Магія іграшки або Як народжуються ялинкові прикраси

Як саме народжуються іграшки,  «Галичина» побачив на івано-франківській фабриці «ЮРІТА», яка працює з 2008 року. І це не магія, а відточений до дрібниць процес.

Історичний екскурс

Традицію прикрашати оселю до Нового року започаткували європейці давним-давно. Але тодішній владі ця ідея була не дуже до вподоби, тож встановлювати хвойні дерева суворо заборонялося. Та попри заборони люди все ж потай приносили в свої оселі вічнозелені красуні та декорували їх. і вже в XVI столітті цей звичай став справжньою модною тенденцією. Як правило, ялинку вбирали їстівними прикрасами: яблуками, випічкою, горіхами, фруктами та цукерками А наприкінці XVIII століття з’явилися паперові іграшки, шишки, яєчні шкаралупки, фігурки з латуні. Перші ялинкові кульки виготовили 1848 року в Тюрингії (Німеччина). Їх робили з прозорого або кольорового матеріалу, всередину заливали шар свинцю, а зовні прикрашали блискітками. Вже через 20 років у тому ж місті відкрився газовий завод, де майстри за допомогою пальників і полум’я навчилися видувати іграшки будь-якого розміру. А свинець, який викликав багато суперечок через шкоду для здоров’я, замінили на нітрат срібла.

Директор фабрики «ЮРіТА» Богдан Оленейчук зауважує, що технологія виробництва прикрас з плином часу не змінилася. «Як видували іграшки в XIX столітті, так роблять і дотепер. Може змінитися пальник, але не процес, який незмінний», — наголосив він.

Сама ж фабрика працює з 2008 року і є доволі молодою та активно розвивається. Богдан Петрович зауважує, що фахівці підприємства вивчають досвід інших виробництв ялинкових прикрас, часто бувають у Львові, Києві, Тернополі. А от найбільше прикрас виготовляють у Польщі, особливо в місті Ченстохова, яке сміливо можна назвати столицею ялинкових іграшок, адже тут працює близько ста фабрик. Саме вони для івано-франківського виробництва є взірцем.

Таємниці виробництва

Цікаво, а як народжується ялинкова прикраса? Богдан Оленейчук радо провів для мене екскурсію фабрикою і детально розповів про всі етапи створення іграшок.

А все починається зі склодроту. Саме з нього склодуви видувають майбутні прикраси найрізноманітніших форм: від традиційної кулі до наймодніших казкових персонажів. У склодувному цеху якраз кипить робота, спочатку нагрівають трубку, а тоді видувають з неї потрібну форму. За день таким способом один склодув у середньому робить близько ста заготовок. «Діаметр різний — 80, 90, 100, 120, 150 мм. Газ із киснем змішуються, нагрівають скло до певної температури і потім з неї видувається необхідна форма. Ось бурулька, тут треба роздути, потягнути. Це все вміння людей, набуте роками. Вручну в кілька етапів видуваємо навіть верхівку», — каже директор фабрики «ЮРіТа» Богдан Оленейчук. Від себе додам — процес неймовірно захоплюючий. 

У сусідньому автоматизованому склодувному цеху цю ж роботу виконує машина під пильним наглядом майстрів. Продуктивність значно вища — до 2 000 іграшок на день. Пан Михайло виготовляє ялинкові прикраси понад 40 років, каже, що цей процес відточений, як годинниковий механізм. Важливим у ньому є якість скла, адже фігурні прикраси з низькоякісного матеріалу будуть тріскати. Чоловік розповідає, що на початку своєї роботи з ялинковими прикрасами виготовляли лише 4-5 різних форм. «Були шишка, бурулька і куля, — інформує Богдан Оленейчук. — Потім почали робити грибочки, сови, білочки. З часом асортимент іграшкових прикрас розширився, додалися більш складні фігури, такі як карета, коні, собаки, фрукти тощо. Сьогодні виготовляємо близько ста різних форм». 

Наступний етап — металізація, або сріблення. іграшку зсередини покривають сріблом. Тут це роблять двома способами — механічним та хімічним. Тепер зрозуміла, чому коли ялинкова прикраса розбивається, то виблискує сріблом. 

Після посріблення іграшка мандрує до цеху фарбування. Директор каже, що це найкращий цех, саме тут прикраси починають отримувати свій характер. «Це все ручний процес, навіть в автоматизованому склодувному цеху все одно потрібно поставити склотрубку, забрати її, — розповідає Богдан Оленейчук. — Фарбуємо методом поливу. Потім іграшка висихає і отримує свій колір. Півгодини — і готово».

І це ще не кінець, адже на іграшки чекає ще художнє оформлення. Це найбільш творчий цех фабрики, саме тут художники розмальовують кожну іграшку, роблять її особливою та неповторною. Оскільки на носі — рік Собаки, то в попиті прикраси із зображеннями цих тварин. «У рік Коня малювали коней, в рік Півня — півнів... Наступний — рік Свині, тож ми вже готуємося», — каже Богдан Оленейчук.

І справді, тут панує творчість, таке враження, що потрапила в казку, де над кожною іграшкою чаклують творчі феї та ельфи. Кільканадцять мазків пензлем по іграшці — і вона отримує своє неповторне обличчя. Директор жартує, що саме тут кіт стає котом, собака — собакою, а сніговик — сніговиком. 

— Розмальовую ялинкові іграшки більше п’яти років. Раніше не знала, як створюється прикраса, думала, є якесь серійне виробництво, яке їх штампує і виготовляє механізованим методом, — розповідає художниця Неля Мостова. — Для мене було справжнім дивом почути, що їх розмальовують вручну. Думала лише про єдине — лише б дали мені спробувати це зробити. Коли взяла в руки пензлик, було дуже цікаво, як виглядатиме вже готова іграшка. Ця робота дуже цікава тим, що ти малюєш свято і немає значення — за вікном літо чи весна, у нас завжди панує новорічний настрій. 

Уже після Нового року та Різдва тут розпочнеться підготовка до наступних свят. Богдан Петрович розповідає, що ялинкові прикраси виготовляють упродовж року, найактивніший період — лютий-серпень. У вересні прикраси відвантажують, щоб вони вчасно потрапили в магазини, а люди напередодні Нового року могли їх купити і створити в своїх оселях святкову атмосферу дива.

Кольорові та неймовірної краси ялинкові прикраси мають ще одну мандрівку — до пакувального цеху, де на кожну іграшку чіпляють кріплення та запаковують, а тоді — на продаж. івано-франківські кулі, собачки, гномики та карети експортують до ізраїлю, Америки та Європи. Також знайти ці дивовижні іграшки можна і в івано-Франківську. «іванофранківці люблять наші іграшки, купують їх. У нас біля універмагу «Прикарпаття» є свій намет, туди часто підходять, запитують, особливо люблять прикраси з патріотичною символікою. Їхня вартість коливається від 15 до 120 гривень. Стараємося так зробити іграшку, щоб коли людина взяла її до рук, то одразу ж захотіла, аби саме вона висіла у неї на ялинці», — розповідає директор фабрики. 

Скло проти пластику

Кілька слів — про тренди, вони активно диктують, якою саме буде іграшка. Богдан Оленейчук розповідає, що активними диктаторами трендів прикрас є саме європейці. Вже на 2018 рік від них йде запит на рожевих поросят, адже 2019-й, за китайським гороскопом, пройде під опікою Свині. До речі, саме іграшки у формі чи з малюнками символів року мають найбільший попит. Мій співрозмовник констатує, що люди намагаються купувати іграшки з тією твариною, рік якої настає. 

Основними конкурентами скляних ялинкових прикрас є пластикові штамповані іграшки. «Складно конкурувати з китайською іграшкою, але все-таки вдається це робити, — каже Богдан Оленейчук. — Насамперед європейці десь на 80% вже відмовилися від пластикових китайських прикрас. В Україні — аналогічна ситуація, скляні іграшки потроху витісняють пластикові. Люди почали більше розуміти, що пластик не може конкурувати з природним матеріалом. З часом на пластику вигоряє фарба і він втрачає свої властивості. А скляна іграшка, якщо вона пофарбована доброякісною фарбою, навіть через 40 років буде такою ж, як після виготовлення. Всі іграшки, які ми виготовляємо, екологічно чисті, зроблені із сертифікованих матеріалів». 

На фабриці «ЮРІТа» і справді панує дивовижна атмосфера, немовби побувала в резиденції Санта Клауса, де активно готуються до Нового року та Різдва. Тож прийшовши додому, одразу взялася до прикрашання ялинки і, звісно, віддавала перевагу скляним кулям та бурулькам, котрі мають особливу ауру та виготовлені з любов’ю.