Молодий художник з Франківщини створює яскраві та пізнавальні комікси

В Україні теж є комікси. Це не видання розважального чи дитячого характеру, а наукова-фантастика. Молодий художник з Франківщини створив яскраві та пізнавальні комікси, які доступні кожному українцю. Андрій Данкович – художник та автор коміксів на науково-фантастичну тематику розповів читачам «Вежі» про фундаментальну основу індустрії коміксів в Україні, процес створення картинок та як маленький хлопчик в другому класі почав створювати комікси.

Андрій Данкович із села Лолин, що на Франківщині. Зараз живе та працює у Львові, закінчив художню школу, навчався в Українській Академії Друкарства за спеціальністю книжкова графіка та дизайн друкованої продукції, пише ВЕЖА
 
– Коли і чому ви почали створювати комікси?
 
– Вперше взяв в руку олівець у чотири роки, а щось схоже на комікси почав робити у другому класі. Якось я побачив журнал у якому були малюнки схожі на комікси і спробував їх відтворити у шкільному зошиті. Справжні комікси я почав робити на третьому курсі в Академії Друкарства. Малював у вільний від навчання час. Це була історія під назвою «Війна богів». Стартував у 2007 році і у 2010 – завершив.
 
– Якими були ваші перші дитячі малюнки?
 
– Я мислю картинками, тому малював зображення, історії та додавав до них тексти. Тоді це було дуже по-дитячому, писав «карявим» почерком.
 

 
– Чи помічали батьки захоплення дитини до створення коміксів?
 
–  Так. Взагалі я зростав у творчій родині, хоча класичних художників у нас немає, але всі задіяні у творчій роботі. Спочатку ремесло художника було для мене тільки хобі. З третього класу я захоплювався Космосом та астрономією, хотів бути у майбутньому астрономом. Зважаючи на те, що мої результати з математики і фізики у школі були поганими, я зрозумів, що астрономом мені не бути, тому потрібно робити те, що я вмію краще – малювати. Зараз я графічний дизайнер, а комікси – захоплення, оскільки в Україні на цьому не заробиш.
 
–  Коли вийшов друком перший примірник коміксу?
 
– Минулого року ми вперше надрукували комікс під назвою «Війна богів». Проте це був такий собі пробний варіант, або «фанзін». Він був не зареєстрованим, у нього не було всіх потрібних атрибутів для видання. Такий комікс неможливо дати в книгарні чи магазини, реалізували їх тільки на книжкових фестивалях, зокрема, на популярному фестивалі коміксів «Comic Con» у Києві.
 
Першочергово комікс був задуманий у двох томах. Коли я завершив першу частину, над якою працював три роки, до другої мені було важко переходити, тому я вирішив створити дещо коротше та простіше. В результаті створились три короткі графічні новели, які я вирішив зібрати в збірку та надрукувати у твердій палітурці, належним чином, на якісному папері з ISBN кодом. На це була потрібна велика сума грошей і я вирішив скористатися вітчизняною краудфандинговою платформою «Велика ідея». Ми зібрали необхідну суму і вдалося видати першу офіційну книжку – «Саркофаг».
 

 
–  Чи актуальні комікси в Україні сьогодні?
 
– Зараз актуально створювати все українське, мати свій культурний продукт. Я вважаю, що через брак своєї культури та поганої гуманітарної політики, в тому числі, почалась війна. Впевнений, що нам потрібно створювати власну культуру, не тільки позичати в сусідів.
 
Комікси – це така річ, яка поєднує в собі і текст і малюнок, що краще для сприйняття. Мене засмучує, навіть дратує стереотип, що комікси – це щось комічне. Тому я часто називаю свої роботи графічними новелами чи історіями. Комікс – це повноцінний вид мистецтва, як література і кіно. Нікому не спаде на думку сказати, що література – тільки поезія. Так само і з коміксами – вони можуть бути різними, на різну тематику. До прикладу мої комікси це наукова фантастика, без супергероїв.
 

 
– Звідки беруться ідеї сюжетів у коміксах?
 
– Я надихався різними фільмами та книжками. Вирішив поєднати своє захоплення космосом, наукою, науковою фантастикою та малюванням, все це вилилось в комікси.
 
–  Ви працюєте тільки у цій тематиці? 
 
– Я, як професійний художник та дизайнер можу малювати будь-що, але вважаю, що в цій справі все потрібно розділяти. Якщо до мене прийде людина із своїм сценарієм, ідеєю – я намалюю все необхідне, в потрібному стилі. А от власні творчі роботи я створюю тільки в тематиці, яка мені подобається, завдяки якій я відпочиваю.
 
Комікси я малюю кольоровими олівцями. Ця техніка теж незвична. Враховуючи, що комікси в Україні сьогодні не надто популярні, оскільки у нас індустрія тільки зароджується, виходить, що я роблю незвичне у сфері незвичного.
 

 
– Кому в першу чергу потрібно взяти до рук комікс? Яка ваша аудиторія?
 
– 12 +. Здебільшого, молодшим дітям складно буде сприймати мої комікси. Більше для підлітків і старших. Аудиторія – люди, котрі люблять фантастику, котрі цікавляться космосом, оскільки у своїх роботах використовую наукову термінологію та деякі фактичні дані. Деякою мірою моєю метою є популяризування науки та пробудження цікавості до неї через засіб, який мені доступний як художнику та автору.
 

 
–  Чи не вважаєте ви, що варто внести комікси до шкільної програми?
 
– Я дійсно так вважаю. Ба більше, було б добре, якби предмети шкільної програми подавали у вигляді коміксів. Діткам було б простіше сприймати інформацію, бажання навчатися зросло б. Така подача інформації чудово засвоюється – це науково доведено. Звісно, я маю на увазі не повну заміну на комікси, але як додаток чудово б довершував шкільну програму.