На Прикарпатті через сім років суд розпочав розглядати справу про резонансне вбивство

Із третьої спроби в Долинському суді нарешті розпочався розгляд справи по суті з обвинувачення жителя Долинського району Василя Кощинця у вбивстві Іванки Гошовської. Зауважимо, що попереднє засідання не відбулося з поважної причини — в підсудного помер дід по маминій лінії. Щоправда, потерпілим про це стало відомо вже в день суду, причому тоді, коли вони вже їхали до Долини.

Нагадаємо, батьки Іванки проживають у Тисменицькому районі. То є добрий шмат дороги, відповідно, й витрати часу та пального. І не тільки для потерпілих, а й для їхнього адвоката та представника державного обвинувачення, котрі приїжджають зі Львова. Наголошуємо на цьому, бо, як з’ясувалося, того дня вже відбувався похорон діда підсудного, відповідно, можна було завчасно повідомити про цю подію, щоби родина Іванки та її представники не мали зайвих проблем, пише Галичина.

Цього ж разу вже нічого надзвичайного не сталося, за винятком відсутності другого захисника В. Кощинця, але це не завадило провести засідання. Підсудний був не сам. Поряд сидів доволі міцний чоловік, вочевидь, охоронець, що не зайве, коли згадати сутичку на першому засіданні. Ні батьки, ні дружина не прийшли до суду підтримати свого сина й чоловіка, обвинуваченого в умисному вбивстві.

Засідання розпочалося з оголошення обвинувального акта. Судячи з цього документа, 13 липня 2009 р. на турбазі, яка належала В. Кощинцю, розташованій в урочищі П’янці поблизу с. Нижнього Мізуня Долинського району, підсудний, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, пострілом із мисливської рушниці вбив Іванку Гошовську. Набій потрапив дівчині в голову і, попри зусилля лікарів, вона померла на четвертий день. Ця трагічна подія відбулася під час відпочинку. До компанії, яка складалася з В. Кощинця, його вагітної дружини та ще одного подружжя, запросили й іванку. ініціатором запрошення був підсудний. Звісно, в такому товаристві, тим більше, що Кощинець доводився їй родичем, дівчина ніякої небезпеки не очікувала. Які саме причини призвели до трагедії, в обвинувальному акті не зазначалося. Зрозуміло, що про них говоритимуть у ході судового слідства, отож вони стануть відомі й нашим читачам. Але на одному моменті все ж зупинимося. Йдеться про рушницю, з якої вбили дівчину. Вона зберігалася на турбазі в кабінеті директора і належала двоюрідному братові підсудного. Як зазначено в акті, В. Кощинець, маючи ключі від приміщення, таємно взяв зброю, а після злочину поставив її назад. Пізніше власника рушниці засудять за неналежне зберігання зброї. Але містичним у цій історії є те, що рушниця колись належала біологічному батькові іванки. Чоловік помер, коли дівчинка була зовсім малесенькою. Її нинішній тато — Роман Струтинський — удочерив іванку і, по суті, виростив та виховав. Та конкретніше до цього ще повернемося, а зараз продовжимо репортаж із судового засідання.

Отож далі в суді оголосили цивільні позови потерпілих — батька, матері і брата загиблої. Кожен із них вимагає відшкодування 164 тис. грн. матеріальної шкоди та мільйон — моральної. Хоча, наскільки відомо авторові цих рядків, рідні іванки перед засіданням прийняли заспокійливе, та біль втрати виявився сильнішим за ліки. Мати загиблої пані Галина, здригаючись від плачу, ледь змогла зачитати результативну частину позову. Та підсудний його не визнав, як загалом не визнає вини в інкримінованому йому злочині, а справу проти себе вважає сфабрикованою. Погодившись дати свідчення, В. Кощинець зазначив, що зробить це в кінці процесу, перед дебатами. Попри категоричні протести пані Галини, вперто продовжував зазначати, що загибла була його сестрою. 

Це засідання закінчилося тим, що адвокат підсудного попросив перерви для ознайомлення зі списком свідків, яких у ході процесу просив допитати прокурор, і переліком речових доказів, які він просить суд дослідити. На думку захисту, їх у матеріалах справи значно більше, тож йому та другому адвокатові, котрий, нагадаємо, цього дня був відсутній, потрібен час, щоби ознайомитися з клопотанням обвинувачення і, відповідно, прийняти своє рішення. 

Коли судді вийшли із зали засідання, відбулася чергова сутичка. Пані Галина з портретом доньки підбігла до підсудного з криками, зокрема вимагаючи, щоби він розповів, як убив Іванку. Чоловік, котрий був з Кощинцем, відштовхнув жінку. Своєю чергою, чоловік пані Галини цілком логічно заступився за дружину. Шарпанина тривала кілька хвилин. Підсудний у цей час став у кут і закрився стільцем, виставивши його ніжками вперед. Нарешті прийшов поліцейський і насилу навів порядок.
Важко сказати, чи не повториться таке ж на наступних засіданнях. Складається враження, що потерпілі просто вихлюпують ті емоції, які накопичилися за 7 років, поки вони добилися суду над особою, котру вважають винною у смерті своєї доньки. Скільки їм довелося оббити порогів різних правоохоронних структур, у тому числі й Генпрокуратури, начитатися відписок, наслухатися брехні... Справу перекидали з однієї прокуратури до іншої. На слідчих львівської міліції, які її розслідували, тиснули з їхнього міністерства. Підсудному змінювали міру запобіжного заходу. Нагадаємо, що, скориставшись нагодою, він утік і 3 роки перебував у міжнародному розшуку. Ледве вдалося добитися затвердження обвинувального актаѕ За одним епізодом навіть довелося писати скаргу до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на суддю Печерського райсуду Києва, яка при розгляді скарги на бездіяльність Генпрокурора України  щодо нерозгляду клопотання потерпілого Романа Струтинського у цьому кримінальному провадженні, по суті, збрехала чоловікові та його захисникові. На щастя, адвокат виявив обман. Зрештою, про це писатимемо в репортажі з наступного засідання, на якому заплановано допит родичів Іванки Гошовської