"Працювали без відпочинку, аби повернути техніку до строю - командир ремонтного взводу Іван з Надвірнянщини


Іван із позивним «Ліс» — командир ремонтного взводу 102-ї окремої бригади ТрО. До війська він прийшов із досвідом роботи з металом і технікою.

За час служби пройшов шлях від механіка до командира. Сьогодні його робота — не лише повертати техніку до строю, а й дбати про людей, від яких залежить виконання бойових завдань, розповідають у 102 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ.

Іван родом із села Красна Надвірнянського району на Івано-Франківщині. До війська встиг попрацювати в різних сферах: займався художньою ковкою, встановленням сонячних панелей, ремонтував автомобілі, а згодом працював із важкою технікою — вантажівками, маніпуляторами та екскаваторами.

На початку повномасштабного вторгнення Іван хотів долучитися до війська, однак через стан здоров’я тоді не зміг пройти військово-лікарську комісію. До Сил оборони приєднався у 2024 році. У бригаді спочатку став механіком, згодом очолив ремонтне відділення, а пізніше отримав нинішню посаду.

Каже, що військова служба дала йому можливість застосувати навички, які здобував роками в цивільному житті.

За роки служби були різні ситуації, але найбільше запам’яталися випадки, коли доводилося працювати без відпочинку, аби якомога швидше повернути техніку до строю. Адже за кожною машиною — військові, які чекають на неї для виконання завдань, виїзду на позиції чи евакуації.

— Бували такі моменти, що два дні й дві ночі ти в гаражі, аби дотиснути. Бо хлопці сидять і чекають, доки ти доробиш той «Хаммер». Мотивує те, що інші на тебе надіються. Ти не можеш їх підвести, — розповідає Іван.

Сьогодні його відповідальність не обмежується технічними питаннями. Як командир, він дбає і про особовий склад: належні умови служби, харчування, місце для відпочинку та можливість відновитися після роботи.

У ремонтному підрозділі не всі приходять із відповідним фаховим досвідом. Але, переконаний Іван, багато чого можна навчитися вже під час служби.

— Не всі приходять у ремонтну роту спеціалістами. Але якщо в людини є бажання, то за кілька місяців вона може стати хорошим фахівцем. Головне — бажання вчитися, запитувати, якщо чогось не розумієш, і не боятися роботи, — пояснює військовий.

Для Івана 102-га бригада — це не просто місце служби. Тут разом із ним служить батько, до Сил оборони долучився і чоловік його сестри. Чимало земляків із рідного села також стали до лав війська. На жаль, серед них є й ті, хто віддав за Україну життя.

Саме тому служба для Івана має особливе значення. Тут його рідні, друзі та побратими. А вдома на нього чекають дружина й діти. Усвідомлення того, скільки людей від нього залежить, додає сил і відповідальності за свою роботу.

Тим, хто досі вагається щодо служби, «Ліс» радить не сприймати військо виключно як автомат і окопи. Армія потребує людей різних професій і навичок — від механіків та водіїв до діловодів.

— Не вмієш воювати — допоможи в тому, що вмієш. Тут є що робити: і техніку ремонтувати, і на складі працювати, і за комп’ютером. Кожен знайде своє місце. Людей не вистачає, потрібні і робочі руки, і розум, — переконаний Іван.


На зображенні може бути: текст

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!