Як говорити з дітьми про гроші

Скільки гривень щодня давати п’ятикласнику? Чи вимагати у підлітка звіт про витрати? Чи варто платити дітям за оцінки? Про це та інші важливі речі у громадському ресторані «Urban Space 100» франківським батькам розповідали кияни – Сергій Біденко та Ірина Золотаревич.

Вони вже восьмий рік займаються темою фінансової грамотності серед дітей. Зізнаються, що все почалося з питання їхньої доньки Віки про те, як вона може заробити власні кишенькові гроші? Оскільки обидва вони педагоги, то вирішили підійти до цього питання системно – як батьки, вчителі та підприємці, пише Репортер.

Книжка «Як говорити з дітьми про гроші», яку Сергій Біденко та Ірина Золотаревич і презентували у Франківську, – вже четверта в їхньому доробку. Кажуть, 60 % написаного взяли з дос­віду власної родини. У книжці зібрані завдання та ігри для дітей, а також поради батькам, в якому віці та як варто вчити дітей фінансової грамотності та й узагалі ближче знайомити з грошима. Далі автори розбивають тему за віковими категоріями.

До п’яти років діти не сприймають грошей як математику. От, ви дасте дитині дві купюри – по 10 і 20 гривень, відправите в магазин, мовляв, на касі даси тітоньці за шоколадку. Дитина триматиме їх у руках і не буде розуміти, яку саме купюру давати. Навіть якщо вміє рахувати, та все одно за психологією цього ще не сприймає. З нею можна пограти у фінансові ігри.

Для батьків корисні поради, а для дітей – цікаві майстер-класи. Так у Франківську проходила презентація книжки

У 6-8 років вчимо практичного поводження з грішми. Їм уже можна давати якісь кошти на дрібні витрати. Треба розуміти, що скільки б ви дитині грошей не давали – стільки вона й витратить і зазвичай не пам’ятатиме на що. Насправді багато грошей давати не треба, бо ви й так закриваєте для дитини базові потреби – у неї є що їсти, пити, одягатися, іграшки. Ви даєте грошей трошки, аби дитина спробувала ними скористатись.

У 12-14 років діти вже розуміють – що більше грошей, то життя комфортніше. Розуміють вони і концепцію збереження грошей. Треба давати їм можливість формувати власний бюджет.

«Коли нашій доньці було 14 років, ми щомісяця давали їй певну суму грошей, – розповідає Сергій Біденко. – У неї був план, забитий у програмі Excel, де вона рахувала, скільки й на що витрачає кошти. Наприклад, якщо на мобільні розмови цього місяця витратила більше, то в кінотеатр ходитиме менше».

У 15-16 років ми вчимо дітей відповідати за своє майбутнє. Вони вже починають заощаджувати, планувати. Тут можна знайоми їх з документацією, наприклад, з квитанціями про комунальні послуги, вчити підприємливості.

«Таким чином у нас народився непоганий підприємець, – говорить Ірина Золотаревич. – Зараз Віці 19 років, але свій бізнес вона почала у дев’ятому класі. Вчилася у маленькій школі, де було 300 учнів. Обіди привозили до школи о 14.00. До того часу діти або голодні, або щось з собою приносили з дому, але таких було мало. Вона домовилася з адміністрацією школи, що буде готувати корисні перекуси – сендвічі. Вставала о 4:30 готувала 50 бутербродів і їхала до школи. Заробляла на той час – 2500 гривень чистими, а 30 % сплачувала школі. Зароблені гроші вкладала. Зараз у неї велокафешка».

Батьки питають:

– Чи варто фінансово заохочувати дітей за досягнення у школі чи виконання домашніх доручень?

– Мати якийсь базовий обсяг знань – це обов’язок дитини, вона мусить це розуміти. Але якщо дитина робить щось вище від стандарту, відповідно ви можете думати, як її винагородити – за спортивні чи музичні досягнення.

– Скільки грошей давати п’ятикласнику?

– Давайте стільки, скільки йому потрібно, аби купити сік, печиво на дорогу чи на якісь заняття. Треба, аби в дитини з’явилися навички витрачати гроші на якісь конкретні речі.

– Чи розповідати дітям про фінансові труднощі?

– Треба пояснити дитині, що ви жили на якусь певну суму, але це змінилося, бо тут і там ми врізаємо якісь спільні витрати, аби продовжувати жити в якомусь нормальному ритмі. Сучасні діти – вони такі. Нам колись казали: «Ось гроші на олію. Одна нога тут – друга там. У тебе 10 хвилин». І ти біг стрімголов, аби встигнути. Зараз дитина питає: «А чому олія? А чого за 10 хвилин? А що будете готувати?». І не тому, що вони якісь там дуже накручені, їм так комфортніше, їм треба розуміти мету.

– Чи треба у підлітка вимагати звіт про витрати?

– Треба. Але в одному випадку – якщо ви з дитиною проговорили це від самого початку. Ви давали їй цільові гроші і можете спитати, на що вони пішли.

– Якщо дитина погано вчинила – чи забирати у неї гроші?

– Знову ж таки, якщо ви про це з нею проговорили.

Ми з Вікою передивлялися її список витрат. Наприклад, у неї в місяць були якісь чотири розваги, то робили три. І цю суму на розваги скорочували. Далі у неї було завдання зекономити на чомусь іншому, якщо вона хоче більше розваг. Це було для неї цікавим завданням – вирішити цю проблему.

– Чи обмежувати фінансові апетити дитини, навіть якщо є можливість їх повністю задовольняти?

– Давайте подивимося, яка у вас стратегічна мета. Якщо мета, аби дитина взагалі не відчувала кордонів, то, можливо, й треба задовольняти. Та напевно, ми хочемо, аби дитина була собою. Тоді має отримувати рівно стільки, скільки їй потрібно. Дитині не дуже комфортно, якщо щодня давати 500 чи 1000 гривень. Скільки б ви їй не давали, вона буде намагатися їх витратити на що завгодно, роздавати друзям, купувати якісь дурниці. Для неї це стрес – стільки грошей їй не потрібно.