Міський «відстійник». У центрі Івано-Франківська квітне антисанітарія

У самісінькому центрі міста Івано-Франківська — у дворі поряд із відомим готельно-ресторанним комплексом «Легенда-центр» — наркомани, алкоголіки, токсикомани, безхатьки й така сама інша різношерста і різновікова публіка запровадили такий собі цілодобовий соціальний «відстійник»: колються, нюхають, коксують, поправляються, планокурять, відриваються, кайфують, розслабляються, злягаються, оправляються тощо.

Для того, щоб переконатися у зазначеному, кажуть люди, треба вибрати слушний час і поспостерігати за цим архітектурним «апендиксом». Мешканці з будинків на площі Ринок та Адама Міцкевича, під чиїми вікнами квітне ця клоака і чиї помешкання задами обрамлюють з обох боків оте ганьбище обласного центру, яке вже всім добряче допекло,  розповіли «Галичині», що ще п’ять років тому просили міську владу вирішити цю проблему, але їх не почули і навіть не відповіли на офіційно зареєстроване звернення до міського голови. Тож ця стаття — офіційна спроба достукатися до нового керівництва міста івано-Франківська.

Родина Козельських мешкає у п’ятиквартирному будинку за адресою: площа Ринок, 18 і вже упродовж десяти років  не має спокою через цілодобові «видива» зі своїх вікон та  «музику», яка лине з одного із сусідніх барів поблизу єврейського Темпеля на вулиці Страчених. А наша співрозмовниця Лариса Козельська вважає, що має право говорити і від імені своїх сусідів по будинку — Бацьор, Карплюків, Дерпаків та ін.

Лариса КОЗЕЛЬСЬКА, жителька Івано-Франківська:

— Біда не лише у жахливому смітті, яке ніхто не прибирає, і розпліднику антисанітарії у самісінькому центрі міста, а й у тому, що цей двір, який ми образно називаємо «чорним», як магнітом цілодобово притягує молодь, зокрема і шкільну. Приходять мами з візками, вагітні жінкиѕ П’ють, палять цигарки, пускають «косячок» по колуѕ і роблять все, що заманеться. Що у тому дворику роблять чоловіки? Чому ховаються і від кого? Викурити цигарку приходять? Сумніваюся. У цей двір навіть собаки не забігають — бояться. Не все ж вночі видно, зате все добре чути. Я пробувала робити зауваження — почали кидати у вікна каміння. Головно — дівчата. Попри те, що ми живемо на третьому поверсі, мені стало страшно. Таке враження, що ми перебуваємо у якомусь полоні сатани. Бо вдень, наприклад, біля пам’ятника страченим націоналістам все відбувається статечно і поважно — провадять екскурсії, люди поважно слухають про гіркі карби нашої історії. А вночі ніби сатана виходить і починає свій шабаш.

...Ще п’ять років тому описану проблему, на наш погляд, керівництво міста могло б розв’язати безболісно і без фінансових затрат. Адже люди просили про дозвіл на тимчасове перекриття дворика — встановлення огорожі за власний рахунок, але за пропозиціями міськвиконкому, і брали на себе відповідальність «тримати дану територію в ідеальній чистоті». А мотивували свої прохання наближенням урочистостей з нагоди 350-річчя івано-Франківська. Та жителям міста навіть не відповіли. Сьогодні ж, як показало наше дослідження, ситуація значно складніша. Але щоб її вирішити вже до 355-річчя нашого міста, треба почати це робити невідкладно.