Save Маріуполь! У Франківську рідні воїнів та небайдужі закликають врятувати захисників з "Азовсталі"

У середу, 4 травня, на Вічевому майдані провели мирну акцію, аби привернути увагу міжнародної спільноти до ситуації в Маріуполі та врятувати захисників міста.

Як відомо, вже понад 2 місяці Маріуполь перебувають в блокаді рашистів. Попри те, воїни Маріуполя продовжують боротися за кожен клаптик Української землі. У бункерах заводу "Азовсталі" перебувають близько тисячі людей - цивільних та захисників з полку "Азов", морської піхоти та прикордонної служби. Багато з них поранені, бракує набоїв, медикаментів, їжі та води. Відтак, небайдужі та рідні захисників вийшли на мирну акцію, аби закликати владу домогтися для воїнів процедури extraction - тобто, евакуювати їх у третю країну. 

Як розповідає боєць полку "Азову", перший місяць до міста ще був повітряний міст. Хоч і з проблемами, але з Маріуполя ще проводили евакуацію поранених, доставляли найнеобхідніше вертольотами.

"Мене евакуювали 31 березня. Мабуть, я був останнім, кого встигли вивести таким шляхом. Кожен день я прокидаюся і дякую, що живий, маю можливість бачити свою сім'ю. Наступна думка - як там мої побратими на "Азовсталі". І ця друга думка не дає мені спокою. У Маріуполі я втратив руку, лежав там у госпіталі. Повірте, там дуже складно і важко не втратити надію і віру. Але наші хлопці з тим справляються - вони вірять, що зможуть побачити своїх рідних. Вже з 10 дня війни ми розуміли, що знаходимося в повній ізоляції. Але ми билися за своїх рідних  і приймали ці всі ракети з думкою, що так вони не полетять на Франківськ, Львів, чи Київ. Розумію, що важко витягти звідти всіх та провести процедуру extraction. Але людям, які понад два місяці б'ються за свою країну у надлюдських умовах, не варто казати, що щось "важко зробити", чи навіть "неможливо", - відзначив ветеран.

Дружина офіцера з Маріуполя розказала, як вони вночі 24 березня вибралися з розбомбленого окупантом міста. Її чоловік досі перебуває там. Ще в перші дні їхній будинок розбомбили фосфорною бомбою, потім було життя у підвалі супермаркету з двома малими дітьми та втеча з окупації під страхом бути вбитою на якомусь з ворожих блокпостів.

"Ми тікали з міста о другій ночі. Найбільше боялася, що окупанти дізнаються, що я жінка офіцера, то мене розстріляють, а діти опиняться в дитбудинку. Якщо ще залишаться живі. Для мого чоловіка пекло досі триває. Вони кожен день відбивають навалу орди, кожен день, кожна мить як остання. Моє життя щодня завмирає до миті, поки від нього не надійде хоч маленька звісточка... А вчора він мені написав, що зараз його єдине бажання - це поїсти. Тобто, мова про щось більше не йде. Я благаю президента України, міжнародну спільноту - почуйте нас, врятуйте наших рідних, врятуйте захисників Маріуполя!", - закликала жінка.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!