали на людей. Стосовно інших подій, то, ще раз підкреслю, вони трапляються протягом року, але рідко коли стається, щоб так збіглися в невеличкому проміжку часу. Рахуйте, якихось 45 днів, а скільки горя. І це ми ще не торкалися традиційних надзвичайних подій, зокрема дорожньо-транспортних пригод.
Хоча, за даними відділу дорожньої безпеки ГУ НП, в червні ц. р. кількість ДТП була меншою порівняно з аналогічним періодом торік. Проте це навряд чи втішить тих, хто втратив у них своїх рідних та близьких. А ми підрахували, що протягом червня і перших двох тижнів липня в ДТП загинуло більше десяти жителів області.
Зазвичай ДТП є найбільш поширеним видом нещасних випадків з тяжкими наслідками для людей. Проте влітку на перше місце можуть вийти, як це сталося нині, трагедії на воді. Зрештою, їх кількість залежить від погоди. А в червні та в першій половині липня було чимало спекотних днів, то й біда прийшла не в одну прикарпатську оселю. Знову ж таки, за нашими підрахунками, 16 життів забрала вода. Жертв могло бути ще більше, якби не робота рятувально-водолазних станцій на міських озерах івано-Франківська і Коломиї та на Дністрі в Галичі. Принаймні, завдяки їхнім фахівцям було врятовано четверо дітей — троє з них не розрахували свої сили і це вчасно помітили рятувальники. Четвертого, який плавав на надувному крузі, течія підхопила і потягнула майже на середину річки.
Крім того, уникли смерті у воді і двоє дорослих. Кожен із них, щоправда, окремо один від одного — так «навідпочивався» на березі, що просто падав у водойми. Тож коли констатуєш ці факти, інколи задумуєшся: а за яким принципом «вибирає» свої жертви смерть? Скажімо, серед тих, хто втопився, шестеро — віком від 15 і до 28 років. інші значно старші. Загиблих середнього віку — одиниці. Жертви ДТП — 1992, 1994, 1999 років народження. Їм би жити й жити. Та не судилося.
І, мабуть, марно шукати відповіді на запитання, чому так сталося. «Присуд Божий залишається на землі скритим», — каже одна мудра книжка з назвою «Богочоловік». Та, попри те, ми тут, на землі, продовжуємо запитувати, чому так стається. Вище я вже згадував про 2008 рік і село Прутівку. Ця картина й досі перед очима. Наша журналістська група підходила до сільради, розташованої біля церкви, під звуки поминального дзвону. В цей момент туди заносили невеличку труну з тілом загиблої дитини. Ледь затихли дзвони, як до сільради зайшов чоловік і сказав, що знайшли черговий труп. Коли почала прибувати вода, один чоловік, маючи човен, взявся рятувати дітей. Та раптова велика хвиля перевернула човен і звідти ніхто не врятувався. А вода так і не дійшла до обійсть, де жили ті діти. «Я залишилася жива, а синочка вже немає», — без емоцій, бо виплакала все, що можна, сказала нам мама одного із загиблих.
Зрештою, таких прикладів чимало. Нагадаємо хоча б про один з тих випадків, про який уже йшлося в цьому матеріалі, — загибель людини внаслідок падіння дерева. Такі випадки у нас траплялися, але під час лісозаготівлі. І чи не вперше до трагедії призвів буревій. Жінка сховалася від грози під деревом. До речі, того дня вона поверталася з цвинтаря. Тут можна згадати застереження, що під час грози аж ніяк не можна ховатися під деревами. Але це теорія. На практиці ж люди інстинктивно шукають там прихистку від зливи, граду, сильного вітру, забуваючи всі застереження. Під тим деревом жінка була не сама, поряд був і якийсь чоловік. Дерево, яке не витримало натиску вітру, його тільки подряпало, а 64-річну жінку задавило на смерть. Того ж дня і також внаслідок стихії могла загинути ще одна людина. В Отинії Коломийського району смерч відірвав величезну гілку з дуба і кинув її на дах хати. Гілляка зруйнувала не лише покрівлю, а й стелю в одній із кімнат за якусь мить до того, як туди зайшла 85-річна господиня. Її син думає, що для мами це могло закінчитися найгірше. Та, як бачимо, смерть відтермінувала «зустріч» із цією жінкою.
Найбільш резонансною подією цього періоду була ДТП, в якій загинуло одразу четверо молодих людей: два парубки і дві дівчини. Причому, як розповідали авторові цих рядків, хлопці з дівчатами до того навіть не були знайомі. Так трапилося, що вони просто стали попутниками. В одного із загиблих хлопців невдовзі мало бути весілля. Мимоволі задумуєшся, коли читаєш чергові зведення про надзвичайні ситуації, і ніхто з потерпілих, звісно, нічого поганого не очікував. Людина жила якимись своїми планами, мріями, намірами... і в одну мить це все обірвалося. Душа опинилася там, де нічого не варті ні соціальний статус, ні посада, ні статки. «Memento mori» — «пам’ятай про смерть», казали латинські язичники. Ніхто не знає свого кінця — часто наголошують священики, закликаючи вірних до праведного життя. Здебільшого, ми машинально повторюємо за ними на Службі Божій фразу: «Християнської кончини безболісної, бездоганної, мирної і доброго отвіту на Страшному суді у Господа просим», сподіваючись, що з нами нічого лихого не трапиться.
Звернув увагу на ще один момент. Усі ці надзвичайні події та нещасні випадки, немов хвиля, накотилися на Прикарпаття, після чого днів десять панувало відносне затишшя. Та далі наше житейське море знову заштормило. Починаючи з 24 липня кількість повідомлень про загиблих внаслідок різних НП знову почала зростати в геометричній прогресії. За якийсь тиждень втопилося троє людей, в тому числі й 16-річний підліток. Від ураження електричним струмом у Калуському районі загинув трирічний малюк. На місці пожежі сухої трави на приватній земельній ділянці в тому ж Калуському районі виявлено мертвим 89-річного власника. Внаслідок аналогічних подій у Городенківському та Тисменицькому районах двоє осіб зазнали серйозних опіків і доставлені до лікарні. А домінували наразі дорожньо-транспортні пригоди, в яких загинуло четверо осіб. Наприклад, 31 липня на трасі між івано-Франківськом і Тисменицею зіткнулися джип «Міцубіші Паджеро» і мотоцикл «Хонда». Митоцикліст, житель Тернополя, та його пасажирка загинули на місці пригоди. До речі, та жінка — жителька м. Красного Луча Луганської області. Вочевидь, переселенка, бо те місто наразі захоплене російськими бандформуваннями. Але бачите, де її знайшла смерть.
