Поле битви після Перемоги належить мародерам

Фраза, винесена в заголовок, не моя. Це назва п'єси відомого драматурга, письменника, популяризатора історії Едварда Радзінського. Від мене тільки - заголовна літера в слові "Перемога".

Але як же добре ця фраза, яка стала афоризмом, описує те, що відбулося, відбувається і, на жаль, відбуватиметься зі святом Перемоги в нинішній Росії.

Ідеологічна обслуга, бюрократія в авторитарній країні - це Цар Мідас навпаки. Все, чого торкався той, перетворювалося на золото. До чого торкаються ці - на лайно. Саме тому свистопляска, що триває навколо такого світлого і особистого свята, як День Перемоги, викликає біль, мало не фізичний.

"Парад дитячих військ", присвячений 70-річчю Великої Перемоги, зібрав у четвер у Ростові-на-Дону понад 500 вихованців дитячих садків, одягнених у військову форму різних видів і родів військ... десантників, розвідників, підводників, моряків та інших видів Збройних сил Росії, а окрасою параду стала колона триколісних велосипедів. Командувач парадом, об'їжджаючи взводні коробки, вітав дітей з кабріолета командувача Південного військового округу (ПВО) як на "дорослому" параді, відкривала ходу з прапором РФ група військовослужбовців роти почесної варти під марш військового оркестру штабу військового округу. Вітальне послання учасникам параду надіслав командувач військами ПВО Олександр Галкін: "Вірю, що ви станете гідними продовжувачами традицій ваших прадідів, батьків і дідів і будете свято шанувати пам'ять про Велику Перемогу". 

За чинним законодавством політична діяльність у навчальних закладах Російської федерації заборонена. А, отже, мілітаризація з дитсадкового віку не просто дозволена, але й заохочується? Так! І не потрібно за прикладом Антона Ореха, оглядача періодично ліберального "Эха Москвы" переконувати, що в цьому заході, самому по собі, немає нічого страшного: "Вам справді страшно? Особисто мені - не дуже. У всякому разі, форма заходу мене не бентежить" 

Тут страшне все, починаючи з самої форми заходу. Особливо в прифронтовому Ростові, у госпіталях якого лікуються терористи. А в Ростовській області відбувається в наші дні переформування і перепідготовка російсько-терористичних військ.

У таких умовах сюсюкаюче-пародійно-жартівлива інтонація фрази "окрасою параду стала колона триколісних велосипедів" здається огидною, як долонька фюрера, що плескає по щоці 13-річного гітлерюгендівця у формі і з фаустпатроном у квітні 45-го.

Так, цей ростовський "парад дитячих військ" пройшов вшосте. Але невже не зрозуміло, що якщо раніше він був жартом, більш-менш невинною грою, то тепер, коли війна - кров, гній, смерть, горе, тортури - у теперішньому часі і в сотні кілометрів, він перетворюється на якесь позамежне блюзнірство. Ні, в Росії - не зрозуміло. Але чому?

Тому що мілітаризація свідомості йде неухильно і повсюдно. У країні відкриваються військово-патріотичні клуби "Ввічливі люди", куди дітей і підлітків запрошують "постріляти і повчитися прийомам рукопашного бою". Тири в парку культури і відпочинку стають чи не найпоширенішим атракціоном. Їх заклично розфарбовують яскравими картинками, що виглядають як реклама війни. На День Перемоги на "історичному п'ятачку" на Пушкінській площі найпопулярнішим місцем стали намети з раритетними кулеметами, автоматами, в яких можна колупатися, з якими можна позувати для фото. Страшно було дивитися, як нескінченною чергою до них підходять діти (часто теж дитсадкового віку) і з радісною посмішкою приладжуються до зброї, слухають поради "мудрих" батьків, як це робити правильно.

Радянський Союз був, звичайно, агресивною країною з великою звичкою до війни, у тому числі гібридної. Але в ньому тоді була якась антивоєнна сором'язливість. І фраза "Тільки б не було війни", хоч над нею і жартували, здавалася істиною в останній інстанції.

Фото: RIA Novosti

Тепер же все перевернулося. У країні відроджується ГТО. Корисно пам'ятати повну назву абревіатури "Готовий до праці й оборони". Якщо врахувати, що "оборона" для окупанта - димова завіса, що прикриває агресію, то як правильніше буде назвати ГТО? Може, ГТА? ..

З репертуару святкових концертів якось сама собою вивітрилася пісня "Хотят ли русские войны"... Чи ні? Може, я помилився? Погуглив "пісня хотят ли русские войны". Так все правильно. Посилання з провінції - Шебекіно, Серпухов, Южноуральск, Мирний, у кращому випадку - Астрахань. Відсталі люди, рецидиви пізньорадянського пацифізму. А в столиці й на головних телеканалах це вже не носять!

І, як це властиво для авторитарної країни, наростає безумство фетишів. У цьому сенсі естафету олімпійського вогню гідно прийняли "Прапор Перемоги" та "георгіївська стрічка" (вибачте, але вирішив, що незручно давати назви муляжів без лапок). При цьому особливої ​​фантазії не спостерігається, девізи колишні, майже олімпійські: "Більше, вище, глибше". Олімпійський вогонь (точніше, незапалений факел) возили в космос? Возили.  Ось і "Прапор Перемоги" - туди ж. Правда, цього разу менш вдало. "ПрогрессМ-27 М" з ним збився з курсу і впав у Паціфік оушен (тобто Тихий океан, не військовий) вранці 8 травня (до 9-го трохи все ж не дотягнув). Олімпійський вогонь на дно Байкалу опускали і різними морями з ним плавали? Плавали. Ось і тут "Митний спецназ, який має досвід водолазної підготовки, проніс прапор Перемоги на глибині 15 метрів дном Охотського моря". 

Ну і, звичайно ж, чиновники радісно сперечаються, у кого довше - "георгіївська стрічка". У Брянська свої аргументи - "Школярі розгорнули 25-метрову георгіївську стрічку", у Казані свої - "Сьогодні в Казані з'явилася і найбільша георгіївська стрічка в республіці. Її пов'язали на годинник у самому центрі міста, щоб пам'ятали своїх героїв". Ага, так, пов'язати на годинник у центрі міста - це найпрвильніший засіб, "щоб пам'ятали". Хоча "влюбленные часов не наблюдают". Тож виходить, один сегмент електорального ринку - вже повз.

Що буде далі? Можу припустити плани на 2016 рік (знову - яка удача для піарників - галасливий ювілей: 75 років з початку Великої Вітчизняної, нехай Ангела Меркель тільки спробує не приїхати, цього разу день в день). Останкінська вежа, увита "георгіївською стрічкою", і з "Прапором Перемоги" нагорі плюс обов'язкова програма фетиш-антифашизму - "на дно і в космос!", "Ширше і довше!".

Ну, і найскладніша тема. Безсмертний полк. Пам'ять про загиблих героїв, захисників Батьківщина - свята. Тут не можна махати руками. Але і впадати в істеричну ажитацію - неправильно.

Думається, росіяни дуже здивуються, якщо дізнаються, що, скажімо, Вічний вогонь як символ пам'яті загиблих вигадали не в СРСР, не в Росії, а за кордоном, у Європі. Це креативний Микита Сергійович, поїздивши світом, вирішив перейняти його. І тоді в 50-ті роки в країні з'явилися перші Вічні вогні. А після того, як 8 травня 1967 року Вічний вогонь на Могилі Невідомого солдата біля Кремлівської стіни був запалений Леонідом Іллічем Брежнєвим, який прийняв факел у Героя Радянського Союзу Маресьєва, цей символ став всесоюзним. Вічні вогні з'явилися у всіх великих містах, насамперед обласних центрах.

Схожа історія і з Безсмертним полком. Дуже давно, мало не за часів перебудови, довелося читати статтю про те, що неправильно піднімати фанфарний галас під час "свята зі сльозами на очах". І як альтернатива пишним парадам і концертам наводилася акція, яку бачили десь за кордоном. Родичі проходять центральною вулицею міста з портретами своїх близьких...

Минули роки. Співробітник томської телекомпанії ТВ-2 Лапенков запропонував акцію "Безсмертний полк". Тоді ж о вулицями Томська під час першої такої акції пройшли 6 тисяч осіб. Рік це був 2012-й, у всіх сенсах переломний. Тоді незадовго до Дня Перемоги, 6 травня, трапився інцидент на Болотній площі, який пізніше обернувся багатотомною "Болотною справою», не закритою і досі (зважаючи на методику збирання свідчень, до неї й зараз можна залучити практично будь-якого).

Під час підготовки до святкування 70-річчя Перемоги ідея була підхоплена і розвинена владою, Єдиною Росією, Загальноросійським народним фронтом, держструктурами. Була створена розгалужена структура "Акція "Безсмертний полк". Наприклад, у Москві безкоштовно роздрукувати портрети близьких можна було в одному зі 104 МФЦ (багатофункціональних центрів держпослуг, так званих "службах одного вікна"). Діяльність цього підрозділу відстежувалася вищими особами країни. Ось ще 19 березня мер Собянін розповідав прем'єр-міністру Медведєву про акцію "Безсмертний полк - Москва".

Фото: RIA Novosti

Напередодні Дня Перемоги повідомлялося, що роздруковано близько 70 тисяч портретів, проте видані не всі. Що теж зрозуміло і можна пробачити: забудькуватість, термінові справи, усілякі форс-мажори (та й безоплатність не сприяє загостренню пам'яті). Але тоді ж, очевидно, було прийнято рішення досягти в акції рекордних результатів, для чого для надійності й за звичаєм залучити бюджетників, студентів, курсантів, школярів.

Після цього з'явилися фотосвідчення, що відразу після закінчення акції частину портретів кинули, зваливши докупи (і це, зважаючи на зовнішній вигляд, були саме типові, централізовано роздруковані фото). Реакція влади виявилося не миттєвою, але досить оперативною та жорсткою. 12 травня було заявлено, що "організатори ходи "Безсмертний полк" у Москві мають намір під час власного розслідування знайти автора провокаційних, на їхню думку, фотографій "із зображенням викинутих портретів фронтовиків". Зверніть увагу , "мають намір знайти" не тих, хто, досить імовірно, кинув портрети, а автора фотографій! Правильно, щоб не сунулися зі своїми провокаційними свідоцтвами.

Далі - більше! Уже наступного дня, 13 травня з'явилася інформація, що відомості про кинуті плакати перевіряє... прокуратура. І це, певна річ, дуже серйозно. Ось знайдуть фотографа і як він зможе довести, що не діяв у провокаційних цілях? Йому ж за дві секунди пояснять, що портрети були звалені на купу тимчасово, і що потім, попивши чайку, ніжні родичі повернулися до них і розібрали по домівках. Тож, схоже, тут вогнища піар-небезпеки надійно локалізовані.

Фото з соцмереж

Але хочеться ще розповісти про піар. Кремлю було незручно вважати зачинателем присвоєної ним акції гнаний і, врешті-решт, закритий телеканал. І тоді було оголошено, що справжній вигадник, автор акції - житель Тюмені (віртуозна робота, навіть місто підібрали поблизу і теж на "Т"!): "Безсмертний полк" виріс із "Параду переможців" - акції, проведеної в Тюмені в 2007 році". Виявляється ще в 2007 році бадьорому і міцному пенсіонеру Геннадію Іванову наснилася ідея - пройти з портретами загиблих близьких вулицею. "Обдзвонив знайомих, і 9 травня 2007 року ми втрьох вийшли з портретами". Утрьох... Це ж потім зарозумілий томський телеканал запозичив ідею, вигадав назву і незаслужено отримав лаври...

Фото: avmalgin.livejournal.com

Нескладна вигадка, але ефективна. Замість телефрондерів з Томська - надійна людина з Тюмені: "Геннадій Іванов - ветеран органів внутрішніх справ, 30 років прослужив у міліції, журналіст". Бачите, як вдало (майже за Войновичем) - і "ветеран органів", і "журналіст".

Також варто звернути увагу, як за гарячими слідами повідомлялося про Головного, який очолив "Безсмертний полк". Володимир Путін став між улюбленою народом артистичною парою - Василем Лановим та Іриною Купченко. Упевнений, що люди з українськими прізвищами в якості хедлайнерів ходи були вибрані не випадково.

Фото: avmalgin.livejournal.com

Вибір взагалі-то очевидний. Василь Семенович Лановий, який у дитинстві зустрів війну в селі Стримба Кодимського району Одеської області. Потім грав Павку Корчагіна в "Як гартувалася сталь" і активного учасника "гібридної війни" в Китаї у фільмі "Офіцери". І який радісно підписує всі антиукраїнські листи, які тільки можна, та вимагає рішуче боротися з укрофашизмом.

До речі, цікаві дані щодо комерційної складової проекту надав журналіст Сергій Пархоменко: "Під виглядом рекламної акції руху по всій країні пронеслося концертне турне артиста Василя Ланового, організоване його директором на ім’я Антоніна Журавльова. Ну і тут же, за традицією, абсолютно безконтрольний збір пожертвувань "на потреби проекту"... Скільки зібрали? На що витратили? До яких таких стінок якої саме "труби" вся ця допомога прилипала по ходу справи? Хто ж тепер розбере".

Фото: RIA Novosti

Показово, що 9 травня, за гарячими слідами повідомлялося тільки про "Володимира Володимировича Путіна, який очолив ходу з портретом батька". Це правильно, як і у Візантії, імператор має бути один. Його рейтинг - все для країни, сакральна цінність. Рейтинг його наближених - їхня особиста проблема. Але все ж за кілька днів інформаційну блокаду було прорвано, і тоді вже сміливо повідомлялося, що і "мер Собянін", виявляється, брав участь, і інші "керівники та артисти". Пік інформаційної хвилі спав, тепер можна. Правда, фоток Собяніна та інших на цій ході так і не представили. Може, через кілька місяців дочекаємося?..

Але це все російська специфіка. А ще залишаються великі питання для України - що робити з акцією, яка розгортається з Кремля?

Здається, не треба її боятися, а слід її очолити. Портрети загиблих родичів не пришиті намертво георгіївськими стрічками до імперської агресії (тим більше, що й починалися подібні акції в інших країнах). Акція "Безсмертний полк" для України є логічною і природною. Адже навіть слово "полк" у козацькій традиції має великий сенс, глибокий корінь. В українському "Безсмертному полку" можуть іти поруч нащадки ветеранів та Червоної Армії, і УПА (часто буває, що це поєднується в одній людині, такі люди є серед моїх друзів), і родичі героїв, загиблих в АТО. Але, звичайно ж, на відміну від нинішньої Росії, тут не повинно бути ніякої казенщини і показухи.

Олег Кудрін, Москва. Укрінформ