Де бруківка, пане голово?
Оце прочитала в газеті «Коломийські вісти» статтю «Деребан іменем міської ради» від 25 вересня про те, що міські чиновники розікрали гроші на бруківку в середмісті і сиджу та аналізую. Мені ж, як нікому іншому, болить ця тема, бо проживаю на цій вулиці, тобто на бульварі Лесі Українки вже давно.
Дорожнє покриття було вистелене там ще австрійською бруківкою: добротною, міцною. І роботи на той час проводили, певно, добросовісно, оскільки бруківка пережила не одне століття й десятки змін у владних коридорах. Танки витримувала під час війни та навчань, адже наше місто було військове та закрите для туристів. До того ж бруківка виступала ще й окрасою, бо хто не приїжджав на гостини, всі дивувалися такому дорожньому покриттю в невеличкому провінційному містечку, яке більше нагадувало львівську бруківку чи вулиці якогось європейського старовинного історичного міста. Гості ж дивувалися та приказували: «У вас так круто, у вас, як за кордоном…» Звісно, дорожнє покриття давнє, довго простояло, в деяких місцях ямкувате стало, але каміння міцно приставало одне до одного та трималося купи. Ніхто з мешканців бульвару навіть не міг подумати, що в один прекрасний день хтось захоче її просто ось так шкребти, зняти, та щось натомість нове й неякісне поставити. Ми погоджуємося, ремонт доріг потрібно робити, але щоб ось так усе дорожнє полотно ледь не долотом довбати та силоміць знімати, а взамін ставити не знати що... Але, виявляється, новій владі цісарська бруківка стала на заваді, бо ідея капітально відремонтувати бульвар Лесі Українки виникла саме в нинішньої влади. Коли ж ми побачили перших дорожників і те, як вони знімають бруківку, повірте, серце защеміло. Наступне, що подумали, певно, гроші мають на дорозі «відмити», бо де ж іще найлегший спосіб їх «украсти», як не на дорогах. Стежили ми прискіпливо за роботою, бо ж хочеш-не-хочеш, щодня з дому десь ідеш та й мусиш об каміння спотикатися. Нам усе ж хотілося вірити, що бодай би хоч доброякісно ту бруківку клали, щоб отих ямів та виямків позбутися.
Але… маємо те, що маємо. Дорожнє покриття так класти й не завершили, на півдорозі покинули… Хто ж має це доробляти??! Наступна каденція депутатів, новобраний міський голова чи, можливо, мешканці бульвару скинуться та дорогу до розуму доведуть?!
А тут підтверджуються наші здогадки щодо розкрадання чиновниками коштів, виділених на дорогу. От, хитруни й злодюги, ну ні совісті, ні сорому в людей, ані страху перед Господом Нашим Богом! Бач, видно все ж правда, бо й прокуратура вагоме слово щодо факту розкрадання сказала та веде розслідування. А що на це скаже, приміром, міський голова Ігор Слюзар? Невже він не знав чи не здогадувався про таке розкрадання, бо ж привласнено навіть не тисячу гривень, а цілих 60 тисяч.
Чи для високопосадовців це, можливо, не така вже й вагома сума…Ось не вірю, що не знав міський очільник, який називав себе господарником, балотуючись у мери, про такі круті махінації міських лиходіїв. І це при тім, що роботи так і залишилися незавершеними. Можна було запитатися в підрядника та в того, хто грошима розпоряджався, на що гроші витрачені. Та й за руку спіймати злодія, до того ж – вони ставленики саме міського голови, його команда. Певно, не хотів пан Слюзар на чисту воду виводити. І все ж мусимо запитатися в нього, коли ж дорогу на бульварі до ладу доведуть, а разом з нею й тротуари. Бо ще зникне з Коломиї пан голова, бо, бачте, он уже в народні депутати надумав податися, балотується до Верховної Ради. І це при тім, що в Коломиї, місті, де його обрала громада, до ладу нічого не доведено.
Та, зрештою, старої австрійської бруківки не повернеш, а ось нова дорога в геть сумному стані: ями, горби, вибоїни, ще гірше ніж було… А ще й року відтоді, як ремонт проводили, не пройшло. Хто відповість за таке бракоробство, розтрату десятків тисяч гривень?! Бо те, що привласнили, підробивши документи, певно, крапля в морі, проти того, що гроші решту на вітер пустили, таку дорогу неякісну зробивши. А що буде ще через рік?
Пишу оце все, бо серце болить, кров’ю обливається, дивлячись на все, що в нас під носом робиться. А ми пальцем тикаємо на Київ, Донецьк…Та спершу мусимо навести лад у своєму рідному місті з такими бракоробами й злодіями, тими нечистими на руку посадовцями, яких, як не хабарі спіймають, то на відмиванні чи привласненні грошей. Прикро тільки, що завжди їм усе легко з рук сходить. І де отой закон про люстрацію, очищення влади, ухвалений депутатами та не підписаний до цих пір гарантом…
Євдокія Максимівна, мешканка бульвару Лесі Українки у Коломиї, Коломийські вісти
