На прикарпатському ринку перевізників — жорстка конкуренція
Результати цього засідання обласного конкурсного комітету з питань пасажирських перевезень можна назвати навіть трагічними. Такої жорсткої конкуренції ще не було.
В результаті близько десяти перевізників залишилися без маршрутів, а отже, без справи, котра давала їм засоби до існування. Якщо ж врахувати, що у більшості з них було хоча б по одному найманому працівникові, то можете уявити, скільки людей тієї п’ятниці, коли відбувся конкурс, опинилися перед надзвичайно скрутним питанням — як і за що жити далі, пише газета Галичина.
Нагадаємо, що переможця визначають за кількістю набраних балів. Причому людина могла роками обслуговувати той чи інший маршрут, надавати різні додаткові послуги, скажімо, дітей кудись відвезти безплатно чи спортсменів, відправити один зі своїх автобусів в АТО, але це особливої ролі не грає. Щоправда, в критеріях передбачено характеристику місцевих органів влади, проте вона додає лише якихось п’ять балів. І коли на маршрут забажає зайти якесь велике підприємство, котре має більший автопарк, у штаті є механіки для обслуговування транспортних засобів і лікар для перевірки стану водіїв перед виїздом у рейс, працівники мають пристойну зарплату, а це все — бали, бали, бали, то перевізникові-одинакові тут уже робити нічого. Про це, до речі, ми попереджали в репортажах із засідань цього конкурсного комітету ще років чотири тому, бо вже тоді з’явилася конкуренція і головуючий на засіданнях тодішній перший заступник голови ОДА Василь Плавюк наполегливо радив, так би мовити, «кустарям» об’єднуватися. Хтось до цього прислухався, хтось — ні, бо випадки, коли на один маршрут претендувало кілька перевізників, тоді були нечисленними...
...І раптом, як вдарив грім. На обласний ринок пасажирських перевезень зайшла молода, амбітна, потужна фірма ТОВ «Гранд Транс Компані». Вона тільки почала займатися цим бізнесом, проте видно, що її власники глибоко вникли в суть справи як на законодавчому, так і на практичному рівнях. Скажімо, лише їхній парк нараховує 12 автобусів загальною кількістю 483 місця. Щоправда, начальник відділу автомобільно-технічної інспекції та нагляду за станом доріг управління превентивної діяльності ГУ НП в області підполковник поліції іван Петричук, вважає, що близько двох десятків тих місць, як-то кажуть, «ліві». Під час перевірки з’ясувалося, що їх чисельність більша за вказану в техпаспорті того чи іншого автобуса. Зрештою, такі порушення виявлені у більшості перевізників, транспортні засоби яких інспектори дорожньої служби перевірили перед конкурсом. Та про це далі. Наразі зазначимо, що умови, запропоновані фірмою «Гранд Транс Компані», були відповідно оцінені і кількість їхніх балів не залишила шансів жодному з конкурентів. Вочевидь вони ретельно вивчили й маршрутну мережу, бо завдали удару, по суті, в одному напрямку — Надвірнянському, захопивши там одразу вісім маршрутів.
Власне, конкуренція — позитивне явище, бо спонукає надавачів тих чи інших послуг працювати над покращенням їх якості, від чого виграють споживачі. Та в цій ситуації тяжко було дивитися на тих людей, в яких в одну мить перевернулося життя. Гнів — на обличчях одних, розгубленість — в очах других. Можливо, не було б такого співчуття, якби ці перевізники допускали серйозні порушення, не виконували передбачених угодами зобов’язань. Та про це також важко судити, бо ніякої характеристики — позитивної чи негативної — Надвірнянська райдержадміністрація на них не дала, не було її представника і на засіданні конкурсного комітету. Хоча, щиро кажучи, це навряд чи допомогло б, бо «Гранд Транс Компані» мала стільки балів, що її не змогла обійти інша доволі відома фірма-перевізник — ТОВ «Корида-Транс», котра також подала заявку на один з надвірнянських маршрутів, на який претендували «гранди».
Щиро кажучи, ця ситуація ніяк не йшла з голови і мимоволі навела на роздуми про те, що ми ж, українці, є християнами і заповідь любові до ближнього має бути однією з найголовніших у нашому житті. В одному зі своїх послань святий апостол Павло конкретизує її такими словами: «Несіть тягарі одне одного». Наскільки розумію, йдеться про взаємну допомогу. Але наша реальність, як бачимо, цілком протилежна. Хоча не все так сумно, бо траплялися випадки, коли справді один перевізник входив у становище другого, відмовляючись від перемоги на його користь. На цьому конкурсі, наприклад, згадана фірма «Корида-Транс» переуступила своє перше місце на одному з маршрутів перевізникові, котрий і раніше його обслуговував, але попри сумлінне виконання обов’язків, допомогу армії тощо та через певні обставини його кількість балів все ж була меншою, ніж у конкурента.
Зрештою, з такого вчинку «коридівців» нема чого дивуватися. Фірма давно вже працює на ринку перевезень. Наскільки мені відомо, її засновники свого часу вивчали, як поставлено цю справу за кордоном. Раніше здебільшого обслуговували жителів обласного центру. До речі, ще кілька років тому вони висловлювали таке бачення розв’язання проблеми перевантаженості Івано-Франківська транспортом, як зменшення кількості автобусів на його дорогах за рахунок більш пасажиромістких транспортних засобів. і чи не одні з перших від слів перейшли до справи.
Та якщо одних перевізників хочеться хвалити, то чимало є таких, котрих хотілося би бачити на місці тих, хто на цьому конкурсі не зміг здобути перемоги. і пропозиція підполковника поліції і. Петричука взагалі не допускати декого до конкурсу знайшла схвалення майже у всіх членів комітету. Йдеться, зокрема, про те, що перевізники в гонитві за прибутком, хоча в цьому випадку доречніше написати — за наживою, встановлюють додаткові сидіння, не турбуючись не тільки про комфорт пасажирів, а, найголовніше, про їхню безпеку. Адже доволі часто додаткове місце або затруднює доступ, або взагалі блокує аварійний вихід. З власного досвіду знаю, що цим особливо грішать ті, що працюють на маршрутах Богородчани—Івано-Франківськ. І, головне, хоча у них є графік руху, та водії будуть стояти, поки оте додаткове місце не буде зайняте. Зрештою, така захланність і хамське ставлення до пасажирів притаманні не тільки їм. Як уже вказував, у значної частини претендентів, котрі були на цьому конкурсі, виявили такі порушення.
— Ви ж знаєте, скільки дорожньо-транспортних пригод стається з автобусами і як тяжко евакуйовувати пасажирів, коли немає аварійного виходу. А якщо людина травмована і потребує негайної медичної допомоги.., — намагався достукатися до сердець перевізників І. Петричук. Ті чемно обіцяли зняти незаконно встановлені «сідушки». Іван Васильович ледь не кожному з них обіцяв знайти час і особисто перевірити, як вони дотримуються слова.
Та якщо з цією проблемою можна боротися на місцевому рівні, то інша, на яку звернув увагу передусім голова Громадської консультативної ради у справах людей з інвалідністю при ОДА Микола Макар, потребує розв’язання на рівні Кабінету Міністрів. Вона стосується транспортних засобів, обладнаних для перевезення людей з обмеженими фізичними можливостями. Держава подбала, аби потреби інвалідів було задоволено. Скажімо, наявність такого автобуса дає перевізникові одразу десять додаткових балів. Очевидно, це спрацювало, бо на початках хтось, більш грошовитий, одразу купував транспортні засоби, обладнані пандусами та місцями, де можна розмістити інвалідний візок. Більшість просто дообладнувала відповідними пристроями вже наявні автобуси. Але далі хтось мудрий знайшов у відповідному законі «шпаринку», котра полягає в тому, що інваліди є різні. Наприклад, незрячі. Для них також передбачено спеціальні місця в пасажирському автотранспорті, тільки обладнати їх значно дешевше, ніж встановити пандус для підйому візка. Проте отримаєш ті самі десять балів. і на цьому засіданні конкурсного комітету просто вражала кількість перевізників, що переймаються потребами людей з обмеженими фізичними можливостями. Одна фірма заявила, що у них аж чотири такі автобуси. Тільки, скажімо, Миколі Макару, котрий пересувається на інвалідному візку, від цього ні холодно ні жарко. Бо реально міг скористатися послугами тільки «Кориди-Транс», в якої єдиної з усіх претендентів був транспортний засіб для осіб з порушеннями рухового апарату. Тому і виникла у нього пропозиція, щоби проводити певну градацію в нарахуванні балів у відповідній графі залежно від того, чим же обладнаний той чи інший автобус. Лише річ у тім, що положення про конкурсний комітет, як і порядок нарахування балів, розроблено на рівні Кабміну, куди й пообіцяла звернутися після вивчення цього питання керівник департаменту промисловості, транспорту та зв’язку Жанна Табанець, котра вела це засідання. Бо наразі складається враження, що на інвалідах просто спекулюють
