Путіна «деізолюють» в Австралії

В Австралії фактично розгорівся скандал щодо запрошення російського президента на саміт G20, який відбудеться наступного місяця в Брісбені. З одного боку, прем’єр-міністр Тоні Ебботт, який відомий різкою критикою Москви, особливо після того, коли проросійські сепаратисти збили малайзійський літак над Східною Україною, захистив право Володимира Путіна взяти участь у цьому саміті. Тим часом лідер опозиції Білл Шортен розкритикував таке рішення і сказав, що уряд «відмовся від жорсткої розмови і намагається зробити вигляд, що приїзд Путіна сюди не є проблемою, яка викликає занепокоєння в австралійців». Чи є виправданим таке пояснення Ебботта випустити господаря Кремля з дипломатичної ізоляції після того, як Росія анексувала Крим і відкрито вторглася на схід України? «День» звернувся з проханням прокоментувати це екс-міністра закордонних справ України Володимира ОГРИЗКА, який місяць тому побував у Австралії на міжнародній конференції.

— Справді, існують певні правила поведінки в рамках міжнародних структур. Якби це був двосторонній візит Путіна до Австралії, то я думаю, що його не сталося б. Очевидно, враховуючи дуже адекватну позицію австралійського уряду, яку неодноразово і публічно доводили до відома світової громадськості. Інша справа, коли йдеться про засідання міжнародної структури, яка діє дещо за іншими параметрами, ніж це був би двосторонній візит. Адже йдеться про зустріч представників 20 країн, і для того, щоб організатор мав формальне право не прийняти того чи іншого члена G20, йому необхідно отримати дозвіл від усіх. Наскільки я розумію, такого дозволу він не отримав, отже, не міг взяти на себе відповідальність, щоб відкликати запрошення у даному випадку Путіна.

Це, звичайно, не позитивно з точки зору дипломатичної блокади, яка сьогодні склалася навколо Росії, але з другого боку, мені здається, що на саміті  G20 Росії в публічній формі буде жорстко заявлено: або ви міняєте політику, або ваша економіка не буде входити не лише в двадцятку, а можливо, і в п’ятдесяту країн світу вже дуже скоро.

Давайте з цього факту зробимо позитивний висновок і просто побажаємо учасникам цього зібрання, щоб у них вистачило сміливості. А мені здається, що в більшості учасників G20 достатньо сміливості, щоб сказати Путіну прямо і недвозначно: продовження політики означає те, що російська економіка невдовзі почне тріщати по швах. Це, я думаю, буде головним підсумком розмови в Австралії.

— А що ви скажете про першу реакцію Заходу на рішення президента Росії Володимира Путіна відвести 17 тисяч російських солдатів від кордону з Україною? Зокрема, уповноважений федерального уряду Німеччини зі співпраці з Росією Ґернот Ерлер в інтерв’ю німецькому виданню Neue Osnabrucker Zeitung назвав це «важливим кроком у правильному напрямку», свідченням того, «що Росія не хоче далі загострювати конфлікт із Заходом».

— Я не думаю, що Путін змінив суть своєї політики щодо України. Він все одно намагатиметься взяти те, що він хотів. Тобто зробити щонайменше частину української території залежною від Росії, цю так звану Новоросію на більшій чи меншій території України. Тому я б не вірив цим крокам Путіна, тим більше, що його план новоросійського бліцкригу закінчився фіаско. Він не очікував, що навіть фактично неозброєні українські воїни будуть так жорстко битися і що він зазнає справді величезних втрат. Це просто передишка для перегрупування сил, підтягування резервів для підняття у них усередині чергової хвилі антиукраїнської та антизахідної істерії, щоб потім піти далі. Нам не треба розслаблятися, дивитися на речі не тактично, а стратегічно.

«РОСІЯ — ТА КРАЇНА, ЯКА НІКОМУ НІЧОГО НЕ ГАРАНТУЄ»

— Той же Ерлер покладає надії на зустріч Президента України Петра Порошенка з його російським колегою Володимиром Путіним, яка повинна відбутися у Мілані 16 жовтня, і переведення мирних переговорів на двосторонній рівень. Чи можемо ми сподіватися на те, що щось може бути вирішено під час цієї зустрічі?

— Ерлер справді сподівається на те, щоб усе обійшлося для Німеччини малою кров’ю. Але звернімо увагу на інший факт: усі так звані Петербурзькі діалоги, які мають відбутися у Сочі, проігноровано Ангелою Меркель. Я вважаю, що це дуже серйозний сигнал Росії і Путіну особисто. Не думаю, що заяви Ерлера як представника іншої політичної сили матимуть вплив на позицію офіційного Берліна.

Нам, в Україні, надзвичайно позитивних результатів очікувати навряд чи можна, враховуючи те, що так звані Мінські домовленості залишаються в основному домовленостями на папері. І сьогодні ми бачимо, що російська сторона порушує взяті на себе зобов’язання. Довіряти тому, що скаже Путін нашому Порошенку, може тільки дуже наївна людина. Мені здається, що обидві стороні будуть грати свою гру і кожен триматиме щось у кишені. Тому я не вірю тому, що говорить російська сторона з власного доволі великого дипломатичного досвіду, знаючи, що за цими обіцянками — дуже часто лише спосіб або приспати пильність партнера, або просто його банально обдурити. Домовленості, яких навіть буде досягнуто, не думаю, що нам реально щось гарантуватимуть. Росія — та країна, яка нікому нічого не гарантує.

— У ЗМІ з’явилася стаття під назвою «Шоковане насильством в Україні НАТО готується протистояти Путіну». Присвячена вона черговим навчанням Альянсу під назвою «Анаконда», які відбулися в країнах-союзниках НАТО, що на Заході межують з Україною. І в кінці статті наводяться слова німецького генерала Ханс-Лотара Домрьоза, який зізнався, що Україна випробовує НАТО. «Вторгнення у Крим було пробудженням, тривожним дзвінком, — сказав він. — Ми були надто оптимістичні, переконані, що такі порушення не можуть більше статися. Раптом ми помітили, що у Росії — потворне обличчя». Чи можна сказати, що такі кроки і дії НАТО після саміту Альянсу стають чинником, який може впливати на політику Путіна?  

— Дуже добре, що європейські політики і генерали нарешті зрозуміли, що у Росії справді потворне обличчя. Адже вони жили в ілюзіях, що це обличчя чудове, красиве і вмите. Колись Горбачов говорив, що обличчя СРСР назовні має виглядати красивим, вмитим. Воно як було брудним, так і залишається, тому що в цьому є саме сутність цієї політики.

Дуже добре, що в НАТО тепер почали говорити практичні речі. Єдине, що мене не влаштовує, це те, що процес цього переосмислення є дуже повільним. Оскільки йдеться про реальну сьогоднішню загрозу. Мені дуже хотілося б, щоб натівські політики, генерали робили пробудження значно швидше, ніж ми маємо на сьогодні.

— Чи потрібен зараз в Україні референдум щодо вступу в НАТО? Як відомо, деякі партії на цих виборах виступають за це. Разом з тим проти цього екс-міністр закордонних справ Андрій Дещиця, який вважає, що зараз більш загальніше завдання — це пропагандистська і просвітницька робота з ознайомлення суспільства, що таке НАТО.

— Для мене значно важливішим на сьогодні є те, щоб переважна більшість українців зрозуміла, що найбільша загроза для України надходить не від країн НАТО, а від Росії. Це, власне, є головним референдумом, який відбувся в головах українських громадян. Якщо ми зараз подивимося на статистику, то вона очевидно свідчить про те, що ми, українці, такий курс на ЄС і НАТО підтримуємо.

Оскільки Альянс на даний момент не відкрив перед нами дверей і не сказав: будь ласка, заходьте, то, можливо, за таких обставин цей референдум може стати причиною загострення дискусій, які наразі нам не потрібні. 

«НАТО ПОЧИНАЄ РОБИТИ ПРАВИЛЬНІ ВИСНОВКИ»

— Хотілося б почути вашу оцінку нинішнього генсека НАТО Єнса Столтенберга. Як відомо, його попередник Андерс Фог Расмуссен неодноразово заявляв, що розчарувався у співпраці з Росією, а новий генсек на першій прес-конференції заявив, що налагодження контактів з Москвою не завадить Альянсу зміцнювати колективну оборону.

— Є й інші його заяви, де він чітко говорить, що сьогодні Росія не може бути партнером НАТО. І це теж дуже важливо, бо в цій оцінці сформульовано підхід НАТО до Росії. Мені здається і у Вашингтоні, і в багатьох інших столицях НАТО зрозуміли, що всі спроби демократизувати Росію — це марна праця. Тому така позиція нового генсека — перехідний період до значно жорсткіших формул, а головне — дій щодо Росії. Сьогодні все військово-технічне, військово-політичне співробітництво припинено. І всі формати російсько-натівського співробітництва заморожено, і її саму виштовхнуто за межі цієї співпраці. Я думаю, тут головне давати оцінку практичним діям, а вони говорять про те, що НАТО починає робити правильні висновки.    

«РОСІЯ ПОВИННА ЗАЙНЯТИ ЗОВСІМ ІНШИЙ ПІДХІД ДО УКРАЇНИ, ЯКЩО ВОНА ХОЧЕ ВІДНОВИТИ НОРМАЛЬНІ ВІДНОСИНИ МІЖ МОСКВОЮ І ЗАХОДОМ»

Стівен ПАЙФЕР, старший науковий співробітник Інституту Брукінгза, Вашингтон:

- Зрозуміло, що прем'єр-міністр Австралії Еббот дуже хотів би, аби президент Путін не брав участі в саміті G20. Але без консенсусу серед інших G20 членів важко для господаря не запрошувати одного учасника. Пан Путін, очевидно, планує взяти участь.

Тим не менш, західні лідери можуть продемонструвати, що вони не готові до бізнесу, як зазвичай з Путіним, коли вони матимуть справу з ним на саміті G20 і в дискусіях в кулуарах саміту. Сподіваюся, вони будуть продовжувати давати зрозуміти, що Росія повинна зайняти зовсім інший підхід до України, якщо вона хоче відновити нормальні відносини між Москвою і Заходом.

На жаль, на даний момент, не виглядає так, що Росія багато зробила для реалізації своєї частини угоди з припинення вогню. Наприклад, росіяни не зробили жодних кроків для забезпечення моніторингу українсько-російського кордону ОБСЄ. Судячи з усього, метою Кремля є створення «замороженого конфлікту» в Донецькій і Луганській області, ніж сприяння справжньому врегулюванню, яке поважає суверенітет України. За таких умов, Захід повинен продовжувати застосовувати економічні санкції, накладені ним на Росію.

Тоді як у даний момент важливо прагнути до врегулювання конфлікту на сході України, і це, здається, є поточним пріоритетом і для Києва, і Заходу, Крим залишається довгостроковою проблемою. Я очікую, що деякі західні санкції залишатимуться до тих пір, поки статус Криму не буде вирішено в манері, прийнятній для Києва.