Катастрофа ЯК 28 на Франківщині в 1972 році. Вперше розкриваємо подробиці аварії
Дуже часто аварії та катастрофи в радянські часи досить ретельно приховувалися та взагалі засекречували , але з часом ми всерівно дізнаємося подробиці та деталі .
Так і цього разу – Mil розкриває факт, який детально не описано ніде.
На березі Дністра, зовсім поряд місце падіння літака за який мало хто знає..
Це історія складається з двох частин. Дві незалежні групи виїжджали на місце падіння і результат з”явився лише згодом.
Отже по порядку. Якось нам надали інформацію що зустрічали багато уламків та дюралі в одному лісі недалеко від річки Дністер у Франківський області. Як завжди такі місця завжди цікаві бо невідомо що шукаємо.
Зібравшись в цей похід ще одну крапку в тому районі намітили і вирішили ії перевірити. В команду запросили добрих знайомих хлопців , що бажали також провести пошуки по місцям падіння літаків. Данило Бержицький та Назар Хоминяк. Данило в темі авіації вже давно , колись працював в авіа музеї в Криму, тому по літаках та їх пошуках знає з власного опиту. Для Назара це був першій виїзд на літаки. Ну а Євген Ліпатов вже з нами не першій раз був.
Наша локація була в Тлумацькому районі, місце де попадались уламки дюралі в лісі нам підказав місцевий колега по пошуку.
Поворот з головної дороги , вздовж села і прямо на хутір, де нас звісно всі побачили. Добралися до лісу. Температура в той день була десь +33+35. Повільно розійшлись по лісу і вже за пів години були перші знахідки. Кожен по шматку дюралі вже мав.
Ще за пів години приїхали лісничі , с хутора напевно швидко повідомили що чужаки в лісі і напевно ліс рубають. Але коли почали розмову то стало зрозуміло що загрози для лісу ми не представляємо. Ще як побачили що ми уламки вже якісь знайшли. Вирішили в них також розпитати що їм відомо за літак :
Тут десь літак впав під час війни , не памя’таєте ?
Звісно що ні, але тутка взагалі нічого не падало . Я тут все життя живу і в лісі працюю і нічого не чув.
Але є деталі, ми знайшли, що це значить ?
Не знаю як ви то знайшли , але тут ніхто за літак нічого не чув
Лісничий розписався за всіх мешканців села , що літаків тут не падало, отже стало ще цікавіше що ж тут впало і коли. Коли вони поїхали продовжили пошуки. В принципі вже виявили як падав літак , тобто траєкторію і цілеспрямовано йшли по цій лінії.
Сигналів дуже багато, всі копати немає сенсу а також за тиждень не вибрати всього.
Місце падіння доволі розтягнуто , біля 500 м. Уламки то щільно йдуть , то знов деінде поряд.
По деталях картина виглядала дуже дивно. Дюралі в хорошому стані , бо переважно багато корозії особливо на радянських. Маркування вибиті на профілях чітко , колір фарб зелений, що нагадує ленд-ліз або «совєти», заклепка рівна, не хаотична, достатньо багато елементів з нержавійки, шкала приладів радянська, але маркування також якесь сучасне.
Також було знайдено парашутна прив”язна петля, частини двигуна, багато дюралі з клеймами , декілька елементів з цифрами та маркуванням. Жодної гільзи по періоду другої війни. Воронки немає . Крупного заліза також немає , хоча сигналів багато.
З визначенням думки звісно розійшлися- варіант післявоєнного літака або ленд ліз якій ми ще не зустрічали. Все виявилось згодом , після того як відмилися деталі деякі.
Отже марка літака наразі не визначена . Рік випуску 196х ( згідно однієї деталі 1960 р ) .
Подивились по відкритих джерелах – жодної інфи про аварію літака в цьому районі в 60-70 рр. Хіба що аварію спеціально скривали в радянські часи , а крупні уламки швидко зібрали військові.
Ще одна загадка з “совєцького ” минулого значить.
Єдине що змогли відшукати про цей літак – це згадка про катастрофи в радянському союзі , але все без подробиць:
Другий захід на цей літак був конкретно спрямований, взяли молодь яка хотіла спробувати щось пошукати. Отже – тільки шматочок дюралі з координатами місця і вперед ! Цей виїзд зробили вже для уточнення деталей аварії , опросу місцевих та ще раз подивитись на місце події.
Андрій Риштун, дослідник зі стажем, з яким в нас давно налагоджена співпраця по спільних тяжких походах в гори на пошуки , спробував також долучитися до встановлення істини, що зрештою йому і команді вдалося.
В чому кайф пошуку розбитих літаків? В тому що це суміш класичного туризму, краєзнавства і пошуку з металошукачем. Ти мандруєш по мальовничих і часто важкодоступних місцях. Потрібно цікавитися військовою технікою та історією а потім використовувати ці знання на практиці. До того ж пошук з металошукачем сам по собі цікаве та азартне заняття. А ще завжди хороша компанія. Прогнозую що наступні роки ця діяльність ставатиме щораз популярнішою.
Ми ще раз дослідили місце падіння радянського військового літака. Воно знаходиться коло села Купелів неподалік Івано-Франківська. Літак впав наприкінці 1960-х років. Місцеві жителі добре пам’ятають ті події. Інформації про сам літак була засекречена, тому деталей ніхто не знає. Пошук в інтернеті також не дав результатів.
Місцеві жителі оповідають що літак падав з півночі, від Дністра. Під час польоту було багато чорного диму. Один пілот встиг катапультуватися. Літак був великий і скосив ліс наче ножем. Одразу ж приїхали військові, все оточили і позбирали. Було це кінець 60-х, початок 70-х років.
Зараз про місце аварії нагадують лише знахідки в землі. Молодий ліс повністю вкрив пагорб. Та частини алюмінію ще досі розкидані по його схилах. Деякі лежать на поверхні, деякі до 10см в ґрунті. Додаю фото характерних деталей які допоможуть ідентифікувати тип літака. Пам’ятники чи хрести на місці падіння відсутні.
Трансформатор 400 Гц, а не 50 Гц, зроблено було для авіації що зменшити розміри та вагу устаткування
Після поїздки Андрій Риштун розмістив матеріали про пошуки на порталі Explorer.lviv.ua. Буквально за пару днів була відповідь від ПрикВО де було вказано що даних за літак немає. Але головне знайшовся один з свідків подій того дня.
Ймовірніше за все літак належав військовому аеродрому коло Івано-Франківська. Звісно що його ніхто не збивав, технічна несправність або помилка в керуванні. Добре що пілот спрямував літак у ліс і ніхто з місцевих не загинув. Цікаво було б дізнатися долю пілотів та що саме тоді відбулося. Бо це теж історія нашої землі!
Спочатку знайшовся місцевий який підтвердив дані про літак :
Валентин Сова:
“Цей літак розбився влітку 1972 року, я добре пам’ятаю бо працював тоді електромонтером на монтажі сільських ЛЕП у с.Нижневі і прилеглих хуторах Купелів, Бушкалик, Рибаківка. В той день ще відбувався футбольний матч на Кубок кубків і грала якась російська команда (здається “Динамо”Москва або ЦСКА). Літак належав до льотної частини в м.Коломиї, здається новопризначений командир полку на спарці робив ознайомчий обліт квадратів. На другий день приїхали на 3-х “Уралах” військові : офіцери і солдати, прочісували все довкола, знайшли льотчика що катапультувався, він розбився бо була мала висота. Оцеплення стояло ще з тиждень, щось шукали.”
Але згодом до нас звернувся один з безпосередніх учасників пошуку того часу. Мову оригіналу збережено.
“В начале апреля 1972 произошла катастрофа ЯК 27 с командиром полка п-ком Жигалковичем Н.Н. Перед этой катастрофой 23 февраля 1972 г Жигалкович был удостроен звания Заслуженного военного летчика СССР. Видно то, что он считал себя асом и привело к трагедии. Дело в том, что когда он вылетал, то не допускал что бы его контролировала вышка. Знаю это по тому, что я периодически сидел на вышке и наблюдал в бинокль за заходящими на посадку самолетами, что бы в случае невыпуска шасси давать тревогу руководителю полета. И однажды слышал, как Жигалкович матом обложил руководителя полетом, что бы не мешал ему.
Так вот о катастрофе. В это день экипаж отрабатывал упражнение по противоракетному маневру- пикирование-кабрирование. Летали над долиной Днестра. Но с одного берега была долина, а на другом берегу была холмистая местность. Причем холм полого поднимался метров на 50-100, а затем резко, обрывом шел к реке. Экипаж заходил с пологого места и видно визуально, а был уже вечер, часов 18.00, Жигалкович не соорентировался. А так как холм поднимался полого, самолет практически сел на вершину холма . Пролетел между двумя елями и полетел вниз , срезая верхушки елей. Даже было видно, что начал вроде поднималься вверх, но на пути оказался громадный дуб, в который самолет окончательно врезался и в результате самолет кувыркнулся хвостом вперед. Я попал на место катастрофы на следующий день. Зрелище было ужасное. А первые солдаты вообще увидели останки экипажа. Штурмана разорвало его до встречи самолета с дубом. Официальная версия на тот момент была – попадание птицы в двигатель. Даже искали ее останки. Но в двигателях были только опилки от елей. А еще тогда летчики говорили. что виноват командир полка. Так на самом деле и было. Вот такая история. И еще в 1972 хоронили летчика другого экипажа, которые служили в нашем полку, а затем перевели в Германию и там они погибли.“
Значить це ЯК-28. Опис аварії збігається з тим що знайдено на місці. Місцеві також згадували про той дуб.
Отже в квітні 1972 року екіпаж в складі 2-х людей , серед них ком полка Жигалкович Н.Н. , зазнав аварію в Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. Обидва пілоти загинули. Місце падіння ретельно прибрано було військовими. Ніяких показників чи пам’ятних знаків на місці не встановлено.
Причина аварії ймовірно похибка пілота.
І знов стикаємось з фактами коли в радянські часи приховували причини аварій та ретельно замітали всі сліди. Але факт який було засекречено встановлено.
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!
