Франківські "супермени": Цікаві будні міської аварійно-рятувальної служби

Щось горить, впало дерево, котик не може злізти, оси чи шершні зробили гніздо у будинку - ситуації, які трапляються з франківцями ледь не щодня. В цих випадках, як справжні супермени на допомогу приходять працівники Міської аварійно-рятувальної служби, або як їх ще називають – «МАРСіани».

Минулого року на базі міської пожежної команди, рішенням сесії утворили Комунальну установу "Івано-Франківська міська аварійно-рятувальна служба". За цей час «МАРСіани» допомагали франківцям понад дві сотні разів. Тож кореспондентка Бліц-Інфо з’ясувала з чим щодня стикаються міські рятувальники на виїздах, як вони забезпечені необхідними засобами і що планують у майбутньому.

Як розповідає начальник КУ МАРС Олег Бевський, у них є чотири наряди, які заступають на чергування щодоби. Вони мають бути готові надати допомогу в будь-якій ситуації, а для цього необхідно мати відповідне оснащення.

«Коли ми створилися, то мали тільки стареньку машину і бензопилу. Зараз ситуація знано краща: маємо генератор, ще одну пилу, рятувальне спорядження, нові рукави і рації та багато іншого. А нещодавно міськрада передала нам старенький УАЗ. Ми його відремонтували, пофарбували, зараз залишилось облаштувати всередині. Поскладаємо туди все рятувальне спорядження і коли потрібні якісь рятувальні роботи, ми не будемо ганяти пожежну машину, а поїдемо цим УАЗом. Хлопці назвали його «марсохід», - жартує Бевський.

Очільник «МАРСіан» зазначає, що всі його працівники окрім посадових обов’язків, вміють щось робити своїми руками. Адже часто бувають ситуації, коли треба щось зробити самому: розібрати аварійний балкон чи зрізати аварійне дерево.

«Якщо взяти нашу статистику, то з 240 виїздів за цей рік, пожежі становлять 30%, решту бурульки, дерева, завали, котики, комахи, відкриття дверей, відкачка води. Ми маємо бути готові до всього, адже не скажемо людям: вибачте, ми не можемо допомогти, бо в нас немає чим», - пояснює Олег Бевський.

Рятувальники зауважують, що коли приходиш зранку на роботу, ніколи не знаєш, що тебе може очікувати.

 «Для мене справа не у самих випадках, а в очікуванні. Це напевне найцікавіше в роботі, коли очікуєш незвичайної ситуації, яку треба придумати як вирішити. Був випадок, коли нас викликали через агресивного котика. Я одягнув шолом, кілька пар рукавиць, щоб не покусав, а то раптом він скажений. Тільки простягнув руку, щоб взяти його, як кіт почав ластитись. Виявилось, що власники закрили двері і десь пішли, а він дуже хотів додому»,- пригадує старший наряду Сергій Сметанюк.

Не менш цікаву історію про очікування і реальність на викликах пригадав і його напарник, пластун Микола Данилів.  

«Нас викликали в Дем’янів лаз і кажуть горить близько метра трави. Ми приїхали, а там палає велике поле. Тільки загасили, під’їхала якась машина і каже, що біля лісу теж невеличке загоряння. Під’їжджаємо, а там горять всі паркани, дрова. Метрів сто у вогні. Тобі повідомляють про одне, а приїздиш і бачиш зовсім інше», - ділиться Данилів.

За словами хлопців, ще один випадок був коли їх викликали через загоряння дерева на Польовій. Вони приїхали, але ніяке дерево не горіло, а тоді помітили вогонь на складі дерев’яних меблів. Кажуть, що пожежа була дуже сильна і довелося викликати на підмогу пожежників ДСНС.

«Буває, що люди через хвилювання кажуть неправильну адресу і хлопці змушені шукати, або не говорять нормально, що трапилося. Тож ми дуже просимо чітко повідомляти інформацію що і де відбувається і за можливості зустрічати екіпажі, щоб не втрачати дорогоцінні секунди»,- закликає Бевський.

У свою чергу водій наряду Василь Вовк зауважує, що франківці деколи свідомо, а деколи і несвідомо заважають роботі рятувальників.

«Люди самі закопують у дворах стовпчики без дозволів, а потім пожежні втрачають  час, щоб шукати об’їзні шляхи. І тут водію вже не допоможе жодна карта чи gps, тільки досвід і знання міста, як свої п’ять пальців. Окрім того, не всі водії розуміють, що треба пропустити рятувальників, а деякі створюють ще більші проблеми. Нам дозволено рухатися на червоне світло, але з особливою пильністю. І бувають випадки, що водії наче пропускають, а потім раптово починають їхати, бо думають, що то ми їх пропускаємо», - жаліється водій-рятувальник.

«МАРСіани» кажуть, що буває люди кричать, «ти не то гасиш», «врятуй мені те». Тоді їм доводиться відвести людину в сторону і заспокоїти. Наприклад, одного разу двоє п’яних кидалися у палаючий будинок, щоб врятувати пляшку горілки, тож рятувальникам довелося їх тримати. Та не зважаючи на всі несподіванки, хлопці намагаються відноситись до своєї роботи з гумором і не зважати на погане.

«Одного разу під час пожежі я перелазив через паркан і наступив на гладіолус. Це побачила старша жіночка і не полінувалася спуститися без ліфту з п’ятого поверху та зробити мені зауваження, мовляв ви мені квіточку затоптали», - сміється Сергій Сметанюк.

Рятівники зауважують, що для них це не просто професія, а покликання. І навіть у вихідний завжди готові допомогти комусь. Наприклад Микола Данилів у вихідний допоміг чоловікові, якого порізали на Каскаді, поки приїхала швидка. Наразі він єдиний у загоні має сертифікат проходження спеціального навчання від МОЗ. Надалі планують, щоб в кожному екіпажі було по одному медичному рятувальнику.

За словами Олега Бевського, за зміну може не бути жодного виклику, може бути сім і більше. В основному все залежить від погоди та сезону. Найчастіше викликають МАРС через повалені дерева, пожежі, бурульки, витягування машин з заметів, відкачка води, спалювання трави. Якраз, щоб боротися зі спалюванням листя і трави в місті була створена спеціальна група у яку ввійшли і їх працівники.

«В основному після обіду починається спалювання рослинних залишків. Сусіди телефонують, скаржаться. В основному це приміські села. Зараз стараємося висвітлювати цих «героїв» у Фейсбуці. Адже склалася така правова колізія, що ми не маємо права штрафувати людей у приміських селах, а голови сільрад не хочуть сваритися зі своїми. Будемо звертатися до керівників сільрад, щоб уповноважили нас чи муніципальну варту складати протоколи на їх території. Хоча люди ставляться з розумінням, каються», - розповідає заступник очільника МАРСу Олег Лемчак.

Що ж стосується перспектив подальшого розвитку, то МАРСіани кажуть, що мріють про власну базу. Вже навіть разом з міською владою визначились, що вона має бути в Пасічній, адже це великий район в який важко швидко доїхати.

«Міст поки що один і доки пожежники їдуть з вулиці Франка чи Хмельницького через корки, втрачається час. Деколи навіть ямницькі пожежники добираються швидше. Також сподіваємося, що за рік-два зможемо замінити пожежну машину. Адже наш ЗІЛ з 93 року і його постійно доводиться реанімувати», - підсумував Олег Бевський.