Загадкові приховані малюнки у стародавніх книгах. Навіщо їх робили і як знайшли?

До минулого року ніхто не знав, що вони там є, пише ВВС.

Книгу VIII століття – копію Акту апостолів із християнського Нового Заповіту – зараз зберігають у Бодліанській бібліотеці в Оксфорді. Дослідники вже деякий час знали, що цей релігійний текст, ймовірно, належав жінці, але не були впевнені, кому саме.

У 2022 році дослідниця Джессіка Годжкінсон з Університету Лестера вирішила прискіпливіше роздивитися книгу - й була здивована, виявивши приховане зображення на сторінці 18, прямо під латинським текстом.

У цифровій обробці воно виглядало так:

Напис виглядав таким чином: "EaDBURG BIREð CǷ….N", останнє слово було неповним. Що б це могло означати?

Годжкінсон припустила, що після хреста було написано "Едбург": майже напевно прізвище власниці книги. Подальший аналіз показав, що напис був видряпаний якимось стилусом на чотирьох інших сторінках книги.

Про власницю відомо небагато, але Годжкінсон із колегами припускають, що Едбург була черницею – настоятелькою релігійної громади у Мінстер-ін-Танет, в англійському графстві Кент.

Подальші літери були загадковішими: чи могли вони означати "bears cwærtern" - староанглійське слово, що означає "в’язниця"? Латинський уривок, який супроводжує напис, описує ув’язнення апостолів, тому Едбург могла провести паралель зі своєю власною ситуацією.

Ще більше інтригує те, що Годжкінсон та її колеги знайшли на інших сторінках малюнки маленьких людей. На одному полі була квадратна фігура з витягнутими руками – можливо, черниця? (на малюнку вгорі ліворуч). На іншому - людина, яка простягає руку до обличчя похмурого супутника (внизу праворуч). Можливо, так авторка з VIII століття зобразила вислів "поговори з моєю рукою" (який означає, що людина не бажає слухати)? Значення цих малюнків залишається загадкою.

Зображення на полях у книзі Едбург - не єдиний приклад прихованих написів та малюнків, виявлених в Оксфорді протягом останніх місяців. Годжкінсон змогла побачити малюнки Едбург завдяки новій технології обробки зображень у Бодліанській бібліотеці, яка може відобразити фізичну текстуру та контури книжкової сторінки, рукопису чи поверхні інших історичних об’єктів, таких як друкарські форми. За допомогою неї можна побачити те, що залишалося невидимим для ока або стандартних камер.

"Поверхня сама по собі містить величезну кількість інформації", - пояснює Адам Лоу, засновник Factum Foundation у Мадриді, некомерційної організації, яка розробила технологію для бібліотеки у рамках проєкту Archiox (Аналіз та запис культурної спадщини в Оксфорді).

"Чим краще ви зможете її розкрити, тим більше захопливих відкриттів на вас чекає", - каже він.

Дослідники Archiox використовують два пристрої для створення цифрових зображень сторінок і об’єктів: Selene, який має чотири камери, здатні фіксувати різницю в рельєфі поверхні до 25 мікрометрів (0,025 мм), і Lucida, який використовує лазери та дві маленькі камери для створення 3D-сканів.

"Це не просто інструмент для обробки зображень, це також інструмент для вимірювання. І це робить процес іще більш захопливим", - каже Джон Барретт, старший фотограф Бодліанської бібліотеки і технічний керівник Archiox.

У підвалі бібліотеки цю технологію зараз використовують для створення цифрових копій різних предметів з бібліотечної колекції.

Книга Едбург - не єдиний стародавній документ, у якому знайшли приховані зображення.

У цьому рукописі IX століття дослідники Archiox виявили видряпану на сторінці сцену полювання:

А під тваринами знайшли літери "RODA", які, ймовірно, стосуються власника книги.

"Цього ніколи не помічали", - каже Баррет.

Чому люди викарбовували свої імена та робили такі малюнки таким, практично непомітним, чином?

Іменами, можливо, наносили для того, щоб засвідчити право власності, не псуючи при цьому дорогоцінний релігійний текст.

"Ці рукописи вважали священними. І хоча власники хотіли залишити на них свій слід, вони не хотіли, щоб це впадало в око", - пояснює Барретт.

А як щодо малюнків?

"Я не думаю, що це було просто малювання заради малювання, - каже він. Як часто буває з такими анотаціями, і передусім із тими, які я знайшов нещодавно, вони точно мали відношення до самого тексту", - каже науковець.

Мідні пластини

Одними з перших предметів у колекції Бодліанської бібліотеки, які відсканували в рамках проєкту Archiox, були мідні друкарські форми віком від 200 до 300 років з колекції Роулінсона, відібрані Александрою Франклін, координаторкою Центру вивчення книги та К’ярою Бетті, докторанткою Лондонського університету.

Ось один із прикладів, коли технологія Archiox виявила раніше приховане зображення на задній частині пластини. На лицьовому боці зображений впливовий французький кардинал, але коли дослідники придивилися до зворотного боку, то побачили там ледь помітні музичні ноти:

"Твір, імовірно, був натхненний Псалмом 9, тому що слова, як виглядає, схожі", - каже Барретт.

У новій версії Біблії короля Якова Псалом 9 звучить так: "Славлю Тебе, Господи, всім серцем моїм, розкажу про всі дива Твої, буду радіти Тобі, співатиму хвалу Твоєму імені, о Всевишній".

То навіщо хтось це зробив?

"Сам [мідний] матеріал був дуже цінним, - пояснює Барретт. - Його можна було використати повторно, або це могла бути просто можливість для художника чи гравера попрактикуватися".

Однак, як він зазначає, немає жодного відомого відбитка цієї музики з пластини.

"Цього не було зазначено в каталозі щодо цієї пластини. Це абсолютно нові відкриття, - каже Барретт. - Я б сказав, що, ймовірно, третина пластин, які я знімав для Archiox, також мали щось на звороті. Дуже часто ці зображення дійсно красиві, дивні чи таємничі".

Мапи та мистецтво

Технологія Archiox також виявила нові підказки про те, як створювали об’єкти, як-от ця мапа, зображена нижче, яка має історичне значення.

"Це найперша відома карта Британських островів, датована 14 століттям", - пояснює Барретт.

Сканування поверхні, зроблене командою Archiox, показало, що "вона повністю всіяна дірочками, їх понад 2000… такі елементи, як собори, річки та інші предмети, були або проколоті, або вирізані", каже Баррет.

Це свідчить про те, що існувало якесь копіювання, оскільки виробники мап використовували шпильки, щоб полегшити копіювання, поклавши оригінальну карту поверх копії та використовуючи гострі вістря для позначення орієнтирів на мапі під нею.

"Можна подумати, що ця рання карта, ймовірно, використовувалася для створення інших карт, але насправді все навпаки", - каже він.

Чому?

Сканування поверхні показало, що "шпилькові отвори не проходять наскрізь. Отже, ми можемо зробити висновок, що вона насправді була скопійована з попередниці: більш ранньої мапи".

Технологія сканування Archiox також допомагає зазирнути у процес створення витворів мистецтва. Це ілюструє наведена нижче японська гравюра на дереві. Коли дослідники Archiox сканували поверхню, вони помітили, що художник свідомо додав текстури, які мали бути невидимі для неозброєного ока.

Погляньте на обличчя людини та бант навколо її голови - обидва надруковані одним кольором. Бачите, яка різниця в текстурі?

"Постає питання - навіщо граверу було робити цю дійсно неймовірну роботу з рельєфного тиснення, якщо її ніхто не зможе оцінити?" - каже Баррет.

Можливо, для того, щоб змінити спосіб відбивання світла від готового відбитка?

"Я думаю, відповідь криється в тому, що ця робота була виконана з любов'ю. Ці речі були зроблені настільки ідеально, наскільки це можливо. Це дає змогу по-новому оцінити навички, пов’язані з виготовленням цих речей, яких ми б не побачили раніше, якби просто фотографували твори за допомогою традиційних технологій", - каже він.

Лоу припускає, що завдяки цьому новому можна буде зробити тисячі нових відкриттів, які досі чекають, сховані на виду в бібліотеках і колекціях мистецтва.

"Люди починають усвідомлювати, що "допоміжна інформація" змінює наші знання. У бібліотеках по всьому світу повинні бути об’єкти, які розкриють свої секрети завдяки цій технології, – каже він. - Нам багато відомо, але багато чого ми досі не знаємо, і ця думка дуже хвилює і надихає".