Бабуся з Харківщини сама розібрала машину до гвинтика, щоб після деокупації віддати ЗСУ

Через город та господарство у Гоптівці залишається понад півсотні людей.

Без світла, газу, води та зв’язку. У таких умовах на Харківщині у прикордонних селах залишаються жити сотні людей. Росіяни цілять у їхні будинки, а місцеві тим часом латають вікна, прибирають уламки і допомагають нашому війську.

68-річна жінка усю окупацію ховала свою машину від росіян, щоб віддати нашим захисникам. Як старенькій вдалось вберегти автівку від ворога та про життя на кордоні дізнавалася кореспондентка ТСН Вікторія Стрельцова.

Вибухи лунають щодня

Дороговказ на в’їзді до села Гоптівка, що за півтора кілометри від кордону, місцеві зірвали у перші години повномасштабного вторгнення, щоб заплутати росіян. Відтепер табличку повертають на місце, а на зупинці вивісили жовто-синій прапор. Прикордонне село зустрічає ТСН порожніми вулицями та розбитими хатами. Вибухи тут лунають щодня. Росіяни не шкодують зброї на людські хати.

 

Двоповерховий будинок, у якому тепер дірка від танкового пострілу, пані Клавдія будувала разом з чоловіком. В середині липня у вітальню поцілив ворожий снаряд. Жінка у цей час була у підвалі, де живе уже вже півтора роки.

З першого дня окупації пані Клавдія вирішила чинити опір. І розібрала авто покійного чоловіка на деталі, які поховала в різних місцях. Щоб не дісталося ворогу.

Авто розібрали до гвинтика

"Відкрутили колеса, поставили її на цеглі. Затягли, закрили, загалом розібрали і вона там була", - розповідає жінка.

Вже після звільнення села Клавдія звернулась до волонтерів, аби допомогли зібрати машину.

Волонтер Роман Мелашко каже, що бабуся розібрала її практично до гвинтика.

"Зняті мости, зняті ресори, ми її поки звідси евакуювали - це ціла справа була", - пригадує волонтер.

Після збору автівку перефарбували у зелений і відтепер вона працюватиме на перемогу.

"Хату розбили. Ну а що тепер? У мене нема сили ходити з автоматом. Хай хлопці, щоб було їм на чому возити боєкомплекти", - каже 68-річна жінка.

 

Військовослужбовець "Шмідт" наголошує, що завдяки таким людям,як Клавдія і тримається наша Україна.

"Ми переможемо хоча б завдяки нашим жителям", - переконаний він.

Найбільша мрія пані Клавдії - перемога та відбудова села. Поки вона самотужки змогла відродити лише город. Попередній врожай "пропав" через обстріли.

"Стріляли так, що не було змоги на город вийти. Кожне дерево поранене - усі грушки побиті", - бідкається жінка.

Через город та худобу у Гоптівці залишається понад півсотні людей. Живуть без світла, газу, води та зв’язку. І коли відновлять усе це - поки не відомо.

Жителям видали "Старлінк"

Голова Дергачівської міської військової адміністрації В'ячеслав Задоренко зазначає, що у село немає наразі можливості направити людей. 

"Електроопори, трансформатори мають велику руйнацію. Гуманітарної катастрофи у цих районах немає, тому що люди забезпечені усіма необхідними ліками, їжею, також людям надали електрогенератори", - розповів Задоренко.

 

Для зв'язку людям дали "Старлінк". А воду беруть з джерела та криниць. 

Ще одна жителька Гоптівки Любов Шворак зізнається, що хата згоріла у сусідів згоріла, а господарі поїхали.

"То ми ходимо туди так знаєте вручну. Більше води взяти ніде. Немає такої хати, щоб вціліла і все була як лялечка. Вікна вибиті на 99,9% в селі, дахи пошкоджені", - розповіла жінка.

Проте покидати свої домівки селяни не збираються і ладні віддати останнє аби наблизити перемогу.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!