Крок вперед і два назад
Поточну ситуацію в державі та рівень життя українці все частіше прирівнюють до часів лихих 90-х «Кажуть, хліб подорожчає вдвічі, я купила борошна два мішки, – скаржилися одна одній пенсіонерки біля напівпорожніх полиць у супермаркеті. – Запас гречки також вже зробила, мішок цукру куплю з пенсії».
Подібні розмови минулого тижня можна було почути у всіх торгових центрах міста. Франківці розмітали нешвидкопсувні продукти з такою наснагою, що в окремих мережах на продаж цих товарів наклали обмеження – не більше трьох пляшок олії та п’яти кілограмів гречки в одні руки. «Брали крупи, олію, консерви, чай, побутову хімію. Повні візки тягнули до каси, – поділився спостереженнями з журналістом «ЗК» один зі знайомих працівників місцевого гіпермаркету. – Але що помітно: покупці переважно люди десь під п’ятдесят. Молодих людей, які б панічно навантажували візки, я особисто не бачив». І не дивно – вони ж не пам’ятають 90-х. Українці, які мають в тямці «лихі», все частіше проводять паралелі між кризовим десятиліттям та сьогоденням. «Тоді, на початку 90-х, в один момент з магазинів зникло майже все, – згадує 50-річна Людмила, яку журналіст теж перепинив у супермаркеті. Жінка завзято навантажує візок пакетами круп та макаронів. – Тому і беру ось гречку, рис, вермішель. Навіть якщо дефіциту, як тоді, і не виникне, все одно усе дорожчатиме».
Пані Людмила пригадує, як чверть століття тому, аби купити брусок мила чи кілограм цукру, доводилося відстояти чергу та обов’язково мати при собі талон:
«За маслом я або чоловік займали чергу з вечора. Його привозили тільки два рази на тиждень. Потім, коли стали давати тільки по дві пачки в одні руки, стояли всією сім’єю разом з дітьми, щоб взятого масла вистачило на тиждень». Те ж саме було і зі сметаною та іншою «молочкою», ковбасами. У магазинах продуктів було дуже мало, щоб щось купити, можна було відстояти в черзі і цілий день.
«У 92-му, коли ціни стали вільні, відразу все різко подорожчало, а зарплату не підвищували, за рік ціни піднімалися кілька разів, – пригадує франківчанка Юлія Вергановська, що в 90-ті працювала на «радіозаводі». – Був дефіцит товарів, на роботі ми грали «в лотерею» – кому пощастить купити праску або щось із одягу – товари, які в обмеженій кількості привозили на підприємство і таким чином розподіляли між працівниками. Ми тягнули карточки – кому на що повезе. Половина з них була порожня, витягнути щось путнє була велика радість».
«Всі були мільйонерами, зарплату додому несли у торбинах. Потім виплату зарплати стали затримували, навіть на кілька місяців. До того часу, як нам давали її на руки, вона встигала обезцінитися вдвічі, втричі. Зараз в телевізорі знову кажуть про ризик повторення гіперінфляції 90-х, а зарплати уже за цінами не встигають», – переживає пані Юлія.
«Тіньовий сектор економіки процвітав, був десь на рівні 60-70%, – каже приватний підприємець Ігор М., що в 90-ті промишляв «човником». – Той самий процес відбувається і зараз, бізнес йде в тінь. Відродився «чорний» ринок валюти. Якщо оцінювати ситуацію по валютному ринку, то такі речі, як наявність двох курсів валют, неможливість купити долари і євро, проблеми з поверненням депозитів повертають нас в 95-96 роки».
«Дефіциту імпортних товарів, як тоді, швидше за все не буде, – впевнений пан Ігор. – Час не той, закордонні ринки перенасичені продукцією. Але якщо далі ростиме долар, то дійде до того, що ніхто просто не зможе дозволити собі їх купувати. Бо всі гроші будуть йти на їжу і комуналку. Тоді може відродитися ще одне явище з 90-х – бартер».
«Мене відчуття дежавю не покидає, – продовжує Ігор. М. – З комуналкою те саме творилося, що зараз. В 96-му в один час вона подорожчала відразу в два рази, були відключення електроенергії по годинах. Зараз знов говорять про підвищення тарифів на газ – у 3-5 разів. Що це, як не повернення до «витоків» кризи розрахунків за житлово-комунальні послуги, тобто в середину 90-х? З одною відмінністю – час тоді був мирний. Все летіло шкереберть, але ми знали, що далі буде легше. Чого ж чекати тепер – невідомо».
Чи справді в країну можуть повернутися 90-ті та чи варто ставити на одну дошку «лихі» роки та день нинішній? Журналіст «ЗК» попросив проаналізувати експертів – економіста Володимира Поповича та історика Сергія Адамовича.
Володимир Попович, директор департаменту економіки ІФОДА:
– Незважаючи на окремі моменти, які ми переживали в 90-х і які повторюються сьогодні, нинішня економічна криза все-таки відрізняється від 90-х. Криза 90-х була викликана падінням системи – нерозривністю товарно-грошового обороту в СРСР, стрімким розпадом Союзу і розривом економічних зв’язків між республіками. Криза була «дефіцитною» – об’єм грошової маси набагато перевищував товарний об’єм. Зараз же говорити про те, що знову можливий дефіцит немає підстав. Ми переживали питання гречки, солі і т.д. Але, «на зло кондуктору», ці товари у магазинах все одно були і є. Ажіотаж створювали самі люди. Брак закордонних товарів також неможливий, оскільки для країн ЄС ми залишаємося бажаним ринком збуту.
Сьогоднішня криза в Україні викликана прив’язкою до курсу долара та зовнішніх боргів. Нацбанк відпустив курс, і я, як економіст, вважаю, що це абсолютно неправильний підхід. В цих умовах говорити, що ціни не зростатимуть, означає займатися самообманом.
Основною причиною погіршення економічної ситуації лишається війна на сході. Це призводить до збільшення державних витрат, відтоку інвестицій. Разом зі східними областями ми втратили 20% економіки країни.
Але тим не менше, зараз економіка в кращих умовах, аніж в 90-ті. В нас є активна співпраця з ЄС, чітке усвідомлення європейського вектора розвитку. Якщо експорт до Росії в 2013 році по області складав 49% від загального, то в 2014 – 14,6%. За рахунок збільшення експорту до країн Європейського Союзу.
Крім того, область має потужну підтримку економіки за рахунок заробітчан, якої не було в 90-х. Наші громадяни, які працюють за кордоном, отримують заробітну плату у валюті і передають її сюди. Прикарпаття нині має 7 мільярдів гривень приватних вкладів на депозитних рахунках.
Ми звикли жити краще, тому зараз нам здається, що повертаються лихі 90-ті, але робити таке порівняння неправильно. В житті держави є строката лінія періодів піднесення і падіння. Наша діаграма знову піде в сторону динаміки покращення, як тільки буде вирішено питання перемир’я.
Сергій Адамович, доктор історичних наук, депутат обласної ради:
– Нинішня ситуація в країні має значні відмінності від того, що відбувалося в Україні в 90-х рр. ХХ ст. Так, економічний колапс тоді був пов’язаний з руйнуванням директивно-планової економіки і захопленням основних багатств країни теперішніми олігархами. Суспільство в тій ситуації значною мірою відчувало ностальгію за радянським суспільно-політичним укладом, бо він нагадував про стабільність і відносну соціально-економічну забезпеченість «брєжнєвського застою». Вплив Російської Федерації на початку 90-х рр. минулого століття швидше був опосередкований, оскільки через швидке руйнування економіки у ній пришвидшилися соціальні негаразди в Україні.
Сьогодні ж маємо дещо відмінну ситуацію. Українська економіка знемагає через величезні втрати, яких зазнала в результаті розкрадань окупаційного політичного режиму В.Януковича, втрати частини людського і економічного потенціалу внаслідок анексії Росією Криму і частини території Донбасу, а також обезкровлюється щоденними витратами на війну на сході України. Сьогодні ми маємо украй ворожу до України позицію «путінської Росії», яка прагне в соціально-економічному і суспільно-політичному плані дестабілізувати нашу державу і призвести до її дезінтеграції. Натомість український соціум після перемоги Революції гідності є патріотично налаштований і очікує радикальних позитивних змін. Подібним з 90-тими роками ХХ ст. залишається хіба, те що і тоді, і сьогодні владні еліти активно збагачувалися в умовах революційних подій в країні.
