Абонплата вмерла. Хай живе абонплата?

Комісія пообіцяла доопрацювати своє рішення та провести додаткові консультації з Кабінетом Міністрів щодо збільшення субсидій на послуги з транспортування та розподілу газу. Також регулятор планує надати населенню з найменшим споживанням додатковий період для адаптації та «перенести запровадження окремої плати для цієї категорії споживачів до прийняття рішення щодо зниження тарифів на теплову енергію», пише газета Галичина.

Нагадаємо, що абонплату з  1 квітня повинні були платити споживачі щомісяця, незалежно від фактичного обсягу споживання. Її мали нараховувати на підставі приєднаної потужності кожного споживача (відповідно до типу газового лічильника).

Буквально напередодні ухвалення згаданого рішення ПАТ «Івано-Франківськгаз» провело прес-конференцію для журналістів з метою продемонструвати, куди мали б іти кошти, котрі споживачі, відповідно до скасованого рішення регулятора ринку, мали б платити щомісяця. Працівників ЗМІ запросили на одну із вулиць обласного центру, де відбувалась заміна труб підключення до газу. 

 За словами фахівців газового господарства, для забезпечення газом у цілодобовому режимі понад 400 тис. прикарпатців, фахівці «Івано-Франківськгазу» щоденно виконують комплекс робіт з обслуговування газотранспортної системи. А це понад  15 тис. км газопроводів, які потребують регулярного обстеження на предмет витоків газу та  ліквідації пошкоджень. і це лише невелика частка першочергових робіт, від яких залежить безпека газопостачання і на які спрямовують кошти, що надходять від споживачів.

Нині в рахунках за газ, які оплачують споживачі, майже 90% коштів становить вартість блакитного палива як товару, і лише 10% — це послуги із обслуговування мереж та доставки газу. З початку квітня було заплановано відокремити плату за газ як товар та плату за обслуговування газових мереж і доставку газу. 

Як вважають працівники газопостачальної компанії, щомісячна плата за обслуговування газових мереж має бути сталою та не повинна залежати від обсягу споживання природного газу. Це пов’язано з тим, що газотранспортна система потребує постійного обслуговування, навіть тоді, коли споживач не користується блакитним паливом. Адже газорозподільна компанія забезпечує для нього такі ж умови доставки газу, як і для інших споживачів. Зокрема, пояснюють газопостачальники, фахівці проводять регулярне обстеження газопроводів та споруд на ньому, ліквідовують витоки та реагують на аварійні ситуації, забезпечують належний тиск у мережі. Тобто незалежно від того, скільки газу використала людина і яка періодичність його використання, газотранспортна система, якою надходить паливо до споживача, потребує постійного обслуговування.

«Завдяки відокремленню плати за потужність від загальної вартості газу та надходженню від споживачів рівномірних платежів упродовж року компанія зможе ефективніше виконувати роботи з ремонту та модернізації газових мереж. Адже раніше через сезонність надходження коштів не було можливості виконувати влітку більшість робіт для підготовки до зими, від яких залежить безпека експлуатації мереж. У такому разі ми можемо уникнути відключень в осінньо-зимовий період для проведення планових робіт», — розповів технічний директор ПАТ «Івано-Франківськгаз» Ігор Височанський.

Окрім того, щомісяця фахівці компанії обходять понад 3,5 тис. газорегуляторних та шафових пунктів, де регулюється тиск газу для його постачання до помешкань споживачів, щоб перевірити роботу обладнання, герметичність системи, величину тиску перед регулятором та після нього і навіть температуру в приміщенні газорозподільного пункту тощо.

Також буквально 24 години на добу для локалізації та ліквідації аварій у споживачів в області працює аварійна служба ПАТ «Івано-Франківськгаз», яка складається із 116 бригад. За рік вони опрацьовують понад 35 тис. заявок від споживачів. Уже в першому кварталі ц. р. служба «104» виїжджала майже на 10 тис. викликів.

— Тобто саме на ці потреби мала б іти так звана абонплата? — запитали журналісти представника «Івано-Франківськгазу».

— Якщо б відбулося розділення плати за потужність і плати за сам газ, то воно так би було. Капітальний ремонт, який ми тут наразі проводимо, — це та робота, яку виконують усі газорозподільні компанії. Це ті планові роботи, які необхідно здійснювати. Незалежно від того, чи цією трубою, яка тут є, йде один кубометр газу чи 100, мережу треба утримувати у належному стані. Відповідно до правил безпеки систем газопостачання. Тому незалежно від того, чи йдеться про ремонт газопроводу, чи про заміну обладнання газорозподільного пункту, станції катодного захисту, кошти на це потрібні цілорічно. Нині маємо сезонну нерівномірність оплати за газ — взимку більше газоспоживання і більша оплата за газ, але взимку ці роботи не проводять. Їх виконують влітку, коли споживання газу набагато менше, тому коштів на заміну та ремонт газопостачальної системи не вистачає. Заміну газопроводів у межах нашої інвестиційної програми, яку ми виконали, проведено орієнтовно на 8 млн. грн. Це те, що нам дозволив зробити тариф. Але якщо брати всю необхідну загальну потребу, то це в рази більше, — наголосив ігор Височанський.

Між іншим, журналіст газети «Галичина» запитав його про те, якою має бути плата за приєднану потужність для тих споживачів газу, яким встановлено будинкові лічильники, на що отримав відповідь, що наразі газотранспортники не мають щодо цього інформації. 

Днями знайшов в одній із соцмереж відгук іванофранківця, якому не так давно поміняли лічильник. Вважаю, що його точка зору важлива з огляду на те, що відбувається із газопостачанням в Україні. Тому процитую його допис дослівно: «Тижнів три тому, ще до цієї всієї катавасії з абонплатою на газ, прийшли до мене міняти газовий лічильник. Оскільки будинок вже років шість переведений на твердопаливний котел, я поставився до того якось інертно — на місяць споживаємо кубів 20-30 газу — виходить абсолютно не основна стаття витрат. і ось почався шум навколо тарифів... Вирішив я подивитись, що ж за чудо мені поставили замість старого лічильника — і ось сюрприз G6!!! Я в принципі розумію, що народ став менше купувати газ і це треба олігархам якось компенсувати, але щоб так тупо і нахабно... Виходить — економ не економ, а тобі все одно «ввалять» рахунок 150-200 гривень на місяць. і навіть не сумніваюсь, що аргументи «правильні» вони знайдуть».

Не так давно колишній член нині сумнозвісної НКРЕКП Андрій Герус написав: «Доходи, бюджет споживача — це «пиріжок», який розподіляється на різні платежі. Кожен з них може бути з якоїсь точки зору правильний і обррунтований (обррунтувати можна все). Що ж виходить у підсумку, якщо скласти всі платежі (цифри неточні і приблизні)?

1. Абонплата за газ: +50 грн. до рахунку.

2. Введення єдиної ціни на газ. Для рахунку це  плюс 200—400 грн.

3. Вода. Введення абонплати за воду (як для облгазу), або RAB-тарифу (система тарифоутворення на основі довгострокового регулювання тарифів, спрямованого на залучення інвестицій для будівництва та модернізації інфраструктури електричних мереж та стимулювання ефективності витрат електророзподільних компаній) для водоканалу (як для обленерго) призведе до подвоєння рахунку. Плюс 50—100 грн. до рахунку.

4. Введення абонплати за тепломережу або RAB-тарифу для теплокомуненерго — плюс 100—200 грн. до рахунку.

5. Новий ринок електроенергії. Ціна для побутового споживача зросте як мінімум вдвоє (до 2,5 грн. за 1 кВт). Це  плюс 100—300 грн. до рахунку.

6. «Зелена» енергетика — хороша, сучасна, екологічна, але поки що трохи дорога. Додає 10—20 грн. до рахунку щорічно в разі незначної девальвації (зелені тарифи обчислюють у євро).

7. Сміття. Тепер тариф у платіжках жителів Києва не покриває навіть вивезення (ідуть доплати перевізникам з міського бюджету). А має покривати вивезення, переробку, утилізацію, захоронення. Це мінімум плюс 

50 грн. до рахунку.

Сумарно — плюс 600—1000 грн. на місяць. індексація на інфляцію чинних тарифів — знову підвищення.

Отже, в Україні зараз зробити це неможливо. Тому відбувається проста і банальна річ — встигнути пролобіювати «європейські» тарифи, а після того — хоч потоп.

Хто вже сів на тарифну «голку», то зіскочити з неї важко. Адже одне рішення чиновника зібрати з усіх «скромні» 10 гривень дає сотні мільйонів гривень на верхівці піраміди. Це можна стримувати і збалансовувати, якщо регулятор думає про споживача й акцентує на максимально ефективному використанні тарифних грошей. Але, як ми розуміємо, це не про нас.

Головне — щоб це все не відбило в українців бажання іти в Європу, тому що незабаром вона буде у більшості українців асоціюватися суто із зростанням тарифів. А ризик такий є. Дискредитація ідеї відбувається»...

З недавно оприлюдненого меморандуму українського уряду з Міжнародним валютним фондом, який є основою для реформування економіки країни та для отримання коштів від цієї міжнародної фінансової інституції, випливає, що Україна зобов’язалася ввести до кінця липня нинішнього року тариф на розподіл газу. Як стверджують підписанти меморандуму, це дозволить обмежити видатки на субсидії з оплати комунальних послуг на рівні 47 млрд. грн. у 2017 році. 

Як ви вважаєте, на що звертатиме увагу український уряд, приймаючи ті чи інші рішення: на невдоволення українців чи на необхідність виконання зобов’язань перед головним кредитором? Запитання наразі є риторичним.