Що думають прикарпатці про "диктатура партійних вождів"

Днями парламент ухвалив скандальний закон «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» (щодо виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку в багатомандатному окрузі). Його ініціаторами виступили представники п’яти фракцій парламенту — «Радикальної партії», «Самопомочі», «Народного фронту», «Батьківщини» і БПП, зосібна Олег Ляшко і Олег Купрієнко, Олег Березюк, Максим Бурбак, Юлія Тимошенко і Юрій Луценко відповідно

Як не парадоксально, проте цей закон дозволить партійним керівникам виключати кандидатів у депутати з виборчих списків уже після виборів. 

Документом передбачено, що перелік та черговість кандидатів у депутати у виборчому списку, визначені партією, не можуть бути змінені після подання документів для реєстрації Центральною виборчою комісією до оголошення результатів виборів. Після оголошення результатів виборів кандидати в депутати можуть бути виключені із виборчого списку за рішенням з’їзду партії, яке підлягає реєстрації у ЦВК. Ба більше, дія цього закону поширюється і на виборчі списки кандидатів у народні депутати України від партій, які були суб’єктами виборчого процесу на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. 

Прикметно, що епопея із голосуванням за цей проект закону тривала кілька місяців. Адже, як відомо, до результативного голосування Голова Верховної Ради Володимир Гройсман ставив це питання на розгляд десятки разів, однак знайти достатню кількість голосів не вдавалося. Проте перед звітом уряду цей закон все ж протягли. Реакція з цього приводу не забарилася. Деякі політики, експерти та громадські активісти відразу охрестили новий закон як такий, що встановлює диктатуру партійних вождів, порушує демократичні норми і відроджує негативні тенденції часів Януковича. 

Народний депутат України Мустафа Найєм (фракція БПП) на своїй сторінці у «Фейсбуці» написав, що «Верховна Рада України прийняла закон №3700, яким встановлюють диктатуру партійних функціонерів над членами парламенту». А громадянська мережа «ОПОРА» закликала парламент скасувати цей закон і звернулася з вимогою до Президента України у разі відмови парламенту застосувати до закону право вето.
«Опорівці» вважають, що законопроект №3700 було прийнято з грубим порушенням регламенту, оскільки результативне голосування народних депутатів відбулося вже після того, як він не отримував попередньо необхідної підтримки депутатського корпусу. Також у Комітеті виборців України розкритикували закон про «партійну диктатуру» і закликали Президента як гаранта Конституції ветувати його як такий, що порушує виборчі права громадян.

У розмові з журналістом газети «Галичина» академік Академії наук вищої школи України, доктор політичних наук, професор ПНУ ім. В. Стефаника Іван Монолатій підкреслив, що ця норма значно звужує демократичність виборчого процесу в нашій країні —  утруднює повноцінне функціонування політичної системи України, а також фактично визнає на законодавчому рівні явище партійної гегемонії включно з партійним вождизмом. Ймовірно, що така чергова поспішна запопадливість народних обранців в умовах воєнно-політичного конфлікту з Росією та латентної парламентської кризи призведе вже у недалекому майбутньому до класичного варіанту політичної науки — утворення такої собі «ідеологічної родини», себто групи партій, які диктуватимуть правила політичної гри. Вони й будуть репрезентовані конкретними партіями (можемо лише здогадуватися про їхні назви та партійних босів), однак велика партія-гегемон диктуватиме порядок денний. До чого це призведе? Насамперед до інтенсивності розвитку політичного конфлікту всередині самого парламенту, а також поза ним, де шанс на розв’язання суперечок між малими партіями шляхом консенсусу дуже малий. А ще до символічного вигнання з лав окремих партій «незручних» однопартійців і т. д. Така тенденція, на думку івана Монолатія, нині дуже небезпечна: вона напівлегітимними механізмами має всі можливості встановити вже віджилу партійну диктатуру та гегемонію. До чого це призвело в нашій не дуже давній історії, ми пам’ятаємо.  

Коментар для газети «Галичина»:Олександр Палій, політолог  (м. Київ):
— Вважаю цей законопроект неприйнятним з кількох точок зору. По-перше, він шулерський — дає можливість партіям обдурювати виборців: використати авторитетних людей, а потім позбутися їх на користь менш принципових, але більш зручних партійному керівництву, за яких люди не голосували. По-друге, цей законопроект стимулює політичну корупцію — партійне керівництво матиме змогу по кілька разів збирати корупційні гроші з членів виборчого списку.
По-третє, законопроект радикально посилює партійне керівництво, яке і так надзвичайно монополізоване в більшості впливових партій, та підвищує корупційні ризики в партійному житті.
По-четверте, він стимулюватиме консервацію політичної системи, коли попереду будуть сірі люди, зручні партійним керівникам. 
По-п’яте, і найголовніше, цей законопроект є спотворенням основних принципів демократії, які полягають у відповідності результатів голосування народному волевиявленню. 
Тому якби мене спитали, я б радив Президентові ветувати цей закон, незважаючи на політичні домовленості. Значно краще і надійніше мати союз із громадянським суспільством, ніж із політиками, які вдаються до таких неестетичних трюків. 

Юрій Микитин, кандидат юридичних наук, доцент, заступник директора Юридичного інституту ПНУ  ім. В. Стефаника:
— Прийнятий 16 лютого 2016 року Закон «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» (щодо виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку в багатомандатному окрузі) викликає кілька запитань. 
По-перше, не врегульовано критерії, підстави виключення кандидата в депутати із виборчого списку. Це створює підррунтя для суб’єктивного, не завжди обррунтованого рішення про його виключення, наприклад, з особистих мотивів чи на основі так званої партійної дисципліни. Більше того, таке рішення може бути прийнято саме після оголошення результатів. Тобто частина виборців могла підтримувати виборчий список партії, зважаючи на наявність у ньому конкретного кандидата. Відповідно після рішення про виключення кандидата в депутати із виборчого списку думка виборців нівелюється.
По-друге, цей закон передбачає, що його дія поширюється на виборчі списки кандидатів у народні депутати України від політичних партій, які були суб’єктами виборчого процесу на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Таке положення викликає сумніви щодо його конституційності, оскільки стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом‘якшують або скасовують відповідальність особи.