Нашестя вовчих псів: Цих звірів вдається відлякати лише стрільбою на ураження

Мова про так званих вовкособак, яких ще іменують і вовчими псами, і собакововками, і т. п. З якихось причин цих гібридів – нащадків стихійного спаровування вовків і здичавілих собак – дедалі більшає. Й у пресі чимраз частіше з’являються повідомлення про напади цих звірів на людей та їхніх домашніх тварин, пише газета Галичина. 

Правда, Івано-Франківщину наразі Бог милував, а от у сусідніх регіонах такі випадки не рідкість. Один із цих трапунків, наприклад, стався у жовтні цього року на Тернопіллі. Дві літні жінки Ганна і Галина із села Шибалина Бережанського району змушені були терміново звернутися до медиків через укуси вовка, який забігав на їхні подвір’я. Жертвами вовчих зубів стали і кілька свійських тварин. Власне, подробиці нашестя звіра просто вражають.

– Вовк прийшов у наше село з боку сусідніх Куропатників, – розповів зокрема сільський голова Шибалина Петро Сеньчик. – На одному подвір’ї світлом тракторних фар його відігнав тамтешній господар. Але хижак побіг тоді на сусіднє обійстя. Загриз там гуску і взявся люто шматувати собаку. На той несамовитий рвалт з хати вибігла раздиня і взялася обороняти свого улюбленця від хижака. У нападі агресії вовк вкусив  59-річну жінку за ліве стегно. До потерпілої викликали «швидку». 

Було видно, що вовк рвався і до хати – бо на шибах залишилися сліди від його лап. У село серед ночі за нашим викликом приїхав наряд поліції. Але й браві правоохоронці змогли відлякати агресора лише пострілами із пневматичної рушниці...

Удосвіта кілька людей зателефонували війту, що знову бачили вовка. Забіг у домогосподарство, де були кролі, а заодно накинувся на собаку. Одному жителеві Шибалина вовк стрибнув на капот легкового автомобіля, а потім побіг далі. Трапилися йому дорогою дві жінки, які квапилися на автобус до райцентру. Напав на одну з них. Налякані до смерті, селянки ледве відігнали вовка сумками і несамовитим криком. Той утік, а дорогою «поснідав» чиїмсь песиком.

Далі розбійницький маршрут «санітара лісу» проліг до сусідньої Жовнівки. На роботу туди, на охорону тамтешнього моста, їхав на велосипеді один чоловік. Вовк схопив його сумку з їжею. Зав’язалася боротьба. Чоловік кричав про допомогу (до найближчої хати було якихось 150 метрів), а сам намагався відігнати нападника. Велосипедом притиснув його до землі. На той час саме прибігла із села підмога і сокирою «втихомирила» вовка...

Згодом за зовнішніми ознаками ліквідованого хижака фахівці з’ясували, що у Шибалині і Жовнівці промишляв насправді не вовк, а вовкопес. Вовчі собаки, стверджують спеціалісти, небезпечніші від вовків, і не лише тим, що значно агресивніші. Ще одна небезпека їх у тому, що вони не мають страху перед людьми...

Поява звірів налякала весь район: люди боялися не тільки піти до лісу по гриби, а й вийти увечері з хати... Навіть після знешкодження вовкособаки у Шибалині і Жовнівці непокояться: йдеться про одного і того самого звіра чи про двох різних? Якщо підтвердиться друга версія, ймовірні нові візити хижаків. Сільська влада попередила колективи місцевої школи і дитсадка, аби були обережними, щоб діти до цих закладів приходили лише у супроводі дорослих і так само поверталися додому.

Серйозно поставилися до цієї події у районі. Крім надання допомоги потерпілим, обстежують людей, які могли мати будь-які контакти з вовкособакою. Ветеринарні фахівці обійшли всі подвір’я, куди він забігав, роблять профілактичні щеплення сільських собак. Дезінфікували місце, де знешкодили звіраѕ

Ми описали з подробицями лише наразі найсвіжіший випадок. А таких трапунків за останнє десятиліття набралося більше копи. Причому географія нашестя вовчих псів доволі масштабна – охоплює територію, приміром, від села Богоявленського на Донеччині та Маріуполя Запорізької області до Рахова на Закарпатті і Сколівського та Турківського районів Львівщини. Бачили цих створінь й у високогірних місцинах нашої області.   

Автори повідомлень про такі випадки у ЗМІ, пишучи про цих «агресивних і некерованих чудовиськ», звертають увагу на факти особливої жорстокості тварюк. Скажімо, у кількох районах Сумщини вовкособака передушив за якихось пару днів чотири десятка овець – їх знайшли в лісі з перекушеними горлянками. Знавці сказали, що таке можна пояснити однозначно: це мати-хижачка навчала «основ полювання» своїх дітей. 

Ясна річ, що «чистокровні» вовки так «не працюють», їхня метода проста: загриз, відніс у потаємне місце і тут же спожив. Мисливці стверджують, що надкушують здобич лише гібриди вовка й собаки. Знаємо й те, що «нормальний» вовк на людину не нападе, мало того – може, навпаки, вигодувати людське дитинча, котре через обставини опинилося поза батьківською опікою.

Ті ж мисливці свідчать як про одиноких вовкопсів, так і про цілі зграї гібридних творінь. Описано у пресі й випадок, коли група ентузіастів влаштувала облаву й оточила невелику лісову ділянку, куди загнала хижу зграю, так званим «червоним кордоном», якого вовки смертельно бояться й ніколи його не перетинають, воліючи радше загинути від мисливських рушниць, ніж перетнути ту межу. Але тоді нічого в людей не вийшло: звірі вислизнули з оточення – понатикувані по периметру червоні прапорці нікого з них не злякали.  

Мисливська наука тут безсила. Все свідчить про те, що маємо справу з новим хижаком – хитрим, витривалим і сильним вовком в одній «особі» з домашнім собакою, що не лише не боїться людини, а й мовби ненавидить її за те, що покинула його, давнього друга, напризволяще. Адже здичавілі пси, які власне і спаровуються з вовками, це переважно колишні домашні улюбленці, вигнані з хати. 

Вражає й такий штрих у цій історії: на відміну від мулів, тигролевів та інших гібридів фауни, які дають потомство, не здатне до розмноження, вовчі пси народжують таких особин «за своїми образом і подобою», які вже спроможні народжувати. Причому з кожним новим таким поколінням, як кажуть експерти, приплід зростає дедалі напасливішим. Очевидно, в цій деталі, як мовлять, і таїться диявол, тобто відповідь на запитання, звідки це раптом узялися на нашу голову агресивні вовкособаки!..

Звір, народжений від собаки та вовка, витриваліший за пса і має кращий нюх, але поводиться незалежно, як вожак, стверджує знавець «вовкособих душ» Михайло Старченко, сільський голова Буди-Вороб’ївської Новгород-Сіверського району на Чернігівщині. Йому, до речі, належить версія, що саме таку вовчособачу породу й має «знаменита» і таємнича чупакабра. 

Цю гіпотезу ще кілька років тому розвинув було прикарпатський природознавець Володимир Бучко, співробітник Галицького національного природного парку. Науковець запевняв, що міфічною чупакаброю, на рахунку якої в різних регіонах країни десятки вбитих кролів, курей, нутрій і навіть кіз, люди помилково називають якраз природний гібрид вовка і здичавілої собаки. 

Єдине, чого В. Бучко не зміг пояснити: чому чупакабра така, на диво, акуратна? Чому вона складає свої жертви докупи, а не розкидає їх на подвір’ї, як це роблять цілком конкретні вовкособи? Відповісти на це запитання пан Володимир не спромігся. Тому наразі гіпотеза так і не перетворилася на аксіому.