Мій двір – моя фортеця: Як франківці воюють з паркуванням у дворах

Численні порушення державних будівельних норм при будівництві нових багатоповерхівок і, як результат, ущільненість міста призводять до транспортного колапсу, коли припаркувати авто – проблема. У намаганні вирішити її франківці вдаються до радикальних методів – перекривають двори так званими обмежувачами руху в більшості випадків самовільно, необдумано і часто без згоди жителів сусідніх висоток.

У результаті одна проблема відпадає, а інша, ще більша, з’являється – потрапити в разі потреби у двори рятувальникам стає все складніше. Хто ж повинен слідкувати за логічністю розміщення обмежувачів руху в дворах і чи законним є їхнє встановлення, з’ясовував «Галицький кореспондент». 

У січні 2016 р. виконавчий комітет міськради затвердив положення про міську комісію з безпеки дорожнього руху. До її складу увійшли члени виконкому, начальники управлінь і департаментів, депутати міськради, представники поліції. Рік тому до комісії долучили й представника ДСНС. Саме ця комісія дає дозвіл на встановлення обмежувачів руху у дворах, дорожніх знаків, розміток тощо. Її очолює перший заступник міського голови Микола Вітенко.

Керівник управління транспорту і зв’язку, член комісії з безпеки дорожнього руху Олег Ганчак розповідає, що будь-яке встановлення тимчасових споруд, зокрема й обмежувачів руху, на території міста має регламентуватися відповідними службами. «Пропозиції про встановлення обмежувачів у дворах на комісію можуть виносити ОСББ, якщо є чіткі межі і документи на прибудинкову земельну ділянку. Для цього потрібно представити членам комісії протокол зборів ОСББ, обґрунтувати рішення встановити обмежувач руху на території та мати згоду більше 50% мешканців. Після чого на комісію треба направити лист з проханням погодити встановлення того чи іншого обмежувача руху», – пояснює чиновник.

Ганчак наголошує, що взаємну згоду між собою мають шукати самі ж мешканці, бо коли немає повного взаєморозуміння, то одні просять встановити обмежувач, а інші – забрати. Перед тим, як винести пропозицію на комісію, встановлення обмежувача руху у дворі потрібно погодити з службами, які займаються наданням допомоги у надзвичайних ситуаціях: рятувальниками, поліцією, швидкою допомогою та розробити схему організації дорожнього руху. Також варто врахувати, що обмежувач має відповідати місцю, де буде встановлений. З комунальними службами – газовиками чи водоканалом – обмежувачі потрібно погоджувати лише тоді, коли вони блокують доступ до мереж.

Схему, де буде розташований об’єкт обмеження, слід надати у формі графічного плану, який допоможуть розробити в управлінні архітектури чи проектній організації, що має відповідні ліцензії. Лише після цього його розгляне комісія. Ну, а далі проект реалізується за кошти самих мешканців. «Там, де є дискусійні питання, члени комісії виходять на місце і фіксують. Якщо є зауваження в другої сторони – жильців сусіднього будинку – радимося», – пояснює Олег Ганчак.

Найбільше звернень, за його словами, надходить щодо встановлення у дворах дорожніх знаків, на другому місці – розмітка і пішохідні переходи, і найменший відсоток звернень – стосовно обмежувачів руху. «Були звернення, коли мешканці хотіли встановити дорожній знак «Паркування заборонено, крім…» і вказували номери автівок, ймовірно, жителів двору. Звісно, такі речі не погоджуємо. Як і так звані відкидні обмежувачі паркомісць, які є у багатьох дворах міста. За три роки роботи комісія не видала жодного такого дозволу», – каже Ганчак.

Начальник управління транспорту зазначає, що добре було б розробити уніфіковані шлагбауми, прописавши до них вимоги, як це є в Європі, проте поки що такого положення немає.

Ризики самоуправства

Попри незначний офіційний відсоток звернень щодо дворових обмежувачів, їх реальна кількість у дворах міста велика. І самовільно встановлених конструкцій щороку більшає. Хоча єдиної карти обмеження і реального моніторингу «закритого» міста немає. Самовільні конструкції у дворах можуть фіксувати працівники інспекції з благоустрою, складаючи відповідні приписи про демонтаж.

Згідно з офіційними даними, за останніх два роки працівники муніципальної інспекції склали 25 приписів з вимогою демонтувати самовільні засоби обмеження руху, і лише вісім з них було виконано. Потрібно розуміти, що у багатьох таких конструкцій при перевірці просто не знаходиться власника, та й штраф за таке порушення цілком символічний – від 340 до 1360 гривень.

Директор департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Михайло Смушак розповідає, що є ситуації, коли працівники департаменту приходять демонтовувати самовільні обмежувачі і не можуть зробити цього, бо жителі протестують. А часто на місці демонтажу самовільних об’єктів за тиждень-два з’являються нові. Загалом же проблему з обмеженням доступу у двори в місті він називає реальною.

«Маємо зараз ситуацію на Федьковича, 70Б, де жителі встановили обмежувачі руху і один будинок взагалі не може до себе доїхати. Лише з одного боку вузький заїзд, і той скоро планують закрити. Живуть, як на острові. Вийшли демонтовувати це, то наших працівників ледь не побили», – розповідає Смушак. У такій ситуації комунальники складають акт про неможливість демонтажу, а відтак справа йде до суду.

«Ще один показовий випадок – в мікрорайоні Пасічна, поруч зі ЗШ №24. Там у дворі перегородили блоками проїзд, і сміттєвоз третій день не може забрати з двору сміття», – продовжує чиновник.

Загалом, як переконує головний комунальник міста, 90% пропозицій про встановлення обмежувачів у дворах, які надходять на комісію з безпеки руху, відхиляються. Він наголошує, що відгороджуватися мають право лише ОСББ і житлово-будівельні кооперативи, адже лише вони можуть оформити право на користування ділянкою, або ж власники приватних ділянок.

Начальник Івано-Франківського МРВ Василь Мацалак каже, що з доступом до дворів багатоповерхівок у місті є велика проблема, і наголошує, що шляхи об’їзду і під’їзду до будинків не повинні нічим захаращуватись. У складі комісії з безпеки дорожнього руху є працівник ДСНС, і у випадку, коли в дворі немає кругового об’їзду, погодження не дають.

На противагу словам керівника транспортного департаменту, рятувальник каже, що ДСНС не є організацією, яка веде погоджувальну діяльність, і жодних дозволів щодо встановлення обмежувачів руху у дворах вони не надають. «Кілька разів до нас зверталися з таким питанням, та ми даємо пояснення, що не є департаментом архітектури і, згідно з державними будівельними нормами, під’їзди й об’їзди будинків мають бути вільними. Це наша чітка позиція», – переконує Мацалак.

Він додає, що коли рятувальники не можуть потрапити до будинків через встановлені обмежувачі руху, вони змушені об’їжджати недоступні ділянки, застосовуючи гідравлічні ножиці чи бензорізи. А це – додаткові дорогі хвилини, яких у випадку надзвичайної ситуації часто немає.

Якщо з самовільними обмежувачами все зрозуміло, то такі об’єкти, погоджені комісією, не мали б викликати жодних запитань. Проте це не завжди так.

До редакції «Галицького кореспондента» звернулися мешканці будинку на вул. Мазепи, 35Б. Вони скаржаться, що сусід перекрив заїзд до задньої частини багатоповерхівки і в разі виникнення пожежі туди не потраплять працівники ДСНС. Конфлікт виник через паркомісця, яких тут не вистачає.

«Нещодавно задумали з чоловіком робити ремонт у власному гаражі й стикнулися з проблемою, адже сусід заблокував з двох сторін заїзд до нього. До того він неодноразово перекривав проїзд до гаража власним авто чи дерев’яними дошками. Тепер намертво залив бетонні стовпці. Ще раніше з іншого боку заїзду встановив металеві ворота, які замикаються на ключ. Чула, що він звертався до мого сусіда по гаражу з пропозицією скинутися всім власникам гаражів грошима за безперешкодний проїзд. Що мене шокувало найбільше: йому погодили встановлення цих бетонних стовпців-обмежувачів на комісії з безпеки руху. Земля під будинком йому не належить, тому чим керувалася комісія, я не знаю. Тим паче, у відповідності до ДБН України, будинок має мати круговий об’їзд. Без нього він наражає на небезпеку жильців, адже в домі є квартири, які виходять лише на задній закритий двір. Куди дивиться влада і як таке погоджує – незрозуміло», – обурюється власниця заблокованого гаража в багатоповерхівці Михайлина Павлюк.

Ми звернулися до рятувальників з проханням пояснити, чи надавали вони дозвіл на встановлення бетонних стовпців, які повністю заблокували круговий заїзд до цього будинку. У відповідь почули, що такого дозволу не було. Окрім того, як повідомив Михайло Смушак, муніципальна інспекція з благоустрою проводила перевірку на вимогу мешканців цієї багатоповерхівки і зробила висновок про демонтаж бетонних конструкцій. Однак їх власник на комісії з безпеки дорожнього руху, ймовірно, навів переконливіші аргументи й отримав погодження.

Інша історія з багатоповерхівкою на вул. Пилипа Орлика, 4Б. Тут, як запевнив нас голова ОСББ Ростислав Пиндус, шлагбаум, що обмежив заїзд до центральних висоток, був необхідністю: «Поруч з нашими будинками є склад, і туди постійно заїжджають великогабаритні автівки, тим самим місячи багнюку. У нас двір зі своєю історією: будинок ми добудовували за власний кошт, адже будівельна компанія, яка зводила його, збанкрутувала. Бруківку у дворі теж ми прокладали самі. То чому її мали руйнувати вантажівки? Камери спостереження теж ми встановили самі. Ясно, що безкоштовно залишати авто у закритому дворі, під камерами охочих багато. Ми зібралися і вирішили перекрити двір. З іншого боку будинку встановили рухомі квітники, які при потребі можна відсунути, тому пожежна безпека двору збережена. Люди скинулися на встановлення шлагбаума, зробили пульти. Не даємо пультів квартирантам-іноземцям, адже була історія, коли вони на кілька місяців покинули авто у дворі і поїхали за кордон. Поліція не могла забрати машину. Після того я сказав власникам квартир, що квартирантам до пультів зась».

Ми також поцікавилися думкою містян у мережі щодо того, як вони ставляться до обмежувачів руху у власних дворах. Чимало зізналося, що в їхніх дворах є такі конструкції, і встановлені вони самовільно. Більшість аргументувала перекриття дворів тим, що заїжджі автівки не давали паркуватися власникам квартир і взагалі загороджували проїзд у двір. Інші пояснили, що встановлення таких конструкцій було необхідністю задля безпеки дітей, адже траплялися випадки, коли авто, що проїжджало через двір, здійснювало наїзд на дитину.

Як бачимо, ситуація із заблокованими дворами у місті не є до кінця врегульованою. До моменту виникнення надзвичайної ситуації це питання може перебувати у площині дискусій. Проте хто нестиме відповідальність, коли воно раптом обросте фатальною статистикою?