Через відсутність лічильників франківці потрапили у газові «колгоспи»

Нагадаємо, що тоді ми попереджали про те, що встановлення будинкових лічильників провокуватиме повну безвідповідальність споживачів, бо ніхто із сусідів не зможе довідатись, скільки ти насправді спалюєш газу. Показання будинкового лічильника за вирахуванням тих споживачів, котрі мають індивідуальні прилади обліку, потім все одно «розкидають» на всіх порівну. Так само, як не можуть сусіди проконтролювати, скільки людей прописано у квартирі, а скільки живуть насправді, відповідно витрачаючи більше газу, пише газета Галичина.

Зрештою, зрозуміло, що така ситуація на руку саме постачальникам газу, котрим не потрібно перейматись усіма цими проблемами, а можна просто у рахунках вписати необхідні цифри, розраховані за допомогою будинкового лічильника, кількості зареєстрованих за тією чи іншою адресою мешканців та калькулятора.

Дві історії

Отже, історія перша. Одинокий пенсіонер проживає у двокімнатній квартирі. Газової колонки не має, тож коли комунальники виключають опалення, а з ним — і гарячу воду, змушений самостійно гріти воду у баняках, щоб помитись. Втім, самотньому чоловікові робити це, з огляду на стан здоров’я, дуже непросто. Тому дозволити собі теплу купіль може нечасто.

Раніше він сплачував за газ відповідно до затверджених норм — не зважаючи на те, що просив лічильник поставити вже давно і вважав, що має на це право як пільговик, але так і не добився свого. Усі інші послуги — за гарячу та холодну воду, електроенергію — сплачує відповідно до показників лічильників.

Не так давно газопостачальники встановили будинковий прилад обліку газу і принесли відповідний договір, щоб його підписав споживач. Поки тривав опалювальний сезон — начебто не помічав особливих змін в оплаті, хіба здивував березень, коли довелось заплатити більше, ніж раніше. Але відомо, що старші люди стараються сплачувати свої рахунки ретельно, тому заплатив ту суму, яка була вказана у рахунку. По-справжньому здивував його травень, коли після трохи більше як 24 гривень у попередньому місяці газовики виставили рахунок на майже 97 гривень за 13,9 кубометра газу.

Історія друга. Така ж чи трохи менша двокімнатна квартира в Івано-Франківську. Лічильником газу не обладнана, втім, тут користуються лише газовою панеллю. Духовка — електрична. Воду підігрівають за допомогою бойлера. Власник помешкання звик сплачувати близько 30 гривень на місяць за газ. Втім, так було до березня цього року, коли газовики нарахували уже 117 гривень. Рахунок за квітень цього року «втішив» новою сумою — 157 гривень. Це при тому, що зареєстрований у квартирі один мешканець, який, як зазначено у платіжці, спожив майже 22,6 кубометра газу за місяць.

Для того, щоб зрозуміти скількох споживачів стосується така ситуація, нагадаємо, що наприкінці минулого року, коли газопостачальники пояснювали необхідність встановлення будинкових приладів обліку, вони стверджували, що всього таких споживачів, котрі не мають індивідуальних лічильників та користуються газом лише для приготування їжі, в області близько 20 тисяч. Саме для таких було передбачено встановити 163 будинкові лічильники газу в містах івано-Франківську, Бурштині і Калуші.

ВОГ — і жодного шахрайства

За інформацією, що її надали у ПАТ «Івано-Франківськгаз», рішення про встановлення будинкових лічильників було прийнято держрегулятором — Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики комунальних послуг, наприкінці 2015 року. Відповідно до рішення НКРЕКП, у 2016 році ПАТ «Івано-Франківськгаз» було встановлено 140 будинкових лічильників лише в обласному центрі Прикарпаття.

Разом з тим, як повідомили у прес-службі газопостачальників, облік природного газу в споживачів з будинковими ВОГ (вузлами обліку газу) здійснюється відповідно до «Кодексу газорозподільних систем», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2016 р. №2494, та «Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 р. №620 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 27.01.2016 р. №46).

Щомісяця в автоматичному режимі інформація про обсяг спожитого газу в будинку надходить до газорозподільного підприємства. Цей загальний обсяг палива рівномірно розподіляється на кожного зареєстрованого мешканця будинку. Якщо в будинку є квартири з індивідуальними лічильниками, то від обсягу, облікованого будинковим ВОГ, буде віднято обсяги, зафіксовані індивідуальними лічильниками, і споживачам без лічильників буде розподілено залишковий обсяг.

Цікаво те, що, за повідомленням газовиків, середнє споживання газу на одного споживача від початку року становить 8,6 м3. Найбільше споживання на одного споживача в місті Івано-Франківську з початку року зафіксовано за адресою вул. Довга, 26 — 13,5 м куб. газу, найменше — за адресою вул. Вовчинецька 198-а (4,5 м куб).

Втім, як бачимо із наведених прикладів, середнє споживання від початку року і реальні платіжки за газ різняться. Бо і в одному, і в другому з наведених прикладів будинковий лічильник показав більші обсяги газу — 13,9 та 22,6 кубометра на місяць відповідно. Ще раз нагадаємо, що у другому випадку споживач користується ще й електричним бойлером, тож для підігріву води газ не використовує.

Рахуємо — дивуємось

Нині нескладно з допомогою інтернету з’ясувати, а скільки ж споживає газу газова плита. Для цього можна використати і затверджені колись держстандарти на кожну конфорку (виявляється, є й такі), і інструкції до газових плит, у яких вказано потужність кожної конфорки. З’ясувалося, держстандарти передбачали, що конфорка зниженої потужності — найменша на плиті — має видавати 0,6 кВт на годину, стандартна — 1,7 кВт, а підвищеної потужності (найбільша) — 2,6 кВт на годину. Виробники, щоправда, вказують свої показники, у одного з них, українського виробника газових приладів, як зазначено в інструкції, додаткова конфорка має 1 кВт, стандартна — 1,9 кВт, а велика — 3 кВт. Тож якщо рахувати за держстандартом, то дві звичайні конфорки, одна велика та одна мала: стандартний набір для плити — за годину видають потужність у 6,6 кВт, а відповідно до інструкції уже новішої газової плити — 7,8 кВт. Для розрахунків дуже помічним є і те, що останнім часом газовики почали вказувати у платіжках обсяг газу в одиницях енергії. Отож там, де пенсіонер начебто спожив 13,9 кубометра газу, це відповідає 148,7 кВт/год., а де 22,6 куба — 241,6 кВт/год. Отже, неважко порахувати, спираючись на потужність кожної конфорки, що коли вірити газовикам, то у першому із наведених прикладів споживач майже добу на повну потужність включав усі газові конфорки, а у другому — і того більше: фактично 31 годину. У це слабо віриться. Як і в те, що одинокий пенсіонер тільки тим і займається, що чаклує на кухні, вигадуючи нові страви, чи гріє безперервно воду. Хоча, враховуючи розмір пенсій, це малоймовірно. Тож у цій ситуації ми можемо лише констатувати: те, про що ми попереджали ще півроку тому, таки сталося. Газопостачальники спокійнісінько, посилаючись на покази будинкового приладу обліку (між іншим, на запитання: чому вони не кличуть мешканців будинку, коли знімають ці покази, газовики відповіли, що, мовляв, покази їм передають автоматично і дивитись на лічильник для цього їм немає потреби), виставляють рахунки споживачам, роблячи вже їх самих заручниками цього своєрідного газового «колгоспу».

І що з цим робити?

Яким може бути вихід із цієї ситуації? Він простий — встановити лічильник газу в кожному помешканні. Тоді не буде запитань щодо кількості використаного газу. Скільки спожив — за стільки й заплатив. Утім, тут слід врахувати ту обставину, що пенсії нині не аж такі, щоб пенсіонер дозволив собі одразу кілька місячних виплат витратити на лічильник та його встановлення. Звичайно, тут могли б допомогти депутати чи місцева влада, котра турбується про своїх виборців. Однак нині чомусь про такі ініціативи ще не чути. Але зрозуміло, що коли норма споживання газу на одну людину, котра також не «зі стелі» взята, становить 4,4 кубометра за наявності гарячого водопостачання і 7,1 кубометра — без такого, а реально у платіжках вказано 14-22,5 кубометра, то з цим потрібно щось робити. Додамо до цього ще й те, що субсидії надають споживачам, враховуючи саме норми споживання, тож вийде, що все, що той чи іншим мешканець «спалив» поза межами цих норм, він оплачуватиме самотужки. Тому встановлення індивідуального лічильника у такому випадку стає ще більш актуальним — немає сумнівів, що він окупиться за кілька років. Звичайно, за умови, що ви насправді не використовуєте свою хатню плиту для промислового виробництва, цілодобово не спалюєте газ чи не поселили у своїй квартирі, де зареєстровано одну людину, чоловік 10-20. 

Укотре хочеться нагадати, що та сама електроенергія, на вартість якої ми також маємо підстави нарікати, облікується все ж таки індивідуальними лічильниками, тому з електропостачанням таких проблем немає. А ще слабо віриться у те, що люди, котрі приймали рішення про встановлення будинкових лічильників газу, є фахівцями  своєї справи. Так, вони придумали гарний спосіб, як перекласти проблеми газопостачальників на самих мешканців, дивно лише, що НКРЕКП є начебто державним органом та мала б опікуватись передусім споживачами, а не обслуговувати інтереси монополістів-постачальників. Хоча саме до останнього, здається, українці уже давно звикли. А можливо, варто просто відмовитися від газу і перейти на електричні чи індукційні плити. Принаймні з обліком енергії проблем немає. А газовикам написати заяву, щоб опломбували газопостачання. Чим не вихід? Можливо, хоч це навчить монополістів-постачальників ставитись до своїх споживачів як до людей, а не як до кріпаків?