"Нам потрібні праліси, а хлопцям треба рубати". Як ми втрачаємо карпатські праліси
Україна володіє неабиякою природною цінністю - на нашій територій знаходиться найбільше у Європі пралісів – територій, які впродовж сотень років залишалися практично недоторканими, відтак, їх можна вважати «еталоном» українського карпатського лісу. Але, якщо не надати цим лісам природоохоронного статусу – ми ризикуємо втратити ці багатства.
Чому ці території так важливо зберегти, чи ростуть у Карпатах ліани, і чому фінансова криза та праліси рятують ведмедів – про це ZAXID.NET розповів координатор Всесвітнього фонду природи WWF в Україні Богдан Проць, який нині працює над законопроектом про збереження карпатських пралісів.
Ліани-каруселі та дерева висотою як 15-поверховий дім
«Праліси – це музеї природи, де захована вся мудрість лісу. Ці ліси залишалися практично незмінними впродовж століть, тобто, це збалансована система, яка здатна до самовідтворення - у пралісах, на відміну від штучно створених лісів є перевірені століттями механізми захисту від шкідників та хвороб. Відтак, такі ліси цінні як еталон: яким повинен бути ліс, щоб це була стабільна система.
Праліси в Європі найбільше збереглися в Україні і в Румунії. І в цих двох країнах дуже інтенсивно проходять рубки, відтак, інтенсивно винищувалися і праліси. Втім, Румунія знаходиться в ЄС, і віднедавна ситуація у них значно покращилася. Вони навіть прирівняли нелегальні рубки до терористичної діяльності. Натомість у нас – це дикий капіталізм.
В пралісах українських Карпат можна побачити дерева, вік яких 400-500 років, заввишки до 45 метрів (це висота приблизно 15-поверхового будинку), а діаметр деяких із них такий, що для того, аби обхопити їх, потрібно 4 людини. В карпатських пралісах можна побачити ліани – величезний плющ, товщиною стовбура до 40 сантиметрів. Коли ми проводили екскурсії у праліс, деякі діти сідали на ці ліани і гойдалися на них – як на гойдалці.
Напевно встановити, чи відноситься певна ділянка до пралісу, можуть лише фахівці, користуючись чітко встановленими критеріями. Хоча і людина без відповідної освіти може з більшою чи меншою ймовірністю відрізнити праліс: тут багато мертвої деревини, дерева різного віку – від молодих до дуже старих, основні породи – бук, смерека та ялиця. Ще одна ознака: праліси – це царство грибів. Тут ростуть десятки видів грибів, зокрема, червонокнижних. Це тому, що у пралісах багато мертвої деревини, а вона дає розвиток міцелію.
Ділянки пралісу розкидані по Карпатах у Львівській, Івано-франківській, Чернівецькій та Закарпатській областях. Близько 30 тис. га такого лісу знаходяться у природно заповідному фонді – у межах Карпатського біосферного заповідника, національних природних парках «Синевир», «Сколівські бескиди», НПП «Гуцульщина» і т.д. Решту ж пралісів не знаходяться під охороною і можуть бути втрачені в результаті господарської діяльності».
Ліси без звірів, ріки без риби
«За останні 100 років Карпати не втратили жодного виду. Але якщо говорити про кількість звірів – то в Україні це катастрофа. Наприклад, чисельність ведмедів у дорадянський період в українських Карпатах становила кілька тисяч. Сьогодні їх півтори сотні особин.
Все це наслідок браконьєрства, забруднення, неправильного користування лісовими ресурсами. Як приклад того, наскільки вагомим є правильне управління можна навести два національні природні парки, що знаходяться на Івано-Франківщині поблизу румунського кордону: Черемоський та Верховинський. Ці парки були приблизно в однакових умовах , а от управління суттєво різнилося: у Черемошському працював директор, який продавав посади, а у Верховинському парку працюють активні люди, зацікавлені у збереженні природи. Буквально за п’ять років вже видно результат: Верховниський парк – це чи не єдиний парк, де ви можете пройтися і побачити там звірів: у межах кількох годин тут по одній стежці може пройтися ведмідь, рись, вовк, група тетеруків…
Однією з основних причин критичного зменшення чисельності тварин є агресивне мисливство: люди, які приїжджають з високотехнологічною зброєю, і вбивають заради розваги. Як правило це «начальство» – прокуратура, міліція, районних та обласних масштабів, прикордонники. Такі мисливці вбивають все – як у дозволені терміни, так і поза ними, їм закон не писаний. Наслідок такий, що в Україні надзвичайно низька кількість тварин в лісі і надзвичайно низька кількість риби в річках.
Праліси та криза – порятунок для ведмедів
Праліси є вкрай важливими для збереження біорозмаїття. Частково це зумовлено великою кількістю мертвої деревини, яка є поживним середовищем, або й домом для багатьох видів. Виживання до третини тварин і рослин залежить від старовікових дерев та мертвої деревини. З іншого боку, ці ліси достатньо віддалені від людських поселень.
У пралісах найбільш комфортно почувають себе ведмеді. Тут оптимальна для цього звіра густина дерев (він може вільно пересуватися, але в той же час є достатньо місць, де він може заховатися). Окрім того, ведмідь – лінивий звір. Він шукає такі місця, неподалік від яких можна знайти їжу. А праліси, як правило, знаходяться на верхній межі лісу – за нею лише чорничники, куди ведмідь ходить їсти.
До слова, доки в Україні не було війни, були величезні замовлення на ведмедів. Місцеві в Рахівському районі стріляли ведмедя (хоч він занесений у Червону Книгу) і продавали багатим людям, щоб зробити з них трофей. Великі гроші на це йшли зі сходу і центру України. Лише у Рахівському районі в рік вбивали 7-8 ведмедів. Зараз вже цього нема – нема замовлень. Зараз є війна в країні та криза, і навіть ті багатії – їм зараз не до трофеїв.
Ліс як губка
Ще одна важлива функція пралісу – це регулювання стоку. Сьогодні ми вже маємо проблему із зменшенням у Карпатах кількості води. Багато струмків просто зникли. Навіть річки другого порядку можуть «зникати» між каміння. У Карпатах люди вже мають проблему, щоб взяти поверхневу воду – треба копати до рівня річки або ставити центральний водогін для усього села. Вже нема такого, що ти можеш викопати криницю будь-де і набрати воду. Вода в Карпатах вже стає проблемою, і це відзначають усі громади.
Звісно, це комплексна проблема, і не можна казати, що причиною є тільки вирубка лісів. Зараз ми маємо величезні зміни у кількості опадів – у вегетаційний період кількість опадів в Карпатах зменшилася на 25%, а температура за останні два роки зросла на 1,8 градуса. Тобто це питання і зміни клімату.
Натомість, людина загострює проблему своїм абсолютно бездумним господарюванням та особливо вирубуванням лісів в критичних місцях і суцільними рубками. Те, як у нас вирубують ліс – це просто варварство. Є струмок, по струмку вони сплавляють зрізані колоди. Вся ця багнюка сходить, спричиняє ерозії ґрунтів. Це нереальне варварство, такого в Європі нема вже ніде.
Але, коли в Карпатах вже є дощ, праліс і старовіковий ліс є критично важливим для гідрологічного режиму. Натомість, на Івано-Франківщині ОДА виступила з проханням дозволити вирубку високогірних лісів.
На висоті понад 1100 метрів (саме такі ліси вважають високогірними) не так багато лісів. І вони власне відіграють критичну роль при повенях – от уявіть собі, в якомусь місці на горі виникає шалений дощ. Якщо не буде приполонинних лісів, це все зверху буде летіти вниз дуже швидко.
Нам потрібен ліс на горі, який вбирає і потім віддає потроху воду, нам потрібні верхові болота, які вбирають в себе воду як губка і тоді потроху віддають. А хлопцям рубати треба якнайбільше. Таке враження, що це роблять люди, які цілком втратили совість.
Мудрість лісу яку ми можемо втратити
Праліси мають таку високу цінність, стільки є можливостей, для їх використання, що їх рубка виглядає просто дикістю.
Ми з іншими природоохоронними організаціями (Товариство охорони птахів та Київський еколого-культурний центр) готуємо законопроект, за яким усі праліси Карпат мали б отримати природоохоронний статус.
Україна найбагатша в Європі на праліси. Але ми ризикуємо все це втратити. Ми вийшли з Радянського Союзу з дуже багатим потенціалом, який просто марнуємо. Станом на сьогодні за приблизними підрахунками в Україні збереглося до 100 тис. га пралісів та старовікових лісів ( для порівняння площа Львова становить 18 тис. га, – авт.). Таку ж кількість пралісів ( 100 тис. га) в Карпатах вже втрачено за останні 20 років, і якщо так буде і надалі – то у нас буде так, як в Бельгії – не буде нічого. Вони ставлять в охорону парк, який колись насадили, а тепер він став лісом.
