Прикарпатський священник-блогер Іван Гнатюк: Я кажу, що це є “Молитовна Армія”

28-річний священник із Франківська за допомогою інстаграму щодня об’єднує в молитві десятки тисяч людей.

«Ламаю стереотипи про Церкву», «Online Молитва на вервиці о 21:00», «Все так не буде, буде краще…» Це слова з опису сторінки в Instagram, яка станом на сьогодні має 283 тисячі підписників.  Провадить її 28-річний священник Івано-Франківської Архиєпархії УГКЦ Іван Гнатюк. Мета сторінки – координувати вірян в спільній молитві онлайн, збираючи на щоденну вервицю до 65 тисяч людей, пише сайт Духовна велич Львова.

Про своє покликання служити Богові та людям в інтернеті, про те, які особливості онлайн-молитви, та про відповіді від Бога о. Іван Гнатюк розповів сайту «Духовна велич Львова».

Отче, що спонукало вас започаткувати молитовну сторінку в інстаграмі?

У час коронавірусу я захворів та залишився у чотирьох стінах. Раніше були щоденні богослужіння, праця з молоддю, з дітьми, зі старшими. Тож я не знав як послужити іншим, коли не можу виходити з дому. Я дивився різних блогерів, але нічого такого, що давало користь християнинові, не було.

І моя їмость тоді сказала: «А, може, спробуй сам щось написати». І я почав публікувати фотографії, дописи. Потім з’явилися «сторіси» і я зміг поступово показувати, як живу, як молюся, що роблю. Бо ж люди хочуть бачити священника не лише в церкві.

І потім виникла ідея – їй уже більше ніж два роки – молитися онлайн. Якраз тоді на Живому Телебаченні починалася ініціатива «Вервиця єднає», вона з’явилась у фейсбуці та ютубі, але в інстаграмі не було нічого. А я знав, що пік перебування молоді був саме там. І тоді на заклик Папи Франциска я почав кожного дня о дев’ятій годині вечора молитися в Instagram, незважаючи ні на що: коли є весілля, я встаю з-за столу і йду молитися. Де б я не був: якщо в дорозі, то зупиняю автомобіль і стаю на молитву. Були випадки, що я був за кордоном, то молився і на заправці, і де була можливість підключитися до Wi-Fi та вийти на молитву. Відтоді молюся в інстаграмі на вервиці разом з друзями кожного дня.

Яка причина, що саме ваша сторінка збирає стільки молільників?

Я не знаю – справді не знаю, чому саме так. Я думаю, що причиною є стабільність – те, що я кожен день, незважаючи ні на що, стараюся бути онлайн. Також те, що мені можуть написати, і я стараюся відповісти на ті повідомлення. Ще дуже гарною ініціативою є дев’ятниці. Завжди в перших числах місяця ми молимося дев’ятниці. Кожного разу вони різні – задля того, щоби молитовно згуртуватися, посилити нашу молитву. Коли був коронавірус, ми молилися за наше здоров’я. Тепер, коли ми є в часі повномасштабної війни, молимося в особливіший спосіб за мир, за перемогу України, за кожного воїна.

Скільки це займає часу поза вашим служінням?

Це займає весь час (сміється). Розумієте, в мене не тільки є інстаграм – просто він найчисленніший, там понад 280 тисяч підписників. Але в мене є також телеграм-канал з християнською музикою, є ютуб-канал, є тік-ток на 100 тисяч підписників. Ведення цих сторінок потребує всього вільного часу, який я маю. Інколи, коли нема можливості, я нічого не публікую – але молюся точно. Нічого не виставлю в той день, але молитва є стабільна. І мені самому це зручно, бо я і так молився вервицю кожен день. А так просто кладу телефон, вмикаю трансляцію – і молимося разом.

Яка різниця між молитвою в час карантину і в час масштабної війни?

Різниця в кількості людей на молитві – вона зросла. Максимальна кількість – 65 тисяч (тобто телефонів, під’єднаних одночасно) – це те, що я помітив. Недавно ми молилися «Дев’ятницю до Богородиці, що розв’язує вузли» – ми почали її 23 лютого, якраз у річницю повномасштабного вторгнення, і нас було більше 50 тисяч пристроїв за один раз. Зараз охоплення трошки впало – вчора, наприклад, було 35 тисяч. Але якраз із часом повномасштабної війни збільшилася кількість людей, які звертаються до Бога в такий спосіб. Багато хто виїхав, багато хто молиться в записі – але це нас об’єднує.

Чи не заміняє молитва онлайн богослужіння в храмі? Чи не відволікає?

Не відволікає, тому що вона триває в зовсім інший час – о 21-ій годині вечора. Вже за час карантину кожна людина сформувала свою домашню церкву, приватні сімейні молитви вже є поставлені. І саме  молитва за допомогою соціальної мережі додає можливості продовжити ту домашню церкву, далі гуртуватися в своїй сім’ї, щоби спільно молитися разом. Тому я вважаю, що це навпаки доповнює те служіння, яке є в храмі. Тому що саме такими ініціативами ми можемо людину навіть заохотити ходити до храму. Вона почує щось нове, їй сподобається – і вона захоче прийти та молитись вже офлайн, так би мовити.

Чи збираєте ви якісь відгуки, можливо, є певні свідчення відповідей на молитву?

Свідчення є, і їх є дуже багато. Вони різні, починаючи від свідчень багатьох сімей, які за посередництвом моління дев’ятниць отримали різні ласки, наприклад, зачаття дітей, коли лікарі казали, що це неможливо. Мені постійно приходить в повідомленнях чимало свідчень, але людей багато, а часу мало, тому я просто не в змозі публікувати їх усі. Але час до часу я стараюся анонімно в розповіді виставити свідчення людей.

Буває так, що родина втрачає зв’язок з воїном, який нас захищає, і відразу цим переймається. Але потім розповідають, що не було зв’язку місяць, всі щось недобре думали – але помолилися дев’ятницю, і в кінці дев’ятниці людина дає про себе знати, що вона є жива, здорова, все добре. Це щодо воїнів – так само є багато свідчень про щоденні ласки, наші людські приватні потреби: чи просять здоров’я, чи просять, щоб Господь допоміг у щоденних справах, з пошуком роботи, щоби поладналися конфлікти, помирилися сім’ї тощо.

Як ваші співбрати в священстві ставляться до вашої діяльності?

Ніхто не має нічого проти. Я знаю, що деякі священники так само моляться зі мною. Вони разом зі своїми сім’ями єднаються у молитві увечері і кажуть, що це для них також є зручно. Кожен священник має різну харизму. Кожному дано свої таланти; хтось має до цього хист, хтось – до іншого. Звичайно, є такі, що моляться разом зі мною, а є такі, що підтримують словом. Деякі при зустрічі кажуть: «Моя їмость молиться, я молюся, мої діти моляться, дуже тішуся, що є така можливість».

А чи ваше духовне життя змінила ця ініцатива?

Особливе, що я почерпнув: кожного дня потрібно готуватися. Кожного дня потрібно збагачувати себе для того, щоб віддати це іншим. Треба самому наповнюватися, і це мотивує шукати щось нове, шукати щось цікаве для того, щоби самому збагатитися. І готуватися до тої молитви. Я вже не уявляю свого життя без цієї молитви – настільки вона вже увійшла в нього – кожного дня я мушу включити телефон, вийти онлайн і сказати «Слава Ісусу Христу!» – і в кінці сказати: «Па-па! Все так не буде, буде краще!» Завжди, коли зустрічаємося з дітьми, батьки кажуть, що це їхня улюблена фраза – і я там ще кліпаю в кінці (сміється).

Це теж євангелізація.

Так, в такий особливіший спосіб. Інколи діти підходять до Причастя – ти стоїш зі Святими Дарами, а вони кажуть: «А ми з тобою молимося!». Моя праця була би не зовсім доброю, якби це не переростало в те, що люди йдуть фізично до церкви, що вони хочуть почерпнути Євхаристійного Христа.

А яка ваша улюблена молитва?

Улюблена – це саме молитва на вервиці. Я себе від маленького пам’ятаю, як моя мама і бабуся молилися кожного дня три вервиці на колінах. І це мені увійшло в звичку, бо і я мусив бути біля них. Не скажу, що я був на колінах – я був дитиною ще – але та домашня молитва увійшла мені в звичку, і вона переросла в те, що з часом, поступово дорослішаючи, я кожного дня молився одну вервицю. Молитва на вервиці дуже зручна для молитви онлайн. Хоч вона непроста, бо це не п’ять хвилин.

Напевне, бачити таку велику кількість людей на молитві – це надихає?

Є такі люди – чи діти, чи дорослі – які після молитви публікують скрін, скільки було людей на молитві. Пишуть: «Нас було стільки-то – чекаємо саме тебе». І це також мотивує. Тому що буває по-різному: інколи падає відвідування, інколи бачиш більше людей. А коли є такі відгуки, то тебе це мотивує ще більше віддатися на Божу допомогу. Я кажу, що це є «Молитовна Армія». Це було дуже актуально ще від самого початку. Від минулорічного 24 лютого то була для людей обов’язкова молитва, тоді було досить страшно. І мені було страшно також – я молився сам у темному храмі та інколи думав, чи не прилетить зараз ракета. Але тепер ти розумієш, що разом з тобою такі самі християни, як ти, що ти не один, і разом ми можемо багато чого досягти завдяки спільній молитві.

До теми: "Пророцтво про Україну" від прикарпатського священника-блогера

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!