Коли святкувати Різдво: 7 січня чи 25 грудня?

Перед українцями внаслідок агресії Росії вже постав гострий світоглядний виклик: святкувати День св. Миколая Чудотворця чи Новий рік із Дідом Морозом і Снігуркою? Суспільство цю тему вже обговорює.

Аналогічною є ситуація і зі святкуванням Різдва. До IV ст. день народження Ісуса Христа відзначали 6 січня. У 313 р. імператор Костянтин Великий узаконив християнство як державну релігію, і після того було встановлено дату народження Сина Божого — в день зимового сонцестояння, 25 грудня, пише Галичина

У VI ст. запропонували ввести літочислення не від сотворення світу, а від Різдва Христового, розділивши події, що відбулися до того (до нашої ери) і після Різдва Христового (події нашої ери). Виникає логічне запитання: чому через 600 років після народження Ісуса почали цікавитися датою Його народження? По-перше, християн 400 років офіційно не визнавали, а вели з ними боротьбу. Коли ж християнство було офіційно визнано, то Церкві необхідно було вивчити все, що пов’язано з християнством. 

Насамперед треба було скласти таблицю свята Пасхи, яке відзначали першої неділі після повного Місяця слідом за весняним рівноденням на багато років наперед. Рівнодення у березні було пов’язано з певним положенням Землі щодо Сонця. А повний Місяць залежить від положення нічного світила та його руху навколо Землі. Періоди обертання Землі навколо Сонця та Місяця різні, тому повний Місяць після 21-22 березня припадає на різні числа й місяці — від березня до травня. Тому Великдень «мандрує», і Церква складає особливі таблиці — пасхалії. 

Таку пасхалію у VI ст. було доручено скласти ченцеві Діонісію Малому. Той, складаючи пасхалію, встановив сувору послідовність змін чисел місяця і днів тижня, на які припадають повний Місяць і пов’язана з ним Пасха. Це цикл у кожні 532 роки. Перші християни відзначали воскресіння Христа 25 березня. Це у пасхалії Діонісія припадало на 562 р. н. е. Віднявши від 562 число пасхального циклу 532, чернець встановив рік воскресіння Христа. Пропозицію Діонісія було прийнято і літочислення від Р. Х. було встановлено. 

Пізніші дослідження отців Церкви, особливо Євангелія від іоана, визначили помилку ченця: Ісус народився за 4 роки до н. е., а розіп’ятий був 33 року н. е. (іоана 13:11). Богослови Європи, Америки і Близького Сходу підтверджують: Син Божий народився 4 року до н. е.

А які факти доводять, що ісус народився 25 грудня, а не 7 січня? Дослідження вчених у 1990-1991 рр. підтвердили народження Христа якраз 25 грудня з точки зору астрономії. Все, що було написано в Євангеліях про зірку, ясла і худобу, — це зашифрована апостолами дата народження ісуса для уникнення ворожих переслідувань. Хоч результати цих досліджень були опубліковані в російських журналах у часи Б. Єльцина, однак Московська патріархія вдала, що не чула про це. Небажання Москви брати до уваги ці дані, а вперто триматися старого юліанського календаря, є очевидним.

Коли святкували Різдво у середньовіччя? В різних країнах користувалися різними календарями. Найбільш поширеним був місячно-сонячний календар, у який часто вносили поправки відповідно до руху Сонця. У 46 р. до н. е. імператор Давнього Риму Юлій Цезар на основі досвіду астрономії Єгипту (Александрійська школа) провів реформу. Календар став сонячним і мав 12 місяців. Його назвали юліанським, хоча розробляв його видатний астроном-єгиптянин Созіген. Він ввів кожні 4 роки один додатковий день у 12-му місяці фебруаріусі (нині — лютий), і рік ставав високосним. У 321 р. було встановлено 7-денний тиждень і день Сонця було офіційно визнано щотижневим державним християнським святом. Проте цей календар не був точним. Астрономи підрахували, що за 128 років він відстає від руху небесних світил на добу. З плином часу це розходження все збільшувалося і до кінця XVI ст. становило 
10 діб. Дата весняного рівнодення змістилася до 11 березня, що не відповідало істині. 
Тоді в 1582 році Римо-Католицька Церква за пропозицією Папи Григорія ХIII провела реформу з відновлення дати весняного рівнодення 21 березня, а для цього наступний після 4 жовтня день було оголошено 15 жовтня, а не 5-те, бо відставання становило 10 діб. Автором проекту був відомий математик, лікар і астроном Алоїз Ліліо з італії.

Календар називався григоріанським. Кожен 4-й рік став високосним. Але григоріанський календар прийняли країни західного обряду, які підпорядковувалися Риму. італія, іспанія, Португалія, Франція, Польща і Голландія одразу ж перейшли на новий стиль, а пізніше — й ті країни, де були сильні протестантські релігії: 1584-го — Австрія і Швейцарія, 1587-го — Угорщина, 1610-го — Пруссія, 1700-го — Данія і Норвегія, 1752-го — Великобританія. Пізніше до них приєдналися буддистські і конфуціанські країни: у 1873-му — Японія, у 
1911-му — Китай. і аж після того григоріанський календар прийняли: 1916 р. — православна автокефальна Болгарія, 1918-го — атеїстична Радянська Росія, 1919-го — православна автокефальна Румунія, 1925-го — мусульманська Туреччина, 1928-го — Єгипет. 

А країни східного обряду залишилися зі старим юліанським календарем. Через це виникли проблеми з датою відзначення Різдва. Якщо до того його відзначали 25 грудня всі християни, то після введення григоріанського календаря це свято у православному світі стало пересувним: у XVIII ст. пересунулося на 5 січня, у XIX ст. — на 6 січня, у XX ст. — на 7 січня.

Цю проблему добре розумів і Константинополь. У 1923 році з ініціативи Вселенського патріарха було скликано Всеправославний собор, на якому визнали, що юліанський календар застарів, і перейшли не на григоріанський, а на ще точніший — новоюліанський (на рік набігає 2 секунди розбіжності, а додатковий день назбирується аж через 40 000 років!). На сьогодні це найточніший календар. 

Від того часу 25 грудня Різдво відзначають і Вселенська Грецька, й Александрійська, і Кіпрська, і Болгарська, і Румунська, і Антіохійська, і Албанська та інші православні помісні Церкви — загалом їх дві третини. А Єрусалимська, Російська, Сербська, Грузинська, Білоруська, всі Українські Православні та Українська Греко-Католицька відзначають Різдво за стародавнім і давно не точним юліанським календарем 7 січня. 
До речі, першими з українців не прийняли григоріанської реформи календаряѕ греко-католики, хоча весь римо-католицький світ .

14 років перед Берестейською унією жив за новим стилем. Чому? Львівський історик С. Павлюк аргументував це політичними обставинами: греко-католики боялися втратити свою опірність полонізації. Юліанський календар став тоді для них чи не останнім зв’язком з українством, з національною самоідентифікацією: Греко-Католицька Церква боялася святкування спільних свят із поляками в умовах Речі Посполитої, а потім панської Польщі, щоб не стати «польською».

Православних українців, навпаки, від часів Російської імперії свідомо протиставляли католицькому світу й штучно нав’язували їм старий юліанський календар.

Отож із плином часу відставання від астрономічного календаря у XX-XXI ст. становить уже 13 днів. А що далі? Юліанський календар — це духовні кайдани України, які тримають її в орбіті Московщини, в азійському цивілізаційному векторі. Тому далі — слово за українським народом і українськими Церквами. Якщо наша нація і Церкви не хочуть надалі залишатися у фарватері «русского міра», а хочуть нарешті розірвати той штучно нав’язаний нам зв’язок із Москвою, то мусять зробити рішучий крок — прийняти новий стиль і новоюліанський календар та святкувати Різдво 25 грудня. Це буде цивілізаційний вибір України, Європа вона чи Азіяѕ Адже маємо пам’ятати, що християнство в Україні існує з  I ст. н. е. — у Криму та Буковині, з VII ст. — в Західній Україні, з X — у всій Правобережній Україні. Коли християнство прийшло в Україну, Росії ще не існувало, а в літописах того часу ці землі мали назву «Залісся», або «Заліський край». Отож московська церковна пуповина штучно утримує українців в орбіті «русского міра». 

Приймати новий стиль слід одноразово й одночасно, негайно, щоб наступний новий рік зустрічати з усім світом разом у період м’ясниць, а не посту.