Пороги чи дороги? Яка доля очікує Чорний Черемош

На початку червня у гірському селі Бистрець, що у Верховинському районі на Прикарпатті, розпочали берегоукріплювальні роботи на Чорному Черемоші.

. Це викликало серйозне занепокоєння у громадських активістів, які переконані, що ці роботи ведуться з порушенням і можуть стати перешкодою для рафтингу, що є улюбленою розвагою туристів у Карпатах, пише Укрінформ.

ЧЕРЕМОШФЕСТ У КАРПАТАХ

Андрій Мельничук у 2013 році започаткував еко-туристичний фестиваль «ЧеремошФест». Мистецька акція, каже Андрій, збирала усіх, для кого територія Чорного Черемошу є особливо цінною. Більшість учасників фесту, як і організатори, займаються рафтингом (швидкісний сплав гірською річкою на надувному човні – авт.). Вони переконані, що гірські річки необхідно зберігати у природному вигляді. Востаннє фестиваль біля Черемошу відбувся у 2015-у. Тоді він ставив питання створення тут гідрологічного заказника. 

«Цього року не буде ЧеремошФесту. Фестиваль потрібно готувати з зими. Загрози ніби не було. Але ось зараз нам цікаво зрозуміти, що відбувається на Чорному Черемоші. Коли ми бачимо, що серед ріки з’являється дамба і там працює ескалатор, то це означає, що зачіпають пороги Черемошу», – говорить Андрій Мельничук. 

Він зізнається, ще більше ситуація тривожить через те, що роботи з укріплення берегів Черемошу веде компанія «ПМК-77», яка насправді, хоч і не юридично, належить Василю Пророчуку, колишньому директору НПП «Гуцульщина» (власницею компанії є теща Пророчука Катерина Стефурак). 

Адже недавно, наголошує Андрій Мельничук, саме Пророчук ініціював створення ГЕСів у сусідньому селі Зелене, і це зовсім не подобалось ані громадським активістам, ані екологам.

Отож, аби подивитися, що ж відбувається на березі Чорного Черемошу, громадські активісти вирушили у село Бистрець разом із журналістами.

СКЛАДНИЙ ОБ’ЄКТ

Серед перших, хто зустрічає делегацію, – той самий Василь Пророчук, який зовсім не заперечує своєї обізнаності у діяльності фірми «ПМК-77», хоча й кілька разів наголошує, що тепер він не підприємець, а лише пенсіонер.

«У 2008 тут взагалі дорогу забрала велика вода. Узимі неможливо було роз’їхатись автомобілям. Так, фірма моїх хлопців виграла тендер. Оцю дорогу треба розширити (показує) , а перед цим – зробити берегоукріплення ріки. Скелі ніхто не чіпає. Порушень – жодних. Не розумію цих людей. Раніше про мене багато писали. Я пережив шість обшуків, 16 перевірок. Я написав шість заяв на звільнення з посади директора НПП «Гуцульщина». А тепер я пенсіонер, а всі ті лісоохоронники, які їздили у столицю для цього, зараз очолюють держлісгосп і дорубують ліс до ручки», – запевняє Василь Пророчук. 

За його словами, дорогу, на якій сьогодні не можуть розминутись два автомобілі, планують розширити на 2-3 метри. Кошти для цього скерували з екологічного Фонду, замовник – сільська рада. 

«Це дуже складний об’єкт. Каміння з ріки набирають у металічну сітку і так укріплюють берег. Якби наперед написали листа, щоб зупинити рафтинг на час, коли тут ведуться роботи, я б ще розумів цих активістів. Але ми ж пішли на поступки, і сплавлення не припиняють», – зауважив Василь Пророчук. 

Про те, що берегоукріплення ведеться без порушень, запевняє і виконроб фірми «ПМК-77» Михайло Остапович. Стверджує, що працює за проектом, який пройшов усі необхідні експертизи. Запевняє, річкове каміння ніхто не вивозить, дерева з берегів не вирубують, а про можливу появу будиночків біля Черемоша, на які йому натякають активісти, ніхто з них навіть не відає. Більше того, будівельники самі погодились не припиняти рафтингу під час робіт, оскільки розуміють туристів, які приїжджають сюди здалеку.

«Для того, аби зробити на цій ділянці берегоукріплення, мені тимчасово треба відвести воду. Ось – наш проект (показує – авт). Далі я пущу воду назад. Воду я відвів лише тимчасово, з одного боку. Але для того, аби рафтинг ішов нормально, я узгодив це зі спортивною базою і попередив, коли вони роблять сплав, нехай підходять до мене. Я зупиняю тоді роботу ескалатора, аби не було нещасного випадку», – зазначає Михайло Остапович й обіцяє, роботи триватимуть не більше двох тижнів, а тому усі ці незручності – тимчасові. 

ПОРОГИ ЧЕРЕМОШУ 

Зовсім іншу думку про виконання проекту з берегоукріплення на Чорному Черемоші вартістю близько 1,4 млн грн мають екологи й активісти. Вони стверджують, оскільки прибережна смуга річки Чорний Черемош має статус гідрологічного заказника місцевого значення, необхідно, аби роботи з берегоукріплення проводилися з урахуванням відповідного режиму. Тобто, розширити цю дорогу, кажуть, потрібно, але так, аби не зачіпати природні пороги Черемошу. Доцільніше, кажуть, зробити це у бік скелі, а не ріки.

«Річка Черемош є цінною для туристів своїми ландшафтами. Тепер техніка змінює її русло. Ось ми знаходимось на ділянці, яка була найцікавішою для туристів. Тепер тут купа будівельного сміття. Берегоукріплення – це добре. Але ширшу дорогу можна зробити, забравшись у схил, а не в берег. Ще нас непокоїть, чи залишиться річка з порогами, чи це буде ріка, обшита кам’яною сіткою. Чому нас це непокоїть? Бо ось ще недавно тут, зовсім поряд, був поріг Біла Кобила, дуже цікавий для рафтингу, який знищили так само, а воду, справді, пустили у праву сторону. А тут, де сьогодні працює ескалатор, є три сходинки порогів Гучки і перші вже зруйновані», – говорить Андрій Мельничук і додає, металева сітка пізніше теж може стати загрозою для рафтингу.

Каже, її укладають у три ряди і пізніше металеве сплетіння, яке навесні руйнує крига, може просто розірвати човни, а тому для туристів існуватиме реальна загроза. І, якщо будівельники запевняють, що іншої технології укладання підпірної стіни немає, то активісти наводять реальні приклади дерев’яних укріплень.

«Думаю, потрібно було зробити громадські слухання і залучити експертів, аби берегоукріплення не руйнувало пороги. Є технологія так званих кашиць (габіонні ящики – авт.). Їх роблять із дерева, і термін експлуатації їх набагато довший, ніж дротяних берегоукріплень. Поряд, у селі Устеріки, де сходяться Білий і Чорний Черемош, є кашиці, які вже стоять понад сто років. І вони не становлять такої небезпеки, як сітка, бо велика вода шліфує дерево, тож поранитись там важко. Ця ділянка відноситься до гідрологічного заказника. Ми нічого не хочемо забороняти, а лише наполягаємо, аби все робилось відповідно до закону. Тепер ми маємо підстави вважати, що його тут порушують, бо зникають природні пороги Черемошу, зникають Гучки», – наголошує командир обласної організації «Тризуб імені Степана Бандери» Олег Микитюк.

А ще активісти дивуються, чому берегоукріплення проводять на обмеженій ділянці, тоді як зовсім поряд дорога з’їжджає у Черемош просто на очах.

«Цю територію місцеві називають Грузи. Тут є пливун, який створює найбільшу проблему. Та ділянка, де зараз укріпляють берег Черемошу, не настільки критична, як тут. Але дорожникам руки сюди не доходять. Коли тут почнуться зливи, проїхати стане неможливо. А взимку автомобілі не розминуться, бо дорога під нахилом зсувається в ріку. Чому тут ніхто нічого не робить?», – дивуються активісти.

Натомість Бистрецький сільський голова Микола Хімчак, до якого вдається активістам та журналіста додзвонитись, запевняє, що громада села, як і він, понад усе хочуть, аби тут розвивався туризм. 

«А для цього нам потрібні дороги!» – запевняє Микола Миколайович. Тому, каже, всі берегоукріплювальні роботи тут є необхідними, і додає, рафтинг  – це добре, але село від нього нічого немає, окрім сміття, яке доводиться ще й вивозити власним коштом. Вивезти одну вантажівку непотребу коштує для бюджету села Бистрець понад 2 тисячі гривень. А це для громади – дороге задоволення, бо бюджет, каже голова, зовсім мізерний. 

РАФТИНГ І УСПІХ

Насправді, Бистрецька сільрада є дотаційною. А тому щоб розвивати інфраструктуру, місцева влада просто не має фінансового інструменту. Втім і нехтувати рафтингом – теж неправильно. Принаймні у цьому переконаний експерт із питань розвитку територій, економіст і голова Івано-Франківського регіонального відділення Асоціації міст України Юрій Стефанчук, у якого Укрінформ поцікавився, чому ж гірські сільради так нехтують питаннями рафтингу.

«Рафтинг – це прохідний туризм, який не обкладається туристичним збором. Але він потребує великих фізичних зусиль, тому люди, які приїжджають сплавлятися на човнах, зупиняються у зелених садибах. Це має бути цікавим для села і спонукати його до розвитку інфраструктури. Втім, тепер його бюджет зовсім невеликий, близько мільйона, а тому це зробити вкрай важко. Інше питання – об’єднатися з такими ж гірськими селами. Тоді їхні бюджети сходяться в один котел, і вони зможуть активізувати свої зусилля для побудови спортивних і розважальних центрів на воді, зокрема й комунальних. За рахунок поєднання цього з мальовничою природою, а тут поряд є неймовірна Дземброня, громади можуть досягти великого успіху», – переконаний Юрій Стефанчук. 

Насправді, рафтинг на Верховинщині вважають найцікавішою атракцією для туристів. Сплав починається тут навесні й уже влітку досягає свого піку. За неофіційними підрахунками, щороку на рафтинг у Карпати їде до 80 тисяч людей, в тому числі й з-за кордону.

«Вони приїжджають сюди з кам’яних джунглів, аби потрапити на природні ландшафти Карпат. Ми переконані, що тут туризм - надзвичайно важлива галузь. І навіть оте будівельне сміття, яке все частіше з’являється на берегах Черемошу, вкрай негативно впливає на її розвиток», – запевняє Андрій Мельничук. 

За його підрахунками, біля Чорного Черемошу працює близько 20 фірм, які пропонують сплав на човнах. Утім, насправді, ці фірми зареєстровані не в селі. Є столичні, верховинські та інші. За місцем реєстрації вони й платять податки, а тому Бистрець від цього нічого не отримує.

Експерти з розвитку територій не виключають, коли громада буде зацікавлена у наповненні власного бюджету, вона розпочне діалог із цими турфірмами про їх перереєстрацію. Такі випадки вже зафіксували в Білоберізькій та Старобогородчанській ОТГ, і там останнім часом спостерігають ріст бюджету, появу нових готелів і зон для відпочинку. Голови цих ОТГ, кажуть експерти, наполегливо просять підприємців, які працюють на території їхніх громад, перереєструватись за місцем діяльності. Очевидно, такий діалог є неминучим і в Бистрецькій громаді. Відповідно до Перспективного плану формування громад в області, село Бистрець увійде в Зеленську ОТГ. Коли це станеться, громада зрозуміє важливість не лише будівництва доріг, але й рафтингу та ЧеремошФесту, як цікавої інформаційної промоції, що популяризує не лише активний відпочинок, але й гірські території. А поки все виглядає так, що громади в Карпатах лише починають вчитися розвивати туризм, тоді як самі туристи вже давно з задоволенням тут відпочивають, навіть у тій місцевості, де зовсім відсутня інфраструктура.

P.S. За інформацією прес-служби Івано-Франківської ОДА, на берегоукріплення Чорного та Білого Черемошів скеровано понад 15,5 млн грн. З обласного фонду охорони навколишнього природного середовища профінансовано понад 2 млн грн на виготовлення проектно-кошторисної документації. Роботи вже розпочалися в селах Бистрець (Довгі Толоки), Топільче, Явірник, Зелене та на річці Дзембороня, – усе на Верховинщині.