"На щиті". Як Василь Олексюк з Прикарпаття доставляє додому тіла загиблих військових

Прикарпатець Василь Олексюк півтора року забирає тіла бійців зі стабілізаційних пунктів у зонах бойових дій і повертає їх додому. Загиблих воїнів чоловік возить у морги різних областей. Василь Олексюк робить це безкоштовно.

Історію чоловіка розповідає франківська філія Суспільного.

"Стараюся якнайшвидше цю роботу зробити, бо вдома мама чекає свою дитину"

У чорному вантажному бусі, який обладнаний сиренами та проблисковими маячками, Василь Олексюк проводить по кілька діб на тиждень. В авто у нього найнеобхідніші речі: подушка, спальний мішок — все під рукою, аби зайвий раз не зупинятися в дорозі.

"Я постійно в русі. У мене є місце, де я можу поїсти, до того ж безоплатно. Це — в Кіровоградській області, біля Олександрії. Там є пункти харчування для військових. Я знаю, куди маю доїхати, на якій швидкості, о котрій годині маю бути, коли лягати спати. Я — людина, мушу спати, але відпочинок не такий, як я собі хотів би. Стараюся якнайшвидше цю роботу зробити, бо вдома мама чекає свою дитину", — каже Василь Олексюк.

У свою першу поїздку за загиблими військовослужбовцями чоловік вирушив 5 червня 2023 року. Він каже: у перші тижні думав, що не витримає, надто важко було морально. Потім зрозумів, що емоцій у цій роботі бути не може. Перестав вдивлятися у документи, рахувати вік полеглих бійців і бійчинь.

"Боліло. На душі було погано. Все ж таки молоді діти. Потім якось змусив себе про це не думати. Скам'янів. У мене, як кажуть, серце — камінь, нерви — сталь, і робота — тільки робота. Ось зараз з нами теж хлопчик їде в Івано-Франківськ. 25 років. Удома мама чекає. Хочу їхати швидше, швидше, швидше, щоб я всіх доставив вчасно. Я можу вам розказати про всі ямки на дорозі з Франківська до Слов'янська", — говорить Василь Олексюк.

"Постійно бачиш смерть, і до цього треба якось звикнути"

На пасажирському сидінні — жовтий пульт. Його Василь не випускає з рук, коли в'їжджає у населені пункти. Він вмикає сирену, аби проїхати поміж заторів. Дорога на схід, каже водій, займає до 20 годин. Назад — добу. Упродовж усього шляху чоловік проїжджає майже півтори тисячі кілометрів. Бус придбали волонтери, вони його й ремонтують.

"Я вже не знаю, чи хтось цю машину не знає в Україні. Вона не є з нових. З холодильником. Час від часу ламається. Ремонтую її в Чукалівці, в Михайла Корія. Він мені все безоплатно робить, і до того ж навіть не зважаючи, чи це — неділя, чи це — ніч, чи це — свята. Треба, він стає і зробив. Якщо є потреба в запчастинах, тоді я вже звертаюся до голови "Бандерівського Схрону" Ігоря Чернецького або до Віки Фролової. Солярку дає армія", — розповідає водій.

Василь Олексюк з 2015 упродовж трьох з половиною років служив у Першому добровольчому мобільному шпиталі імені Пирогова. Тоді ж почав возити допомогу на фронт. Тіла полеглих бійців чоловік привозить упродовж півтора року.

"Я — волонтер. Мені ніхто за це не платить. Але я також працюю на роботі, бо треба якось жити. Щоправда, на роботі я рідко з’являюся. У мене така домовленість з шефом — поки є потреба у моєму волонтерстві, я буду це виконувати. Людина розуміє прекрасно. Він неодноразово зі мною їздив, допомагає мені багато в цьому. Серед тих, хто займається перевезенням тіл бійців, ми теж один одному допомагаємо. Самі розумієте, робота не з легких. Постійно бачиш смерть, і до цього треба якось звикнути, це прийняти як належне, з цим жити. Поки війна, з цим треба жити", — пояснює волонтер.

"Дітей поцілував — і в дорогу"

Василь Олексюк родом — із села Братківці Івано-Франківської громади. Він — багатодітний батько. У чоловіка є троє синів та донька. Василь Олексюк говорить: усі рідні підтримують його волонтерство.

"Кажу, що я в той день їду. Дружина вже знає, що мені зібрати в рюкзак. Я раненько їду. Дітей поцілував, вони ще сплять, і поїхали в дорогу. Найменшому три рочки буде. Ось я зараз приїду додому, замучений, і він мені не дасть спати. Мусить все показати, розповісти, чекає дуже", — говорить водій.

Відмовлятися від волонтерства Василь наразі не планує. Він каже: хтось повинен привозити тіла полеглих військових додому, поки триває війна.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!