Казкова бібліотека, або Як обирати книжки для дітей

Казки і дитинство — це невід’ємні речі, адже саме через дивовижні історії малюки знайомляться з навколишнім світом, соціалізуються, вчаться долати труднощі, розвивають уяву та мовлення.

Втім, обираючи своїм малюкам казки, дорослим варто зважати на деякі аспекти: вік своїх чад, їхні захоплення, особливості характеру, потреби, а також пам’ятати, що не всі казки для дітей, пише Галичина.

Виховний ефект
Казки люблять усі — як дорослі, так і малі. Психологи зауважують: якщо дорослі кажуть, що їм не дуже подобаються казки, це означає лише одне — в дитинстві їм їх не читали. Тому якщо ви хочете, щоб ваш малюк у майбутньому не став великим ненависником казок, читайте йому їх якомога більше. і починайте якнайраніше. Деякі матусі роблять це ще при надії. «Перинатальна психологія говорить про те, що дітки в утробі матері чують, тому дуже важливо їм читати», — зазначає  директор обласного центру практичної психології і соціальної роботи Івано-Франківського інституту післядипломної педагогічної роботи, казкотерапевт Людмила Підлипна.
«Якщо ви хочете, щоб ваші дітки були розумними, читайте їм казки. Якщо хочете, щоб вони були ще розумнішими — читайте їм більше казок», — цей вислів Альберта Ейнштейна влучно характеризує роль казкових історій у вихованні дітей та формуванні їхнього інтелекту. «Успіху досягають ті люди, які мають високий рівень соціально-емоційного інтелекту. А ці речі якраз розвивають казки, — роз’яснює Людмила Підлипна. — Казка знайомить дітей з найрізноманітнішими життєвими сценаріями, дає їм можливість бути підготовленими до стресових ситуацій в житті. Крім того, вона «записується» на праву півкулю, яка відповідає за образне мислення».

Добро завжди перемагає зло
По суті, казки є першими книжками малюків. Саме через них діти ознайомлюються не лише зі світом літератури, а й з усім навколишнім світом. Казки формують характер, дають розуміння добра та зла. А ще мають дивовижний виховний ефект. Чому потрібно слухатися батьків та не тікати від них, дуже гарно проілюструє стара добра казка «Колобок», адже всі пригоди з Колобком починаються після того, як він утік з дому.   
Також казки допомагають дітям бути емоційно стійкішими, адже вони розповідають про реальні проблеми у фантастичних обставинах, вчать програвати, долати труднощі та досягати своєї мети. Якщо згадати сюжети більшості казок, як народних, так і авторських, то на долю головного героя випадає чимало бід, з якими він легко бореться і в результаті «живе довго і щасливо». Це допомагає дітям у безпечних умовах дізнатися про те, що погані пригоди стаються з усіма. 

— Якщо будь-яку казку проаналізувати, то в кожного головного героя ніколи не буває все добре відразу, — коментує арт-терапевт. — Він завжди проходить певні випробування, інколи виходить з них із певними втратами, також здобуває певний досвід, чогось навчається, зустрічається з нехтуванням, приниженням, нерозуміннямѕ Кожна мама намагається вберегти свою дитину від будь-яких проблем. Перші ж труднощі виникають у першому соціальному інституті — дитсадку, коли треба ділитися іграшками, знаходити порозуміння з вихователькою, нянечкою, музичним керівником тощо. На це йдуть певні зусилля: хтось з діток не витримує і хворіє, хтось із мам не витримує цього процесу і забирає дітей з дитсадків, шукаючи їм більш тепличні умови. Для того, щоб з дитини сформувалася зріла особистість, вона має пройти через усі ці соціальні інститути — дитсадок, школу й отримати три вакцини: від приниження, нехтування та від ігнорування...  

Прискіпливий вибір
Дуже часто батьки легковажать з вибором казки, купують своїм дітлахам перше, що впаде в око. Обираючи ж літературу для дітей, потрібно враховувати вік дитини, особливості характеру і темпераменту, щоб казка була їй цікавою. Тому батькам варто почитати казки самим перед тим, як читати їх дітям. Якщо казка бентежить дорослих, вона бентежитиме і дітей. 
— Спочатку дитині важливо читати казки про безпеку, про те, що у світі є багато благ, втім, біля мами — найкраще, — розповідає Людмила Віталіївна. — Під час первинної сепарації в три роки діти починають дуже любити казочку «Колобок». Якщо задуматися, то вона про сепарацію підлітка. Колобок уже був дорослим, коли покотився в ліс. Діти дуже люблять цю казку, тому що вона накладається на кризу трьох років. Також для дитини трьох років важливо кооперуватися з кимось. До трьох років дитина — раб своєї речі, лише після трьох років вона вже починає помічати ще когось, ділитися з іншими. Тоді можна читати казку «Ріпка». А далі, коли у дитини з’являється потреба в агресії, можна вже читати казки про агресивне відстоювання себе, бо в п’ять років виникає потреба захисту своїх кордонів».
Усе потрібно робити вчасно — ця істина стосується і вибору літератури для дитини. інколи 8-9-річним дітям цікавішою є література для дорослих — історії у стилі фентезі чи підліткові романи. За словами Людмили Підлипної, це може свідчити про те, що в її родині є певна заборона на дитячість, тому дитина прагне швидко дорослішати.

У кожному домі
Та все ж, які книжки мають бути в кожному домі, де є дітвора? На думку Людмили Підлипної, у кожній дитячій бібліотеці на чільному місці має бути тритомний збірник «100 казок» видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». «Тут зібрано чудові казки, які написані гарною літературною українською мовою. Мої діти із задоволенням слухали їх. Згодом, якщо настає пора соціалізувати свого малюка, то читайте йому казки народів світу», — переконана психотерапевт. 
У світі існує мільйон різних казок. Щороку з’являються все яскравіші й цікавіші дитячі книжки. Втім, знайомити дітей з чарівним світом казки Людмила Підлипна радить з добре відомих — «Ріпки», «Курочки Ряби», «Котика і Півника». Загалом казки для найменших мають бути дуже простими, короткими, з численними повторами та нескладною мовою, звісно, зі знайомими персонажами: дітьми, дорослими і тваринами, яких дитина вже знає. Також діткам дуже важливо, щоб історія мала щасливий кінець. Тому якщо казка не завершується «хепі-ендом», батькам краще пофантазувати та придумати їй альтернативне закінчення. Наприклад, читаючи чи розповідаючи «Колобок», варто придумати, як Колобок зумів перехитрити Лисицю і втекти від неї, а от для «Теремка» створити фінал, в якому звірі будують новий будиночок. 
У віці до трьох років батькам найважливіше зацікавити дитину читанням та прищепити любов до книжки, тому читати улюблені казкові історії своєму малюкові потрібно повільно й виразно, щоб дитина могла уявити всіх дійових осіб. Важливо вибирати красиві та яскраві книжки, з великою кількістю ілюстрацій. Сама книжка має наче промовляти: прочитай мене.
Якщо вашій дитині від трьох до семи, то правила вибору казок незмінні: зрозумілий сюжет, знайомі герої, проста мова. А ще варто обирати і повчальні історії, котрі містять певну мораль.  
Переходимо до школяриків. Насамперед діти цієї вікової категорії повинні уже самостійно читати. Учні молодшої школи шукають в казках своїх прототипів, уявляють себе на місці головних героїв, тому важливо зупинити свій вибір на пригодах їхніх однолітків. Їм цікавими будуть такі історії, як «Карлсон, який живе на даху» та інші твори Астрід Ліндгрен, «Мандри Гуллівера» Джонатана Свіфта, «Чарівник Смарагдового міста» Олександра Волкова, казки Джанні Родарі тощо.
Книжкові уподобання підлітків дорослішають разом з ними. Для їхнього віку також є казки, точніше фантастичні романи та фентезі, наприклад, твори Жюля Верна, Льюїса Керрола, Марка Твена, Конан Дойла, Джоан Ролінг тощо.

Не дитячі казки Андерсена
Втім, не всі казки для дітей, є чимало таких, які варто читати  в дорослішому віці. Під табу — казки Ганса Крістіана Андерсена, психотерапевти рекомендують читати їх дітям з 12 років. А от «Русалоньку» та «Дикі лебеді» взагалі радять подалі заховати від допитливих оченят своїх чад. 
— У «Русалоньці» Андерсен порушив як мінімум три закони казок. Поєднав два світи: земний і водний, головна героїня відреклася від свого роду, що неприпустимо в казках, а у фіналі через нерозділене кохання Русалонька покінчує життя самогубством, розчиняється в морській піні, зникає, — констатує Людмила Підлипна. — За будь-яких обставин казковий герой має жити, зустрічатися з труднощами, боротися з ними, перемагати і йти далі. Недарма в японському мультфільмі, орієнтованому на дитячу аудиторію, автори переробили кінцівку: Русалонька повертається в рідну стихію і одружується з дельфіном — принцом підводного світу. Ця казка є рекордсменом негативного або парадоксального програмування у дівчаток складнощів у майбутньому сексуальному житті. В «Диких лебедях» є момент, коли не встигають дов’язати рукав для брата і він залишається з крилом на все життя. Для дітей з особливими потребами — це суперова казка, яка вчить соціалізуватися. А в звичайних дітей, коли вони читають це місце, з’являється відчуття, що щось не так, воно їх травмує. 

Мамині і татові історії
Авторська чи народна — така дилема все частіше постає перед сучасними батьками. Дуже часто вони вирішують її на користь першої. Психологи ж, навпаки, радять дорослим більше звертати увагу на стару і добру українську народну казку, адже вона випробувана часом і не містить відбитків особи автора. «Народні казки філігранні, обтесані роками, досвідом, життєвими цінностями. В авторських казках є багато гострих кутів у вигляді проблем автора, які проектуються в казку, — наголошує Людмила Підлипна. — Тому я закликаю батьків бути цензорами авторських казок».
Казкотерапевт зауважує, що найкращі казки ті, які створюють батьки, адже вони відчувають своїх малюків на інтуїтивному рівні, знають про їхні проблеми та потреби. «Найбільшу терапевтичну силу мають казки, які написані батьками для своєї дитини. Навіть професійний психотерапевт не зможе так тонко відчути дитину, як її батьки, тому дуже важливо, щоб вони самі складали казки для своїх чад. Можливо, це не буде високохудожній твір, втім, його цінність не у філігранній стилістиці, а в теплоті та чутливості до потреб власної дитини», — коментує арт-терапевт.
інформаційні технології потроху проникають у всі сфери нашого життя, дитяча література не виняток. Дуже часто батьки не читають своїм маленьким «чомусикам» різні дивовижні історії, а просто включають відео з улюбленими сюжетами та героями. Втім, психологи застерігають батьків від такої практики і закликають їх читати діткам казки, адже таким чином між ними виникає унікальний зв’язок. Натомість коли малюк дивиться казочку по телевізору чи на комп’ютері, він робить це на самоті. Коли дитина слухає казку, вона все уявляє, і таким чином у неї розвиваються уява та фантазія. Тоді як у дітей, які постійно сидять у комп’ютері чи телевізорі, вже починаються великі проблеми з уявою та фантазією. «Адже чим кольоровіші мультики, тим більше проблем з розвитком уяви буде у тих, хто їх дивиться», — зауважує арт-терапевт.

Можна боятися
Частенько батьки, цензуруючи книжки, які читатимуть своїм дітям, навмисне відкидають історії, де є страшні сюжети. Виявляється, цього робити не варто, адже страшні казки є корисними і їх потрібно читати. і коли дитина просить вас ще раз перечитати якесь моторошне місце у казці, робіть це не вагаючись, таким чином вона лікується від якогось страху, переборює його. «В кожному віковому періоді в дитини є якийсь певний страх, — роз’яснює Людмила Віталіївна. — Найкраща вакцина від страху — перебоятися. Є такий радянський мультик «Кошеня на ім’я Гав», у ньому котик разом з песиком ходили на горище боятися блискавки. Прекрасний мультик, великий уклін його режисерові. Він дуже гарно ілюструє,  що страх можна пережити тільки тоді, коли з ним зустрічаєшся. Якщо ти вже перебоявся, то наступного разу так сильно боятися не будеш». 
Казки — це невід’ємна частина виховання дітей, без цих дивовижних історій складно виростити емоційно здорову та розумну особистість. Тому, звертаючись до батьків, закликаю: не лінуйтеся читати чи розповідати своїм малюкам казки. і, звісно, обирайте ті, котрі їм не зашкодять.