Квіти, спирт, наркотики. Як “Муніципальна варта” патрулює нічний Франківськ
Під час нічного патрулювання працівники "Муніципальної варти" розповіли чим живе нічний Івано-Франківськ та хто патрулює місто вночі.
Ми теж люди
Двоє вартових – Максим Суханов і Микола Ванченко – кажуть, що зазвичай вночі патрулюють 4-5 працівників. Вони навідуються до «злачних місць», які є в кожному мікрорайоні, пише Репортер
«Десь багато пияків, які дебоширять, десь – точки, де збираються наркомани, – розповідає Суханов. – Такі місця є на БАМі, на Пулюя-Набережній – біля котельні. Також на Симоненка, біля 25 школи».
«Повії – це Об’їзна, біля ОККО, біля концерт-холу «Платінум», – додає Микола Ванченко. – Ще – на Пасічній, на Калуській трасі, на Набережній, Незалежності, на вокзалі. Щодо гральних закладів, то їх, не враховуючи казино і стрип-клубів, у Франківську є більше сотні».
Кажуть, більшість уже знає їх в обличчя, впізнають машину і тікають. Або пробують домовитися. Та якщо є порушення – вартові пишуть протокол.
«Скільки складемо протоколів, залежить від дня, буває чотири чи вісім або жодного. Ми теж люди, і все розуміємо, проводимо профілактичні бесіди. Наша робота – не покарати, а попередити», – говорить Ванченко.
Тим часом під’їжджаємо до квіткового ринку на Мельника. Завтра 8 березня, прибуткова пора для продавців квітів. Вартові перевіряють, чи не продають первоцвітів, занесених до Червоної книги. Нині квітникарі законів не порушують. Є лише кілька звичайних підсніжників, але вони, за словами патрульних, законом не заборонені.
За квітами спирту не видно
Далі їдемо на вокзал – головне «кримінальне місце». Уже через дорогу, навпроти головного входу, вартові пожвавлюються, бо бачать давніх знайомих, які торгують квітами. Тут це робити заборонено.
Дві квітникарки починають бідкатися: «Я мушу виживати після двох операцій. Я не йду красти, лише квіточку продам…». Підходить перехожа, молодша за віком, починає захищати продавчиню: «Я не знаю, може, це ваші обов’язки – отаких нелегальних людей, які не платять податки, ганяти, але…». Патрульні розповідають, що це – типовий підбурювач. Часто це підставні люди, або свої, або ж постійні клієнти.
Тим часом інша квітникарка підбігає і переконує, що на неї вже сьогодні написали протокол. До речі, незважаючи на ситуацію, жінки таки в доброму гуморі. Якийсь старший чоловік жартує «Я куплю у вас спирт, але пізніше, коли ці відійдуть».
«Ми цю жінку знаємо давно, – говорить Максим Суханов. – Її не раз штрафували за торгівлю саморобним алкоголем. Вдома під час обшуку виявили дуже багато спирту. Але вона далі продовжує цим займатись, має свої точки, а квіти – це маскування».
Розповідаючи це, Максим заглядає жінці у пакети, під будки і навіть в урни. Каже, що неодноразово знаходили у найнесподіваніших місцях сурогат, розлитий у пляшки від мінеральної води. Цього разу – порожньо, за словами Суханова, напевно, вже встигли все продати.
«Наливайки є по цілому місті. Хтось продає вдома, інші виносять на вулицю у пляшках, – говорить Максим. – Найчастіше ввечері – з сьомої до пів на десяту – і зранку до десятої. Переважно продають технічний спирт, тому було багато випадків, що люди сліпли чи помирали від випитого».
У протокол записують паспортні дані. Якби паспорта не було, викликали б поліцію для перевірки особи.
На вокзалі «муніципали» одразу йдуть до зали очікування – там не можна перебувати людям без квитків. Звісно, правило умовне, бо ж у звичайних людей ніхто квитки не перевіряє. Зате виганяють безхатьків і п’яничок, яких уже знають в обличчя. Роблять це тільки спільно з черговим по вокзалу. Так само йдемо на перон, бо там також люблять розгорнути «поляну» і пиячити.
«Наші патрульні минулого тижня затримали жінку, яка вкрала мобільний телефон, – розповідає Микола Ванченко. – Але поки приїхав наряд поліції, у тієї жінки, яку обікрали, претензій уже не було – вони разом випивали».
Заяви писати бояться
Потім відправляємося по основних точках, де збираються наркомани. За словами вартових, це переважно підлітки 16-17 років, збираються групами, інколи до й до 20 людей. Їдемо до котельні на Набережній, на територію університету нафти і газу, на Кант… Ніде нікого. Біля котельні видно, що недавно тут «сиділа» компанія.
«Щоб виявити статтю 309 – вживання і зберігання наркотиків – треба дуже багато часу. А 307 – збут наркотиків – взагалі зафіксувати майже неможливо, треба ходити за ним нога в ногу, – каже Микола Ванченко. – Якщо зберігаєш до 0,05 г наркотиків – це адміністративне правопорушення, якщо більше – кримінальне. З тих, що ми затримували, лише у двох було на кримінал, а решта – на адмінку».
Недобуд біля Набережної стоїть темною пусткою. Максим Суханов йде перевірити, чи немає наркоманів: тихо і без ліхтарика. Повертається ні з чим. За словами Миколи, це місце їм «здали» мешканці сусідніх будинків: написали заяву, але анонімну – без підписів.
Поки прямуємо по основних кримінальних місцях, чоловіки вказують на приватні будинки, які ми минаємо. Кажуть, отут розливають алкоголь, і тут, і тут… Доносять сусіди, навіть буває, дружини приходять і розповідають, чим займаються їхні чоловіки. Але писати заяви усі бояться, навіть попри те, що вона конфіденційна і бачить її лише вартові й поліція.
У двориках і бічних вулицях центру теж нікого підозрілого. Приходимо на стометрівку: там, незважаючи на пізній час, життя бурлить, зокрема і продаж квітів. Тут цього робити не можна взагалі, а ще й первоцвіти. Вартові складають протокол. Кажуть, що вже проганяли цих торговців сьогодні, а вони повернулися.
Наприкінці патрулювання вартові розповідають, що бувають і небезпечні ситуації. Тоді застосовують спецзасоби – газовий балончик, гумову палицю. Але до такого намагаються не вдаватися, частіше буйних просто знерухомлюють. Якщо трапляється серйозний злочин, то викликають поліцейських.
«У випадку крадіжки, чи якщо задіяна холодна зброя – це не в нашій компетенції, потрібно задіяти поліцейських, тож телефонуємо їм, – каже Суханов. – У поліції свої методи, у нас свої. Вони мусять говорити з порушниками по протоколу, називати статті з кодексу, а ми по-простому. Коли до людей говориш по-людськи, вони й розуміють краще».
