Вибух у Снятині. Про замах на Сідлярчука і темні сторони інтернату для інвалідів
.jpg)
У серпні цього року на власному подвір’ї підірвався працівник Cнятинської РДА Дмитро Сідлярчук. Він вижив, а в лікарні сказав, що вбити хотіли через його заяви про відмивання грошей у соціальній сфері Прикарпаття. Сідлярчук навіть назвав замовника – начальника департаменту соцполітики ІФ ОДА Лесю Бурдяк.
Днями про справу заговорили знову – з’явився підозрюваний. Ним виявився колишній директор Снятинського дитячого будинку-інтернату Леонтій Шимчук. «Репортер» спробував детально розібратись у цій з усіх боків вибуховій історії.
За крок до смерті
У п’ятницю, 5 серпня, близько 14:00, 58-річний Дмитро Сідлярчук, заступник директора територіального центру соціального забезпечення Снятинської РДА, а також голова районної спілки ветеранів Афганістану, повертався додому. Коли він відчинив хвіртку на власне подвір’я – здетонував невідомий пристрій. Чоловіка з численними травмами повезли до лікарні.
Про замах Дмитру Сідлярчуку нагадують шрами на його тілі
Сідлярчук воював в Афганістані, той досвід і врятував йому життя.
«Коли почув характерне клацання, побачив, що впала шпилька, а за нею чорна нитка, то встиг зробити крок у сторону, тому мені вразило лише один бік, – каже пан Дмитро й показує шрами на шиї. – Дуже пощастило, що не постраждали діти. Поруч школа, майданчик, вони приходять до мене у двір на малину. Якби хвіртку відчинили діти, точно були б мертвими».
Сідлярчук впевнений, що його хотіли не залякати, а саме вбити. Мовляв, за те, що він відкрито заявляв про відмивання мільйонів гривень, зокрема, і в місцевому інтернаті. Він добре знає цю структуру зсередини, адже 15 років працював там вихователем.
«Замовником була Леся Бурдяк, директор департаменту соцполітики ОДА, – сказав він «Репортеру» ще в лікарні. – І це було замовлення саме на вбивство».
У департаменті соцполітики повідомили, що 8 серпня, через три дні після вибуху, Бурдяк пішла у відпустку, відтоді до роботи не верталася. А в жовтні звільнилась.
«Він був бандит»
21 листопада під час обшуків у колишнього директора Снятинського будинку-інтернату Леонтія Шимчука знайшли зброю, боєприпаси та два вибухпакети. Зараз його тримають під вартою у Франківську. За словами Дмитра Сідлярчука, Шимчук цілком міг поставити вибухівку, адже раніше працював у КДБ.
Леонтій Шимчук
«Він був у гарячих точках, має навики, та й кадебісти колишніми не бувають, – говорить Сідлярчук. – Слідчі дали мені 100 % гарантії, що це саме він, особисто».
Після резонансного затримання у поліції зібрали брифінг.
«Мотив злочину – неприязні стосунки потерпілого з підозрюваним, – повідомив заступник начальника облуправління поліції Ігор Баб’юк. – Потерпілий заявляв про розтрату коштів у Снятинському інтернаті. Працівники захисту економіки проводять перевірку за цим фактом. Потерпілий викривав злочинні діяння, можливо, в тому була частина правди».
За словами Баб’юка, Леонтій Шимчук був в інтернаті «тіньовим керівником», хоча з посади директора його звільнили зі скандалом. «Він керував усіма процесами і призначеннями у будинку-інтернаті. Без нього не приймали жодного рішення», – каже Ігор Баб’юк.
Дмитро Сідлярчук теж говорить, що Шимчук працював в інтернаті й після звільнення. Однак у самому закладі це заперечують. Принаймні, за словами Галини Виноградник, заступника директора будинку-інтернату, він приходив лише як гість до дітей.
А от діти Шимчука згадують неохоче. «Він був бандит і погано до нас ставився. Його посадили, так йому і треба. Хай би його тримали в підвалі, щоб його ніхто не бачив», – каже Ілля, один із місцевих вихованців.
Таємниця закладу
Леонтій Шимчук почав працювати директором Снятинського будинку-інтернату в 1997 році, каже Сідлярчук. Тоді й почалися махінації з грошима.
«Я працював вихователем, а того року поїхав за кордон. Повернувся за вісім років і був шокований, які статки встиг нажити Шимчук, – говорить він. – Пізніше я почав працювати у центрі соцзабезпечення РДА і зрозумів, що у цій сфері в районі – катастрофа. Саме з того часу, як департамент очолила Леся Бурдяк. Почалися махінації, я говорив про це на нарадах і сесіях. Снятинський – найкорумпованіший інтернат України. Уявіть собі, люди купляють простирадла по 400 грн, шипшиновий та березовий соки на 50 000 грн, інвалідний візок, вартість якого 20 000 грн, беруть за 60 000. Усе закупляють по завищених цінах».
Крім того, за його словами, в інтернаті взагалі не обліковують кошти від меценатів.
«Там щороку від благодійників отримують близько 2 млн грн, – каже Дмитро Сідлярчук. – Наприклад, із продуктів на 14 тис грн в інтернат піде лише на 2-3 тис, а решта – в магазини. Це можна довести, є свідок – Наталія Гордашко, яка звільнилася з посади директора інтернату, бо відмовилась виконувати вказівки Лесі Бурдяк».
Крім того, каже, постачальники закладу незмінні роками й теж причетні до махінацій.
«Наприклад, Надія Соловйова надає харчі сумнівної якості за мізерною ціною, а з дитбудинку виділяють великі гроші, як за добрі продукти, – пояснює Сідлярчук. – Різниця – в сотні тисяч».
До записів бухгалтерії інтернату «Репортер» не допустили. Запропонували писати інформаційний запит. «Це таємниця нашого закладу, – каже заступник директора Галина Виноградник. – Для чого нам зараз видавати такі деталі?».
Тим часом громадські організації Снятина готують запит до голів ОДА та облради, щоб провели незалежний аудит по всій соцсфері Франківщини – за час перебування на посаді Лесі Бурдяк.
«Вам нема про що писати»
Перше, що кидається в очі вже при вході у Снятинський дитячий будинок-інтернат – вихованці надворі без наставників. Вони в один голос кажуть, що їх усе влаштовує, годують добре і не б’ють. При чому говорять одну й ту саму фразу: «У нас усе добре, вам нема про що писати».
«Нагляд є, за кожну дитину відповідає працівник, – каже на це заступник директора Галина Виноградник. – Але ми не дуже обмежуємо їхню свободу».
За її словами, зараз будинок має 98 вихованців, усі – інваліди, з розумовою відсталістю. З них лише 15 віком до 18 років, решта старші.
«Організація роботи й керівництво просто відсутні, – вважає Дмитро Сідлярчук. – Фахівців там нема, більшість – родичі Леонтія Шимчука або Лесі Бурдяк. При чому працівників стільки, скільки й вихованців. Чому за дітьми ніхто не дивиться? Та бо їм начхати!».
Вихованці привітні, вдягнені бідно – поношені светри, потерті штани. По-дитячому хваляться теплими куртками. У будинку хтось у гумових шльопанцях, хтось у черевиках, інші лише у шкарпетках або й босоніж. Двоє сидять на бетонних сходах, ще кілька – на підлозі. Не всі коридори освітлені, дерев’яні старі вікна з тріщинами.
Іван Бенюк показує свою кімнату. Мешкає тут з 18 років, скільки йому зараз – не каже.
Чотири ліжка, скромна постіль, на стінах килими й картини, вишиванки з молитвою, ікони. Іван любить складати пазли.
Групи в інтернаті не ділять за віком. Навіть дорослих тут називають дітьми
Спершу ходити самій було не страшно. Але потім працівниці інтернату сказали, що є багато агресивних вихованців. У коридорах чутно крики.
«І матюкаються, і буянять, але ж ми не маємо права їх десь закрити», – говорить одна з виховательок (і просить не називати прізвища). У цей час проходимо повз одного з вихованців. «Хочу на вулицю!» – кричить чоловік. Вихователька просить: «Проходьте швидше, він може щипнути».
Розповідає, що вихованці часто тікають: «Один, Варага, постійно стрибав через вікно та тікав. Але нічого, беремо машину, шукаємо і знаходимо. До поліції не звертаємось. Хоча Петровського не знайшли й досі».
В їдальні зустрічаємо шеф-кухаря Галину Григорчук. Одягаємо халат, йдемо разом на кухню. Сьогодні в меню з м’ясного – сало на обід та консерви на вечерю.
Під столом у металевому тазу знаходимо те сало – гора чорного хліба, тонко намащеного смальцем…
«М’ясо є щодня. А як нема, то даємо ковбасу», – каже шеф-кухар.
Нинішній директор закладу Василь Курилюк запевняє: у будинку – ніяких проблем.
«Говорили про відмивання мільйонів, то мільйонів тут і нема. Ми отримуємо 1 млн 150 тис грн та ще 290 тис грн державних коштів – для харчування дітей на рік, – каже директор. – Благодійники надають продукти, миючі засоби та засоби гігієни, також вони почали ставити металопластикові вікна. Допомагають переважно релігійні організації».
Якщо розділити 1 млн 440 тис грн на 12 місяців, отримуємо 120 тис грн на місяць та в середньому 4000 грн на день на 98 вихованців. Тобто одного щодня годують десь на 40 грн. Саме таку суму озвучила шеф-кухар Галина Григорчук щодо сьогоднішнього меню. Та директор ще як мінімум говорив про харчі від благодійників – і де вони?
