Погляд зсередини: Незламність духу та свідомий вибір на головному Майдані країни

Вже другий тиждень в Україні тривають мітинги та протести. Через жорстокий розгін молоді, що вийшла заради підписання угоди про асоціацію з ЄС, свідомі українці сьогодні вимагають зміни влади в країні.

Кореспондент «Бліц-Інфо» вирішив відчути «дух»  головного Майдану країни зсередини.

Суботнього ранку Майдан зустрічав нових мітингувальників снігом, холодом, барикадами та майже військовими блок-постами. Охорона без зайвих проблем пропускала дівчат, жінок та старших чоловіків, але з особливою увагою оглядала речі молодиків.

В наметовому містечку людно. Атмосфера приємно дивувала позитивним настроєм та доброзичливістю. Люди зігрівались біля бочок з вогнем, снідали, чаювали та спілкувались. Поміж них снували «волонтери-офіціанти», що пропонували свіжі бутерброди, фрукти, гарячі чай та каву.

Серед натовпу багато журналістів, вдягнених у «комунальні» помаранчеві жилети з написом «Преса». Деякі носять будівельні пластмасові каски.

Волонтери роздавали інформаційний бюлетень «Голос Майдану» та листівки «Порядок дій, коли тебе затримала міліція», «Вимоги Євромайдану до влади», «Молитву за Україну» та інші.

Після беззмістовного годинного блукання Майданом, вирішила бути корисною та й собі записатись у волонтери. Щоб добратись до кухні в головному штабі, що знаходиться в Будинку профспілок, довелось пройти два пункти охорони на вході.  Пропускають всіх, але потрібно пояснювати, куди і для чого заходиш.

Бажаючих бути на кухні волонтером було дуже багато, тому за порадою приємного юнака з охорони, вирішила запропонувати свою допомогу в головному мед-штабі на два поверхи вище. По дорозі довелось пройти ще один пост охорони. Крім медиків на поверсі розташувались мітингувальники, що спали на імпровізованих постелях. На шляху двічі зустріла молодих хлопців з бейджиками «Охорона штабу». Вони привітно цікавились куди йду, розпитувались чи не хочу перепочити або поспати. Відповідала, що тільки но приїхала і ще не втомилась. Вони посміхались, наполегливо просили не перевтомлюватись та йшли далі. Вражало те, що самі юнаки виглядали втомленими, з темними кругами під очима та все ж були привітними, позитивними.

В мед-штабі бажаючим стати волонтером без відповідної освіти пропонували «роботу» реєстратором. Дівчата записали координати та пообіцяли зателефонувати за потребою.

Дзвінок пролунав за дві години. Дівчина попросила замінити подругу на 2 години. Без запитань погоджують та повертають до медпункту. Спочатку трохи лячно, адже розібратись у роботі не так вже й легко. Нова «колега» зі Львівщини запевняє, що все дуже просто і я точно справлюсь. Цікавлюсь скільки днів вона на Майдані. Виявляється, всього другий. І теж не медик. Працює у сфері IT-технологій. Хоча, спостерігаючи як вона вміло справляється з роботою – записує хворих, розпитує про симптоми, здається мені професіоналом з великим досвідом за плечима. Поки що моя робота відповідати на дзвінки гарячої лінії та записувати у спеціальний журнал всіх бажаючих стати волонтером-медиком. А їх багато. В журналі понад 700 імен. Серед них багато студентів 5-6 курсів. Не менше лікарів з Києва, що пропонують допомогу між змінами на офіційному робочому місці.

Наступного дня я теж працюю над реєстрацією хворих. Їх багато, але значна частина скаржиться на біль у горлі. Лікарі жартують, що це наслідки «Банди геть!». Ще частина приходить на перев’язку. Майже всі вони були присутні у ніч на 30 листопада чи 1 грудні на Банковій.

Молодий хлопчина - киянин з слідами синців на обличчі та пов’язкою на чолі з гордістю розповідає, що під час силового розгону все знімав на камеру. На його думку, тому й отримав від «беркутівців».

Серед пацієнтів багато скаржаться на біль ногах. Лікарі змушують всіх роззуватись, щоб переконатись чи не обморозили хлопці ноги. За 6 годин все ж кілька пацієнтів госпіталізували до лікарні «Швидкою допомогою».

Лікар з Тернопільщини зауважує, що учасників Євромайдану дуже складно переконати, що їх здоров’я не менш важливе ніж майбутнє країни.

«Бояться, що революція без них відбудеться. Або навпаки, без них не відбудеться. Та хворим ти довго не простоїш», - наголошує медик.

А тим часом на Майдані день тривав у звичному розпорядку. Одні слухали звернення зі сцени, інші грілись від бочок з вогнищем, знайомились та спілкувались. Незважаючи на стереотип, що на Майдані тільки «західняки», тут присутні люди з усіх регіонів країни.

Хлопець з Дніпропетровська розповідає, що разом з друзями приїхав вже втретє.

«Першого разу провели 4 дні на Євромайдані і повертались додому якраз у ту криваву ніч з 29 на 30 листопада. Одразу ж зібрали речі та повернулись назад. Через три дні знову повернулись додому за свіжим одягом і назад», - каже дніпропетровець.

Пара з Донецька на Майдані другий день. Скільки ще будуть на Майдані  знають, але запевняють, що «достроково» повертатись не планують. Дізнавшись, що я з Франківська, з посмішкою зауважують що «ваших тут багато». Трохи подумавши, жінка зізнається що заздрить єдності та патріотичності Заходу. Чоловік натомість запевняє, що Схід теж проти «насилля та злочинної влади».

«Він прокидається, перестає боятись і незабаром теж буде тут, на Майдані» - впевнено каже донеччанин.

Дивує, що тут ніхто нікого не запитує – «Чому ти тут і чого вимагаєш?». Адже відповіді всім зрозумілі. Ілюзій, що завтра все зміниться і влада піде без бою, озвучують мало. Люди розуміють, що вони тут надовго. Багато говорять про «трояндову революцію» в Грузії, що тривала 2 місяці. Згадують приклади й інших країн. Проте, здаватись та «плисти за течією» не готові. Кажуть, що стоятимуть «до кінця».

Дивує, що незважаючи на те, що люди дуже легко вступають в розмову, багато розповідають про себе, родину, друзів та настрої в їхньому середовищі та регіоні. Але майже не називають один одному своїх імен. Причина банальна і не ховається у страху бути впізнаним чи покараним.

«Першого дня теж звернув на це увагу. Здавалось доволі дивним – незнайома людина розповідає звідки вона, де навчалась та ким працює. Але не називає власного імені тим, хто не запитує прямо. А потім зрозумів, що в принципі запам’ятати імена всіх нових друзів неможливо. Адже кожен спілкується, як мінімум з сотнею нових людей щодня» - пояснює мені чоловік з Тернопільщини.

Дивує приязність, бажання допомогти та підтримати однодумців. Тому тут кожному кілька разів за годину пропонують чай, солодощі та фрукти. А ще нагадують один одному про важливість перепочинку.

Не менш дивує українська мова , що лунає в кожному куточку Євромайдану. А ще приємно тішить серце, чути замість звичного привітання «Доброго дня» - «Слава Україні!».

Вразило, як згуртовано люди відповідали «Героям слава!» відчайдуху, що крикнув у підземці «Слава Україні!». А ще мала можливість відчути єдність українців, коли кілька молодих людей на ескалаторі почали співати «Ще не вмерла Україна» і їх гучно підтримали сотні українців.

Тут на кожному кроці відчуваєш свою приналежність до української Єврореволюції. Напевне, така атмосфера теж є прикладом того, що українці без перемоги з Майдану не підуть!

Мар'яна Огородник, спеціально для "Бліц-Інфо"