Як прикарпатська молодь знає і розуміє творчість Каменяра
В ювілейний рік видатного українського письменника Івана Франка журналісти вирішила з’ясувати, наскільки добре сучасна молодь знає його життєвий і творчий шлях. Для цього пішла на пару до майбутніх вчителів початкової школи.
Забігаючи наперед, зауважу, що студенти, відповідаючи на доволі прості запитання, вражали, пише Галичина. Одні демонстрували свої неперевершені знання про Франка та його творчість, інші — навпаки.
Своє опитування проводила під час пари з дитячої літератури. Доцент кафедри філології та методики початкової освіти Педагогічного інституту ПНУ ім. В. Стефаника Ольга Деркачова знайомить своїх студентів з Астрід Ліндррен та Памелою Треверс. Вони захоплено слухають її. Я ж розмістилася за останньою партою. Там і розпочала своє інтерв’ю, тест, експеримент, одним вухом, звичайно, слухаючи розповідь викладача про дивовижний світ літературної казки. Запитання елементарні. Починаю з найпростішого: чи знаєте, що 2016-й — ювілейний рік Франка? Скільки років від дня його народження? А далі запитую про відомі їм факти біографії, улюблені твори тощо. Яке значення творчості івана Яковича для них? і ставлю ще багато інших запитань, відповіді на котрі чітко демонструють, наскільки добре сучасна молодь обізнана з Франковим світом.
Особливий письменник
Першою на знання життя і творчості тестую Світлану Григурик. Дівчина одразу ж без вагань називає дату народження цього видатного українського письменника — 27 серпня 1856 року, місце народження майже вгадала, правда, село Нагуєвичі перейменувала на Нагаєв. Все ж згадала свій улюблений Франковий твір «У кузні» і цікаві факти з біографії Каменяра: як-от те, що він був нагороджений премією ім. І. Котляревського.
«Треба удосконалювати свої знання, — констатує студентка. — Не можу сказати, що я зі школи особливо запам’ятала якусь інформацію про Франка, але вже в інституті з кожним роком сама для себе стараюся дізнатися щось нове. Ми повинні знати письменників своєї країни. Творчість кожного з них — особлива.А творчість Франка є надзвичайно близькою до нашого міста Івано-Франківська. і хоча я не можу похвалитися великими знаннями, але мінімум знаю. Для того, щоб молоді було цікавіше її вивчати, потрібно докорінно змінити підхід до викладання української літератури в школі, зробити його більш сучасним та інтерактивним».
Мода на вишиванку
Інформацією про те, що цього року виповнюється 160 років від дня народження івана Франка, Тетяну Лендяк не здивуєш. Про українського генія вона знає чимало. «Це Вічний революціонер, який хотів змінити щось в своїй країні, який не мирився з реаліями тогочасного суспільства. Він написав дуже багато різножанрових творів. З його дитячого циклу знаю такі як «Малий Мирон», «Олівець», «У кузні», вірші «Тричі мені являлася любов», «Вічний революціонер», «Каменяр». Я була в Нагуєвичах, де народився і виріс іван Якович. Що я про нього знаю? Те, що у нього було четверо дітей, що він першим запровадив моду носити вишиванку під піджаком».
Як на мене, Таня з тестуванням впоралася на «відмінно». Втім, дівчина переконана, що не всі її ровесники можуть похвалитися знаннями життєвого та творчого шляху цієї постаті.
«Попри те, що творчість Івана Франка починаємо вивчати з початкових класів, ми не знаємо її достатньо добре, до кінця не зрозуміли того, що він хотів нам передати», — зауважує дівчина.
Немає часу на Франка
«Угу», — так лаконічно відповідає Діана Сенів на моє запитання: чи знаєте, що цього року ювілейна дата від дня народження Франка? Наступне запитання: «Скільки років?». У відповідь — довга пауза і тихе: «Не знаю». Я продовжую далі: «Які твори знаєте?». «Я вже заплуталася», — панічно відповідає студентка. Щось розмова у нас не дуже клеїться.
— Коли народився Іван Франко — забула, і де саме — також не знаю, — розповідає Діана, оговтавшись від стресу. — Знаю, що Іван Франко займає важливе місце в українській літературі, як Тарас Шевченко, Леся Українка. Оскільки ми — майбутні вчителі початкових класів, то в університеті насамперед вивчали його вірші та казки. Гарні. Дуже подобається, як він змальовує природу, переносить людські характери на тварин, багато його віршів покладено на музику...
Дівчина переконана, що причина того, що сучасна молодь не дуже добре знає Франка, проста. У всьому винна школа і забудькуватість. «Нині цього письменника більше вивчають у школі, а за час навчання в університеті все забуваємо. Ювілейна дата — гарний привід згадати все те, що забули про Каменяра. Різноманітні заходи, присвячені творчості Івана Франка, — джерело знань. Прийдеш, послухаєш — точно щось запам’ятаєш. У самої не завжди доходять руки до читання Франка», — зауважує студентка.
Правило трьох «з»
У Надії Фок мої запитання викликали хвилювання, тож її відповіді були доволі несподіваними та «оригінальними»: «Цього року виповнюється 200 років з дня народження Івана Франка»; «Народився він десь недалечко», «Назвати факти з його біографії? (пауза). Вчили, вчили і забули (сміється). Мабуть, діє правило трьох «з»: зазубрили, здали, забули, ще зі школи пам’ятаю «Перехресні стежки», «Фарбований лис», люблю читати вірші зі збірки «Зів’яле листя».
Надя вважає, що потрібно кардинально змінювати манеру розповіді про творчість цього геніального письменника в школі, адже зазвичай все зводиться до «зазубрювання» сухих біографічних даних.
«Нині молодь більше уваги звертає на сучасних письменників та поетів, аніж на класиків. Можливо, через те, що в школі її примушують вчити останніх», — констатує студентка.
Іспит складено
Опитування-експеримент триває, наступною на мої запитання відповідає Ірина Петрів. Дівчина легко справляється із завданням, демонструючи не лише знання дат і творів, а й своє розуміння творчості Івана Франка.
— Він народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичах Дрогобицького району Львівської області. Помер 28 травня 1916 року. Іван Франко зробив великий внесок у розвиток української літератури, з кожним роком його твори набувають все більшої популярності і є дуже цікавими, — вражає своїми знаннями Ірина. — Народився в заможній родині, багато працював, у нього було важке життя. В творах відображав стан своєї душі. Дуже люблю вірш «Чого являєшся мені у сні», люблю перечитувати його і слухати у виконанні Віталія Козловського. Творчість Франка є цікавою та повчальною, підходить і для дітей, і для дорослих. Нині є інтернет, тож дізнатися цікаві факти з життя та творчості того чи іншого письменника можна без проблем. Переконана, що вчителям та учням потрібно більше використовувати цей інструмент для підготовки уроків. Якщо б моє покоління під час навчання в школі мало доступ до інформаційних технологій, то ми б набагато більше знали про багатьох українських письменників, не лише про Франка...
Народжений в Черкасах
Володимир Попик теж «вразив» мене своїми знаннями. Точніше, їх відсутністю. За його словами, Іван Франко народився десь в центральній Україні, в Черкасах чи Кіровограді. Втім, хлопець дещо таки знає. Те, що письменник є автором «Каменяра», що відіграв важливу роль в історії української літератури і разом з Лесею Українкою, Тарасом Шевченком є одним із найбільш проукраїнських діячів.
Хлопець вважає, що якщо молодь любить читати українську літературу та Івана Франка, то може легко справитися і з моїми запитаннями. Втім, нині його ровесників більше цікавить інтернет. Тому дуже круто було б розробити комп’ютерну гру за творчістю письменника. Справді, дуже оригінальна ідея.
Боротьба зі стереотипами
Дізнавшись чимало цікавого та несподіваного про Івана Яковича від студентів, вирішила поспілкуватися з їхнім викладачем письменницею Ольгою Деркачовою. Саме вона поставила крапки над «і» в моєму експерименті.
— Як оцінюєте рівень знань сучасної молоді про творчість Івана Франка?
— Молодь знає якісь загальні факти. Принаймні може сказати, що це за письменник, де він народився, які твори написав, чим відомий, чому ми його вшановуємо. Вони знають, що цього року виповнюється 160 років від дня його народження. Звичайно, якщо дитина не знає Франка, то це не означає, що вона дурна. Я більше схиляюся до того, що коли вона не знає — значить, не навчили в школі.
— Ви, мабуть, говорили більше про студентів Педагогічного інституту. А якщо спитати про Франка пересічних школярів, студентів інших факультетів, далеких від філології, літератури і педагогіки, то вони впораються з цим завданням?
— Думаю, тут треба враховувати страх спілкування з пресою. Важливу роль відіграє психологічний момент, коли людина знає, але через хвилювання не може нічого згадати. іноді журналісти кажуть, що от ми попросили студентів назвати 10 творів такого-то письменника, і ніхто цього не зробив. Чесно кажучи, якби я йшла вулицею, думаючи про щось своє, а тут до мене підійшли кореспонденти з камерою, мікрофоном і запитанням: «Назви 10 творів Франка», не знаю, чи я б зорієнтувалася і не переплутала все. Франка у нас знають. Хвилююся, щоби відзначення 160-річчя від дня його народження не викликало в молоді протест і небажання вчити його. Занадто багато народних хорів, вишитих сорочок і фраз «Франко — наш будитель», як правило, у підлітків викликають спротив. Головне, щоб наприкінці цього року ми його не зненавиділи. Проблема полягає в тому, що більшість людей читала твори Франка ще в школі і більше до них не повертається. А Франка, як на мене, потрібно перечитувати дорослим.
— А що, на вашу думку, потрібно змінити в методиці викладання української літератури в школах, університетах?
— Мені здається, що вчителі та викладачі ще не усвідомили, що функція педагога змінилася. Раніше його можна було порівняти із жерцем, котрий володів потаємними знаннями. Нині ж знання — у відкритому доступі. І мета вчителя — навчити користуватися цими знаннями, зацікавити учнів, щоби вони хотіли «порпатися» в біографічних фактах, читати твори Франка. В університеті є багато студентів, котрі не читали творів Івана Яковича. А ще їхні голови «забиті» стереотипами. Що Франко — виходець з бідної селянської родини. І ми починаємо з того, що він народився в сім’ї коваля, у них було найбільше землі в селі, мама була шляхтянкою, тато — ремісником. Або що Франко — Каменяр. Починаємо з’ясовувати, чому його називають Каменярем?«Ну бо він тяжко працював», — часто чую від студентів. А може, тут щось інше? І перше, що треба робити в університеті, — «лупати цю скалу», боротися зі стереотипами про Франка. Або коли запитуєш студентів, що вони знають про Франка, і чуєш відповідь: «У нього було три любові і дружина, яку він не любив». Починаємо з того, що коханих у нього було багато, більше, ніж три, і так не можна говорити про стосунки. Студенти мають розуміти, що в біографії автора має бути приватність і святість, в яку не можна втручатися.
Ми вивчаємо Франка більше крізь призму дитячої літератури, і все, що вони можуть сказати про дитячі твори, — там жорстокі вчителі та бідні нещасні діти. Далі ми починаємо розколупувати, а яка ж мета цих творів. і вони починають розуміти, що з Франком не все так просто, і він більше, аніж Вічний революціонер чи Каменяр. Є багато цікавих фактів, якими можна захопити студентів. Наприклад, що його висували на Нобелівську премію. Ця інформація дає відчуття власної національної гідності та гордості. Або що відомий усім пролог «Мойсея» з’явився випадково. Якби не друкарські похибки і не порожні сторінки на початку книжки, які Франка попросили чимось заповнити, то його не було б. Дуже люблять висмоктувати тему про параліч Франка, що він не міг писати, його боліло. Йой, бідний, нещасний Франко! А подумаймо, може, не настільки він бідний і нещасний. Мені здається, що взагалі українцям потрібно боротися із синдромом жалю до письменників, котрий прищеплюють нам ще зі школи.
Чомусь у нас бояться поєднання у контексті класики сучасних слів. А я не боюся говорити своїм студентам про те, що «Кобзар» у Галичині 1962 року був бестселером, а Франко — це попса. Адже він на той час серед молоді був найпопулярнішим письменником. Фактично Франка можна порівняти з Юрієм Андруховичем. Так, як нині молодь тягнеться до Андруховича, так само тоді молодь тягнулася до Франка, адже це інтелект, знання мов, можливість дозволити те, чого не могли дозволити собі інші. Наприклад, нині нікого не здивуєш вишиванкою, одягненою під піджак, а так її носити почав Франко. Молодь сказала «вав!», а далі пішли джинси з вишиванками... і мені здається, що нинішній молоді потрібно прив’язувати Франка до сучасності.
— А що означає для вас Іван Франко?
— Я люблю Івано-Франківськ, це моє рідне місто і, можливо, через Івана Франка воно стає для мене ще ріднішим. Я — лауреат премії ім. Івана Франка... Тому Франко, певною мірою, є моїм патроном. Для мене він дуже різний. А найулюбленіше — не класичне «Поки рушив поїзд», а «Для домашнього огнища» — у 8-9-х класах для мене цей твір став відкриттям. Я не думала, що в українській літературі пишуть не лише про селян, які плачуть та страждають, і дівчаток, яких насильно видають заміж, а розкривають серйозні проблеми честі, гідності, моралі. Свого часу я писала про мазохізм у творах Франка, про прагнення його героя до страждань. Фактично ми живемо з ним під одним дахом.
