Президентські стипендіати: 17 найкращих з Прикарпаття

Слово «стипендія» асоціюється переважно зі студентським життя. Втім, якщо ти старанний учень, є переможцем предметних олімпіад всеукраїнського чи міжнародного рівнів, різноманітних інтелектуальних конкурсів, то також можеш отримати стипендію.

Цього року 17 прикарпатцям присудили стипендії — Президента України, Кабінету Міністрів, імені Тараса Шевченка, пише Галичина.

17 найкращих

Щороку учні прикарпатських шкіл демонструють вражаючі результати на всеукраїнських та міжнародних предметних олімпіадах, перемагають в міжнародному конкурсі з української мови ім. П. Яцика, міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді ім. Т. Шевченка, всеукраїнському конкурсі-захисті Малої академії наук. Ці високі здобутки закономірно матеріалізуються в найпрестижніші українські стипендії. 

Стипендію Президента України цього року присудили учениці Калуської ЗШ №7 Лесі Чебан, студентці ПНУ ім. В. Стефаника ірині Пітель, випускниці Івано-Франківської СШ №5 з поглибленим вивченням німецької мови, студентці Національного університету «Львівська політехніка» Ірині Євлахович, учневі Української гімназії №1  м. Івано-Франківська Денису Ткачівському, випускниці івано-Франківської ЗШ №22, студентці Київського національного університету ім. Т. Шевченка Вікторії Талайло, випускникові Долинського природничо-математичного ліцею, студентові Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут» Тарасові Зубрею, учневі Коломийської ЗШ №4 Назарію Огородніку, випускнику Івано-Франківського фізико-технічного ліцею-інтернату, студенту ПНУ ім. В. Стефаника Василеві Дяківу, випускниці Надвірнянського ліцею, студентці Київського національного університету ім. Т. Шевченка Христині Огерук, випускниці Голинської ЗШ Калуського району, студентці Львівського національного університету ім. І. Франка Христині Качак, учениці івано-Франківського обласного інтернату для обдарованих дітей з сільської місцевості Анні Нагорняк, учениці Рогатинської СШ №1 з поглибленим вивченням української мови Марії Харишин, студентці Івано-Франківського національного медичного університету Любові Джочці, студентці ПНУ ім. В. Стефаника Ользі Самборській, учневі Івано-Франківської ЗШ №25 Романові Букатюку. Крім того, учениця Вигодської ЗШ Долинського району Леся Дунець отримує стипендію Кабінету Міністрів, учениця Української гімназії №1 Тереза Багай — стипендію ім. Тараса Шевченка.  

Ця молодь, беззаперечно, є інтелектуальним кістяком України, найкращі з найкращих. Тож кореспондент «Галичини» вирішив з’ясувати з перших уст, яким вони бачать своє професійне майбутнє, реформування української освіти та як це бути президентськими стипендіатами. На ці та інші теми поспілкувалися з Назарієм Огородніком з Коломиї та Денисом Ткачівським з Івано-Франківська.
  
Назар Огороднік: Ніколи не здаватися
Назар Огороднік навчається в  10 класі Коломийської ЗШ №4. Хлопець зізнається, що з усіх предметів його найбільше цікавлять природничі дисципліни, серед них біологія — улюблений. Тому не дивно, що торік на Всеукраїнській олімпіаді з біології Назару підкорилася висота першого місця. Секрет свого успіху десятикласник пояснює просто. «Предмет повинен бути цікавим для тебе, — каже він, — а якщо тобі цікаво, то хочеться пізнавати  все більше й більше нового, а також бути наполегливим й ставити перед собою амбітні цілі. Велика заслуга моєї перемоги на Всеукраїнській олімпіаді з біології — вчителів, особливо Марти Мацьків, яка, не шкодуючи своїх сил і часу, займалась зі мною і головне — вірила в мене. І, звичайно, велика подяка — моїй дорогій мамі, яка мене завжди у всьому підтримує». 

Цього року Назар уже встиг взяти участь у багатьох олімпіадах з природничих предметів — хімії, екології та біології. Став переможцем міської олімпіади з біології. «Вже нині задумуюся про майбутнє ЗНО, тож таким чином готуюся до нього. Втім, основну увагу приділяю біології, адже не люблю розпорошуватись на велику кількість олімпіад, — зауважує стипендіат. — Захоплення біологією розпочалося із початку вивчення цього предмета. Мені завжди було цікаво знати все про тварин, рослин, а особливо — дізнаватись щось нове про людину». 

Президентська стипендія є для хлопця стимулом не зупинятися на досягнутому. Назар констатує, що дуже багато вчиться, тому не може похвалитися великою кількістю вільного часу, втім, намагається поєднувати навчання з активним відпочинком, зустрічатися з друзями. Він уже обрав майбутню професію, планує вступати до медичного університету, адже мріє опанувати фах лікаря. «Вчитися планую в Україні. Адже рівень освіти, яку ми здобуваємо тут, не гірший, аніж за кордоном, а деякою мірою й вищий. Хочу навчатись у Києві, дуже вже мені сподобалось це місто. Мрію, щоб у майбутньому про мене казали: «Це лікар від Бога», — зізнається мій співрозмовник.
Нині дуже багато говорять про реформування освіти, як правило, дослухаються до науковців, до педагогів — менше, до учнів — ще менше. Цікаво, а якою є ідеальна школа для президентського стипендіата? «ідеальна школа — це коли до такої школи хочеться йти, де є взаєморозуміння між учнем та вчителем. На мою думку, реформування школи — це насамперед створення профільних класів, де діти самі обирають, які предмети їм цікаво вивчати», — коментує Назар Огороднік.
Ніколи не здаватися, — таке життєве кредо Назара, який крок за кроком впевнено йде до своєї мети, адже переконаний: коли є мета, ти до неї йдеш, незважаючи на труднощі чи на те, що про це думають інші». і, напевно, саме завдяки таким думкам та наполегливій праці він уже досяг таких високих результатів. Втім, впевнена, що головний успіх — попереду.    

Денис Ткачівський: Без страху помилок

Учень 11 класу Української гімназії №1 м. Івано-Франківська Денис Ткачівський став президентським стипендіатом завдяки перемозі на Всеукраїнській олімпіаді з німецької мови. «Секрет успіху — це, мабуть, різнобічні знання, які мені повсякчас стають у пригоді, — констатує стипендіат. — В інтернеті часто читаю всілякі статті іноземними мовами. Мене цікавлять новинки сучасних технологій, нестандартні речі, а також філософські роздуми. Перед самою олімпіадою важливо не запруджувати голову предметним матеріалом, а спокійно систематизувати свої знання. Такий спосіб мені підходить. Без сумніву, як і минулих років, я знову братиму участь в олімпіадах, у школі вже брав участь з німецької, англійської, французької та ін. Але так виходить, що часто міські олімпіади, та й всеукраїнські, з різних мов проходять в один день. Тому доводиться обирати, в чому почуваєшся найсильнішим. Гадаю, що цього року знову віддам перевагу німецькій. Можливо, ще й братиму участь у конкурсі-захисті Малої академії наук».

Хлопець розповідає, що захоплення іноземними мовами йому прищепили батьки, котрі є викладачами іноземної мови. «Завдяки їм я мав можливість бувати за кордоном. Найбільше мене приваблює Німеччина з її швидким розвитком науки та новітніми технологіями. Крім того, німці дуже дисципліновані — риса характеру, яка б не зашкодила українцям», — переконаний гімназист.

Денис переконаний, що запорука його досягнень — у праці, втім, вона не повинна бути надмірною, адже завжди має бути час на хобі. «Моє основне захоплення — це іноземні мови, комп’ютерні технології, музика, — розповідає одинадцятикласник. — Та понад усе — гра на гітарі, яка приносить мені велике задоволення. Раніше вчився у музичній школі гри на фортепіано. А зараз захоплююсь гітарою. Моя мрія, мабуть, не дуже оригінальна, швидше, схожа на мрії інших — стати в житті успішною людиною та бути задоволеним самим собою. Про себе можу сказати, що я людина творча, спокійна і стримана. У школі — різний. Не з усіх предметів працюю однаково. Більшу уваги приділяю тому, що мені цікаве».

Мій співрозмовник зізнається, що бути президентським стипендіатом для нього — це насамперед гордість. «Окрім того, ще й добрячий стимул, який показує, що кожен успіх — це ще не крапка. Завжди є простір, де можна самовдосконалюватися, — переконаний він. — Президентська стипендія — це приблизно 1 200 гривень на місяць. Завдяки цьому я фінансую своє хобі — гітари, їх у мене дві: електрична й акустична. За ці гроші я часто купую обладнання до них. інколи витрачаю гроші на різні дрібнички. Але здебільшого просто заощаджую. Це ніколи не зашкодить».

Своє професійне майбутнє Денис бачить у програмуванні, адже нині це одна з найперспективніших сфер. Проте вищий навчальний заклад він ще не обрав, хоча серед фаворитів —  Львівський національний університет ім. І. Франка. Випускник не заперечує, що, може, й поїде здобувати фах за кордон. «Я ще не знаю, чи навчатимуся в Україні, чи за кордоном. Можливо, поєднуватиму навчання тут і там. Хоча заздалегідь розумію, що це буде непросто», — каже він. 

А поки що одинадцятикласник готується до зовнішнього незалежного оцінювання: щодня читає літературу, вивчає історію, систематизує свої знання, підкріплює їх приватними заняттями. «Загалом система ЗНО набагато краща, ніж складання вступних іспитів в якомусь конкретному виші, — констатує Денис. — Тут є можливість вибору. Проте й ця система, на мою думку, потребує змін. Вона не повинна перегороджувати нікому шлях до ширших можливостей навчання. Не цілком розумію, чому існують обмеження у виборі предметів? Багато учнів могли б поєднувати різні спеціальності і вчитися паралельно в різних навчальних закладах. Хіба це погано для держави? Освіта потребує реформувань. Передусім у школі варто було б зменшити кількість предметів та надати учням право обирати дисципліни, які вони хочуть вивчати, як це роблять, наприклад, у США. Чому всіх укладають в однакові рамки? Якщо хтось має кращі здібності до гуманітарних наук, чому він повинен досконало знати математику та хімію? Розумію, що не кожна дитина вже знає, що вона робитиме у майбутньому і які предмети їй потрібні. Та все ж, думаю, що поглиблене вивчення окремих предметів і концентрація на них могли б принести учням більшу користь. Вважаю, що така зміна могла б зробити освіту значно ефективнішою».

Денис Ткачівський — багатогранна особистість, у нього є кілька життєвих кредо. Серед них — «Не бійся робити помилки. Вони — це бруківка до успіху», «Не шкодуй самого себе, вперед!»