Щодня Івано-Франківськ перетворюється на місто-мільйонник

Нещодавно довелося почути вислів, що кожного дня до Івано-Франківська приїжджає один мільйон людей. Така цифра, відверто кажучи, спочатку спантеличила. Але після деяких підрахунків та роздумів довелося погодитися. Хоча офіційно годі шукати таку статистику. Адже є різні способи, як можна дістатися до Івано-Франківська

Зрештою, судячи із того транспортного потоку, котрий щоранку в’їжджає до обласного центру, можна сміливо погоджуватися, що як мінімум на день Івано-Франківськ перетворюється у місто-мільйонник, а вже надвечір приїжджі знову покидають його, аби назавтра знову сюди повернутися, пише Західний кур'єр

Я не місцевий,  я доїжджаю

Чим так приваблює обласний центр? Чому працювати вигідно саме тут? Відповіді на ці та інші запитання криються у доволі простих і подеколи навіть банальних речах – чим більше місто, тим більші можливості.

У районах немає жодних шансів та перспектив. Економіка взагалі опустилася до нуля – заводи припинили своє існування, люди масово виїжджають на сезонні або будівельні роботи. Не працює майже нічого. Тому всі кинулися шукати роботу, за котру можна реально вижити. Хто не втік за кордон чи на будівельні роботи як мінімум до столиці, то задовольняється заробітками обласного рівня.

Є такі райони, котрі негласно називають депресивними. І все через те, що там залишилася функціонувати хіба що соціальна сфера. Але навіть чимало учителів та медиків доїжджають на роботу до області.

«Мені вигідніше щодня добиратися на роботу до Івано-Франківська, бо у нас я можу претендувати максимум на півтори тисячі гривень. А що я можу собі дозволити за таку мізерну зарплату? Ані сім’ю прогодувати, ні за комунальні заплатити, – розповідає пан Микола. Чоловік щодня добирається із райцентру, але зовсім про це не шкодує. На руки він отримує три з половиною тисячі гривень. Каже, і цього недостатньо, але вже краще, аніж той мізер, котрий йому пропонували вдома. Навіть якщо вирахувати витрати на дорогу, то принаймні хоч щось залишається.

Літаком, автобусом  чи на авто

Потоки пасажирів із центрального вокзалу, як у столичному метро, линуть у всіх можливих напрямках. Хтось везе щось на продаж, хтось їде купувати. У цьому безперервному потоці транспорту в напрямку обласного центру годі й збагнути, скільки насправді людей щодня перетинають зовнішню межу Івано-Франківська. А може, й справді їх мільйон?

«Мимоволі стаю заручником ситуації, бо розумію, що більшість свого часу проводжу саме тут, в Івано-Франківську. А за 13 років місто вже стало рідним. Додому їду тільки спати. Наступного ранку знову до області», – ділиться працівник банку Андрій. Так робить чимало мешканців тих районів, котрі географічно найближче до обласного центру.
Однодумців мого співрозмовника дуже багато. Щоранку повні автобуси курсують у сторону міста. Особливо напружений рух на в’їздах до Івано-Франківська саме перед початком робочого дня. Даних про кількість автотранспорту зібрати не можливо, оскільки не всі автобусні рейси «звітують» на автовокзалах міста. Крім того, тисячі автомобілів також їдуть не порожніми. Що вже говорити про приміські поїзди, котрі на залізничний вокзал приїжджають переповнені. І все це потенційні працівники, торгівці, покупці, студенти, котрі на день стають частиною нашого міста.

Деякі великі підприємства запровадили у себе систему доставки працівників на робоче місце. Для них так вигідніше, бо є певні години, коли розпочинається чи закінчується зміна. На ДП ВО «Карпати» автобуси двічі на день підвозять працівників підприємства із всієї області на 12 маршрутах. Лише тут працює понад три тисячі люду, в основному мешканці наближених до міста районів – Надвірнянського, Богородчанського, Калуського, Галицького, Тисменицького та Тлумацького.

Наше місто по-справжньому відчуває приплив великої кількості людей на початку навчального року, коли сюди починають з’їжджатися студенти. Івано-Франківськ перебуває на четвертій сходинці за кількістю іноземних студентів. Проте і своїх тут не бракує. Основна маса молоді проживає в місті – хто в гуртожитку, хто на зйомних чи власних квартирах.

Але сотні вихованців місцевих вузів доїжджають із районів. Студентка Ольга із Тисмениці добирається щодня. Дівчина переконує, що таке рішення було прийнято на сімейній раді. Вартість проїзду за весь рік нерівноцінна вартості квартири в обласному центрі, а місця у гуртожитку для Ольги не було тільки тому, що вона живе «дуже близько» до навчального закладу.

Навчання, робота, приватні справи та покупки у супермаркетах чи на ринку не проходять повз міську скарбницю. Усі офіційні заробітки і витрати обов’язково залишають помітний фінансовий слід.

За декілька останніх років у місті помітно зріс туристичний збір. Тому під час проведення масових заходів та фестивалів фіксується чимала кількість туристів, котрих також годі порахувати. За інформацією міського відділу міжнародних зв’язків, туризму та промоції міста, лише підрахунки туристичного збору від заселення у готелях міста дають реальну картину хоча б приблизної кількості туристів. В основному, як запевнила начальник цього відділу Уляна Басараб-Ганчак, Івано-Франківськ є трансфером для туристів. Але навіть туристично-інформаційний центр не може надати точної інформації про таких відвідувачів міста. Як правило, це іноземці, котрі беруть собі на озброєння роздатково-інформаційні матеріали.

Певна частина, очевидно, небідних пасажирів-туристів прибуває до нашого міста і через повітряні ворота, оскільки в аеропорту зараз приземляються рейси із Києва, Валенсії, Венеції. В основному це клієнти гірськолижного курорту «Буковель», котрі проїздом таки потрапляють в Івано-Франківськ.

Закордонна практика, коли із приміської зони і районів люди їдуть за декілька десятків кілометрів на роботу, за останні роки докотилася і до Прикарпаття. Зрештою, це позитивно відбивається як на економіці, так і на потребах наших краян. Тим часом частина області потроху перетворюється на спальні райони обласного центру.