І що їм війна! «Народний фронт» знищує стратегічний завод у Франківську?

Ще 5 років тому на Донбасі успішно діяв «Луганський патронний завод» – провідний виробник обладнання для виготовлення патронів, спортивної та мисливської зброї. З початком агресії окупанти демонтували його і вивезли до РФ. Інших підприємств, які б виготовляли гільзи та патрони для стрілецької зброї, в Україні не було.

Відтак із початком російсько-української війни на Донбасі в хід пішли старі запаси та дороговартісні імпортні боєприпаси з Азербайджану, Прибалтики, Польщі, Словаччини та інших країн, пише Вголос.

Детально про те, що відбувалося із заводом протягом останніх десяти років і хто сьогодні зацікавлений у його знищенні, «Вголос» запитав у багаторічного голови правління ВАТ «Пресмаш» Богдана Пукіша.

Від часу, коли ЗМІ почали активно писати про проблеми «Пресмашу», минуло вже 10 років. Що змінилося на заводі за такий тривалий період?

Ще 10 років тому наше підприємство було лідером за темпами розвитку в області та займало перші позиції у рейтингах прибутковості підприємств Західної України. За 40 років свого існування завод виготовив понад 10 тисяч механічних пресів та ліній, експортував їх у десятки країн світу і, маючи унікальне обладнання, брав участь у будівництві патронного заводу у Шервані (Азербайдажан).

«Пресмашем» зацікавилась група «доброзичливців» вже із постмайданної влади, які, подібно до попередників, затіяли знищення стратегічного підприємства задля власної вигоди»

Проте ситуація кардинально змінилася 2008-го, коли заводом зацікавився нардеп-регіонал, а згодом міністр оборони України часів Януковича Павло Лєбєдєв. Намагаючись загарбати підприємство, він організував рейдерське захоплення, численні обшуки, відкриття семи кримінальних справ проти керівництва заводу, підроблення документів і навіть фіктивне банкрутство. На щастя, довести розпочате до кінця йому не вдалося – завадила Революція Гідності. Лєбєдєв із компанією втекли до РФ і, здавалося, на цьому проблеми «Пресмашу» мали б закінчитись. Підприємство, яке залишилось в Україні єдиним здатним виготовляти обладнання та лінії гільз та патронів калібрів від 12,7 до 57 для вщент зруйнованої тим же Лєбєдєвим української армії, мало б відновити свою продуктивну роботу… Але сталось по-іншому: «Пресмашем» зацікавилась група «доброзичливців» вже із постмайданної влади, які, подібно до попередників, затіяли знищення стратегічного підприємства задля власної вигоди. 

Кількарічні нападки «регіоналів» не могли не залишити сліду на діяльності підприємства, тож у 2015-му ми залишилися із чималими боргами та втраченими замовленнями. Ми почали шукати виходу з кризи і втрапили в пастку.

Хто ж став організатором цієї «пастки»?

У 2015-му році податківці Івано-Франківська уперто радили заводу розпочати процедуру банкротства, аби зупинити нарахування штрафів та пеней. Після тривалих роздумів ми погодилося на це і, як виглядає, зробили величезну помилку.

Весени 2015-го ухвалами Господарського суду Івано-Франківської області було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Пресмаш», введено процедуру розпорядження майном та затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ«Пресмаш».

Через півроку після того суд ввів процедуру санації боржника, а керуючим санацією призначив арбітражного керуючого Олега Кобельника. За кілька місяців Кобельника зняли з цієї посади і задовольнили вимоги франківської ДПІ лише частково.

У лютому 2017-го на підставі одноголосного рішення ДПІ керуючим санацією ВАТ «Пресмаш» стала арбітражний керуючий Надія Слідзьона. Її зобов'язали протягом трьох місяців подати господарському суду Івано-Франківської області розроблений та схвалений комітетом кредиторів план санації боржника.

Зважаючи на це, ПП «Вестхім», яке є акціонером та кредитором ВАТ «Пресмаш», звернулося до Надії Слідзьони та членів комітету кредиторів із заявою про намір стати інвестором для «Пресмашу», надало план заходів інвестора в процедурі санації і обіцяло погасити борги підприємства. Проте усі ці намагання і нова керуюча санацією, і комітет кредиторів проігнорували. Натомість Слідзьона подала на розгляд та погодження власний непридатний план санації ВАТ «Пресмаш».

Маєте на увазі, що пані Слідзьона свідомо «завалила» останній шанс «Пресмашу»?

Очевидно. Цей план санації містив недостовірні дані щодо вимог кредиторів, був розроблений неграмотно, не відображав, яким чином має відбуватись розвиток підприємства, скільки коштів потрібно для відновлення (модернізації) необхідного обладнання для виробничого процесу, не відображав, яким чином буде закуплено сировину і матеріали. Шалена кількість неточностей і недопрацювань у проекті свідчила про те, що він не має жодних шансів на реалізацію і буде відхиленим.

Однак, аби бути певною у «правильному» розвиткові подій, Надія Слідзьона вирішила заручитися допомогою «тітушок». 12 травня 2017 року нібито для охорони заводу та особистої безпеки арбітражної керуючої на «Пресмаш» прибули два десятки невідомих молодиків. Звезені «тітушки» не допускали на територію заводу його працівників, виштовхували їх і застосовували фізичне насилля. Задля втихомирення невідомих на територію підприємства тоді прибули аж 8 екіпажів патрульних, про що активно писали всі івано-франківські ЗМІ.

Врешті, на комітеті кредиторів ДПІ, кількість голосів якої на той момент була невизначена (скасована Вищим господарський судом ухвалу місцевого суду в частині визначення кредиторських вимог ДПІ), знехтувала тим, що активи заводу в десятки разів перевищують пасиви, одноголосно прийняла рішення про відхилення плану санації (який можна було допрацювати і таки врятувати підприємство), впровадила процедуру ліквідації «Пресмашу» і призначила ліквідатором ту ж саму пані Слідзьону.

Найцікавіше, що особи, які сприяли призначенню арбітражного керуючого Слідзьони, уже тривалий час займаються захопленням майна підприємств за безцінь.

«Арбітражний керуючий Таміла Бойко продала завод ПАТ «НВК «Полярон» у Львові за вартістю 2-кімнатної квартири»

Наведете приклади?

Це все міститься у відкритому доступі у мережі. Так, наприклад, всіма діями Слідзьони керує арбітражний керуючий Таміла Бойко, яка продала завод ПАТ «НВК «Полярон» у Львові площею 3,4 га (ринкова вартість земельної ділянки, яку після знищення підприємства пустили під забудову, становить 34 мільйони грн) із 220-ма одиницями високовартісного обладнання та декількома корпусами на площі понад 20 тисяч квадратних метрів – усього-на-всього за вартістю 2-кімнатної квартири (за 4,6 млн грн).

Організатором торгів тоді виступала ПП ТД «Форестер» (власники: Ф. Казилу – засновник ТОВ «Інвестиційна промислова група», Пилипчак І.В.- керівник «Форестер», Бойко Д. – керівник та афілійовані особи власники ТОВ «Ю.СОФТ»), Лобутенко В.В. – засновник 5 Товарна Біржа «КИЇВСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА», Товарна біржа «БІТ», а придбало ТОВ «Техінвест проект», що є співвласником ТОВ «Інвестиційна промислова група», яка, до речі, купила майно Новороздільського заводу складних мінеральних добрив за 3,2 млн грн. Організатором торгів виступав той же «Форестер» (це підприємство за адресою реєстрації відсутнє, жодні телефони не відповідають, а тому потенційні покупці були позбавлені можливості прийняти участь у торгах).

Видається, що причетним до масштабної схеми захоплення майна є і ТОВ «Вейст менеджмент системс» (раніше ТОВ «Торгова компанія «Прометей»). Ця компанія фігурує в якості інвестора для будівництва комплексу з утилізації у Львові і, можливо, причетна до сміттєвих схем (торік «Наші гроші» писали, що цю фірму відібрали у конкурсі щодо вибору інвестора для будівництва та експлуатації комплексу з переболення ТПВ зі статутом у 200 грн, без фінансової звітності, без авто і без нерухомого майна).

Відомо також, що засновниками цієї компанії є:

- Максим Казилу – син Федора Казилу, чия фірма ТД «Форестер» виступала організатором з продажу майна заводу «Полярон». Цікаво, що Федір Казилу є також співвласником ТОВ «Інвестиційна промислова група» з місцем реєстрації в Новому Роздолі на вул. Гірнича, 2. Ця адреса повністю співпадає з місцем «прописки» «Вейст менеджмент системс» та ТОВ «КСФ Груп»;

- Андрій Заліско – львівській співак, заслужений артист України, його брат, Олег Заліско, у 2014 році був призначений заступником генпрокурора України;

- Володимир Покойовець (про нього інформації обмаль);

- Віталій Надашкевич – директор, співвласник юридичної компанії «Ло Крафт», який в нашому випадку перебував в судовому засіданні без-будь яких доручень під час вирішення питання про припинення повноважень арбітражного керуючого Слідзьони, у зв'язку з її особистою зацікавленістю щодо боржника.

Раніше ЗМІ розповідали, що процедура банкрутства та продажу майна «Полярон» і майна Новороздільського заводу складних мінеральних добрив були проведені за корупційною схемою під одного визначеного покупця. Отже, тим шляхом намагаються пустити і «Пресмаш»?

Як бачимо. А сприяють цьому, вочевидь, органи державної влади, зокрема ДПІ у м. Івано-Франківську, УПФ в Івано-Франківській області та судді господарського суду Івано-Франківської області Рочняк О.В. та Булки В.І.

То що ж відбувається на заводі зараз?

Арбітражний керуючий Слідзьона у процедурі санації, в зв'язку з умисним припинення виробництва, ще й наростила боргів по заробітній платі на понад 3млн грн та нанесла збитків на значну суму з неналежною охороною майна ВАТ «Пресмаш». Зараз верстати, які мають важливе значення при виготовленні продукції, умисно розукомплектовуються.

За заявами ПП «Вестхім» відкрито кримінальне провадження за фактом таємного викрадення майна та щодо вчинення самоправних дій посадовими особами ВАТ «Пресмаш».

Разом з тим, станом на зараз охорона майна ВАТ «Пресмаш» не здійснюється, на 11 га площі встановлено лише один пост охорони, який фізично не може забезпечити охорону. Цікаво, що коли я запропонував встановити на заводі достатню кількість охорони, Слідзьона влаштувала істерику просто у приміщенні суду, що додатково свідчить про умисне знищення майна ВАТ «Пресмаш».

На додаток до цього, Слідзьона незаконно залучила до участі у керівництві ВАТ «Пресмаш» Писарчука О.П., який є засновником підприємства ТОВ «КСФ Груп», яке займається демонтажем машин і устаткування, а також продажем обладнання по ціні брухту. Останнє знову-таки свідчить про плани щодо знищення майна, яке залишилося на заводі.

«Якось Слідзьона обмовилась, що не має підстав для переживань, адже за нею стоять «надійні люди»

З вашої розповіді можна зробити висновок, що хтось справді дуже хоче знайти власну вигоду завдяки ліквідації «Пресмашу». Але хто ж ці люди?

Якось у суперечках із керівництвом заводу ліквідатор Слідзьона обмовилась, що не має підстав для переживань, адже за нею стоять «надійні люди» – аж до колишнього прем'єра, лідера політичної партії «Народний фронт» Арсенія Яценюка. Назвати цю інформацію фактом поки неможливо, але підтвердженням їй може стати участь у руйнуванні «Пресмашу» (знову-таки завдяки незрозумілому бажанню ліквідатора Слідзьони) Миколи Цехмейструка, який уже зумів себе проявити в ліквідації «Ладижинського заводу силікатної цегли» і є членом партії «Народний фронт».

Коментар для «Вголосу»

Заступник міського голови Івано-Франківська Олексій Кайда:

«На жаль, у нашій державі усе перевертається з ніг на голову, зокрема у питанні приватизації стратегічних підприємств. Цьогоріч Кабмін затвердив перелік об'єктів, які підуть на приватизацію за копійки. Вочевидь, така ж ситуація спіткала і завод «Пресмаш»: щодо стратегічного підприємства, яке у час війни може забезпечувати виготовлення унікального, необхідного для української армії озброєння, проводять рейдерські дії.

Уряд України мав би нарешті задуматись про перспективу розвитку української промисловості, тоді і «Пресмаш» можна було б вольовим рішенням повернути у державну власність, дати йому державні замовлення, які стосуються ВПК, і запустити роботу.

Спеціалісти, які можуть працювати на «Пресмаші», є. Але оце постійне «віджимання» підприємств з метою збагачення олігархічних кланів призводить до зубожіння української нації. Підприємства закриваються, люди не мають робочих місць, тому виїжджають за кордон і там працюють, як раби. А олігархи в той час наживаються на розвалі підприємств, розпродуючи їх і ділячи між собою землю. Знову-таки, ці підприємства стають безповоротними для української економіки. Звідси можна зробити висновок, що Уряд не зацікавлений в роботі таких підприємств, а це за собою тягне зниження ВВП в Україні.

Зрозуміло, що Івано-Франківська міська рада зацікавлена в тому, щоб у місті відкривалися нові робочі місця. Ми показали всій Україні приклад з локомотиво-ремонтним заводом. Ми своїми діями підтвердили, що можна не розпродувати потенційно прибуткові підприємства за копійки, різати їх на метал, продавати, а тоді будувати висотки. Ми показали, що міська рада так само може керувати підприємствами, в тому числі і стратегічного значення.

Тому ми висловлюємо повну підтримку заводу і готові простягнути руку допомоги людям, які борються за його виживання. Єдина складність, що це тепер акціонерне товариство, тому тут мусить, в першу чергу, втручатися держава. Хоча ми зі свого боку надамо усі можливі консультації і підтримку колективу «Пресмашу».