Франківський вибір

25 травня перед іванофранківцями стоїть подвійний вибір. На відміну від решти українців, ми з Вами обиратимемо не тільки нового президента, але визначатимемось і зі своїм представником в українському парламенті.

Серед усіх кандидатів в народні депутати, реальні шанси бути обраним є у трьох – Віктора Анушкевичуса, Олександра Шевченка  та Василя Поповича. Рівень підтримки даних людей населенням є приблизно однаковим, тому варто зрозуміти на який сегмент електорату опирається кожен з учасників виборчого марафону.

Віктор Анушкевичус – двічі обраний Івано-Франківський міський голова, представник Української народної партії. Це саме той випадок, коли приналежність до політичної партії швидше негативно впливає на рейтинг кандидата. Останні роки в Україні популярним терміном для означення депутата-перебіжчика є «тушка». І саме такий термін можна застосувати до політичної сили, представником якої є Віктор Андрюсович, адже голосування фракції УНП, формально опозиційної, практично завжди були спільними з голосуваннями партії регіонів в Івано-Франківській обласній раді. Та і голова обласної організації партії Анушкевичуса працювала заступником голови обласної адміністрації часів Януковича. Тому справжні політичні погляди пана Віктора ідентифікувати важко. Проблеми в господарці Івано-Франківська теж грають на боці опонентів мера. «Європейські дороги» у визначенні Анушкевичуса по суті є чи не найгіршими в Україні, а за словами франківських водіїв – відсутніми. Проблеми з розподілом квартир, із купівлею автомобілів швидкої допомоги та інші подібні ситуації неодноразово були причинами відкриття кримінальних справ проти представників мерської вертикалі. Щоправда абсолютна більшість таких проваджень невідомим чином гальмуються чи закриваються. Винятком була хіба справа проти заступника Анушкевичуса часів першої каденції на посаді міського голови, який за махінації в «земельних» питаннях отримав обвинувальний вирок і реальне покарання. Здавалося б, що за таких обставин підтримка Віктора Андрюсовича мала би бути близькою до нуля, та все не так просто. За роки керівництва містом, наш мер добре навчився користуватися адмінресурсом. Йому вдалося організувати таку систему управління, при якій більшість посад займають наближені до міського голови люди, тому всі процеси в місті прямо чи опосередковано ним контролюються та керуються. Саме люди, які задоволені системою, починаючи від санітарки в лікарні закінчуючи власниками будівельних компаній, є кістяком промерського електорату. Хтось боїться втратити надбавку до мінімальної зарплати, а хтось – зупинки схеми по відчуженню земельної ділянки для будівництва чергової висотки, і це може привести Віктора Анушкевичуса в парламентське крісло.

Олександр Шевченко – відомий підприємець, депутат обласної ради від Нашої України. Особливою політичною діяльністю в міжвиборчий період кандидат не відзначається. Більш відомим Олександр Леонідович є завдяки займаній посаді генерального директора гірськолижного курорту Буковель та звинуваченням у знищенні Прикарпатського професійного футболу. На останніх виборах до Верховної Ради України, коли Олександр Шевченко програв Олександру Сичу, виборча кампанія першого була дуже яскравою і дорогою. Підприємця звинувачували у непрямому підкупі виборців, велика кількість яких безкоштовно відпочила на курорті Буковель. Та стати депутатом Олександрові Леонідовичу  це так і не допомогло. Зараз Шевченко отримав другий шанс стати членом українського парламенту, а його кампанія дуже схожа на попередню – ставка зроблена на «благодійність», надвелику кількість реклами та підтримку кандидата зірками шоу-бізнесу. Нововведення в агітаційній кампанії у вигляді розсилки смс-повідомлень жителям Івано-Франківська спричинило появу великої кількості незадоволених виборців, які його вважають втручанням в особистий простір людини. Також, викликає питання законність отримання телефонної бази франківчан штабом кандидата, адже згідно Закону про захист персональних даних, поширення та використання номеру особистого телефону без дозволу власника заборонене. Та і доцільність використання таких великих коштів навряд чи є адекватним з огляду на фактично військову ситуацію в Україні та рівень матеріального забезпечення нашої армії. Хто ж тоді являється основою електорату Шевченка? Звичайно, люди, на яких найбільше впливає реклама та засоби масової інформації – пенсіонери. Така підтримка не є ідейною чи особистісною, тому вона тимчасова і може кардинально зменшитись чи збільшитись навіть за один день.

Василь Попович – керівник обласної Свободи та Штабу Національного спротиву. Наймолодший з даних кандидатів вважається людиною віце-прем`єра Олександра Сича, тому протистояння Шевченка і Поповича є принциповим. В підприємницькій діяльності  Василь Борисович помічений не був. Відомий завдяки політичній діяльності, особливо як керівник Штабу Національного спротиву – основного координаційного органу під час Революції Гідності. Попович керував звільненням приміщення обласної адміністрації від представників Януковича, організовував відправлення франківчан до Києва, створення Народної Ради та ін.. Нещодавно, Василь Борисович очолив Івано-Франківську обласну організацію ВО «Свобода». Виборчу кампанію в основному проводить в постійних зустрічах з виборцями у дворах їхніх будинків. Основним виборцем Поповича є молода людина, патріот, адже саме на перемозі патріотизму та націоналізму над «совком» як невід`ємній частині процесу економічного та духовного розвитку держави наголошує кандидат.