Людмила Андріїшин: Хоспіс – це той будинок, де треба жити аж до останньої хвилини

Проблема болю паліативних пацієнтів є найбільш болючою, а тому гарантований доступ до знеболення смертельно хворих пацієнтів є вкрай необхідним, вважає головний позаштатний спеціаліст із паліативної допомоги Івано-Франківської області Людмила Андріїшин.

За словами лікаря, те, що говорити на тему паліативної допомоги зібралися разом лікарі та представники церков – дуже важливо і необхідно. Йдеться про всеукраїнську конференцію “Роль Церков та релігійних організацій у наданні паліативної допомоги. Доступ до знеболення як необхідний компонент опіки”, передає УНН.

Андріїшин наголосила на тому, що головна ідея паліативної допомоги – якість життя.

“Хоспіс – це не той будинок, де треба гарно померти, це той будинок, де треба жити аж до останньої хвилини. Паліативна допомога – це альтернатива, якраз, евтаназії. Всі ми розуміємо, що жодна людина не залишається у земному житті вічною”, – каже лікар.

За її словами, проблема болю паліативних пацієнтів є найбільш болючою.

“Біль терплять всі, не тільки онкохворі, – каже Андріїшин. – Просто ми завжди говоримо про рак більше, бо то найбільш шокуюче слово, але біль терплять дуже багато людей, із різними діагнозами, і на це треба зважати обов’язково. Практично є різні визначення болю, є міжнародна асоціація анестезіологів, яка визначає, що таке біль, але ми завжди у своїй практиці кажемо, що біль це якраз те, що людина називає болем, тому що ніхто не може визначити болить у мене чи ні, – це можу визначити тільки я. І якщо у нас є всі діагнози, у нас є виставлені всі попередні клініко-діагностичні обстеження, ми не маємо права не довіряти людині болить їй чи ні, тому що у кожної людини є свій поріг больової чутливості, тому це те, що людина називає болем, треба так і сприймати”.

Експерт також зазначила, що 60% населення біль відчувають постійно.

“Біль став, в принципі, супутником нашого життя, і кількість людей із кожним роком збільшується ,на жаль, – говорить вона. – Вчені вважають, що у еволюційному відношенні біль є найдавнішою захисною реакцією, але кількість людей, які терплять біль, практично визначає стан здоров’я нашої цивілізації”.

За даними ВООЗ, цей показник стає все більшим. Якщо півстоліття тому від хронічно болю страждало 15% населення, то зараз у 4 рази більше.

“Чи не менше турбує усіх фахівців, що з 10 лише одна людина звертається при якихось неприємних почуттях. Насправді, ми всі занадто пізно звертаємося по допомогу, у світі це лікується, а ми звертаємося найчастіше у тих випадках, коли вже нічим не можемо допомогти”, – каже Людмила Андріїшин.