Прикарпатський науковець запропонував розгадку таємниць єгипетських пірамід

Зокрема йдеться про збудований під час правління фараонів Хеопса, Хефрена і Мікерина комплекс стародавніх пірамід у передмісті сучасного Каїра. Як вдалося у ХХVI-ХХVIII століттях до н. е. звести ці гігантські споруди без звичних для нас підйомних механізмів, різних інженерних пристосувань — то тема окремої розмови. А наукова версія івано-франківського дослідника Богдана Кузьмина, про яку хочу розповісти читачам, стосується іншого — реального призначення пірамід у стародавньому Єгипті, пише Галичина.

Фараони звели їх для себе як майбутні усипальниці — звісна річ, руками і розумом сотень тисяч тодішніх будівничих. Так гіди пояснюють призначення цих храмів туристам. До цієї загальноприйнятої в науці версії спричинився давньогрецький історик Геродот. Пояснення жерцями саме такого призначення пірамід він записав, побувавши на єгипетській землі у V ст. до н. е. Однак тепер з’явилась низка інших версій науковців. Приміром, німецькі археологи припускають, що та сама піраміда Хеопса, яка єдина серед визначених ще в давні часи семи чудес світу дійшла до нас, справді була призначена для правителя Єгипту, але як потужний генератор енергії: нею фараон, час від часу буваючи всередині цієї споруди, «підзаряджався», «омолоджувався», говорячи мовою сучасних екстрасенсів. Є також припущення, що піраміди в стародавні часи могли слугувати мегалітичними культовими спорудами, астрономічними обсерваторіями і навітьѕ космодромами прибульців з інших планет. А от івано-франківський дослідник Богдан Кузьмин висунув власну оригінальну гіпотезу щодо того, з якою метою було збудовано піраміди на плато Гіза, поблизу нинішньої столиці Єгипту. і ця гіпотеза дістала офіційне визнання — Богданові Васильовичу торік у листопаді видала свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір, у якому він обррунтовує її, Державна служба інтелектуальної власності України. 
Суть гіпотези прикарпатця полягає в тому, що стародавнім єгиптянам піраміди слугували одночасно як величезні солеварні і як дистилятори води, які в умовах тамтешнього спекотного клімату працювали за допомогою сонячної енергії. Адже забезпечення питною водою і харчовою сіллю є досить складною проблемою для жителів пустелі. Піраміди, а також розміщені біля них мастаби (гробниці) і «піраміди цариць», як їх тепер називають, були покриті герметичними прозорими куполами, зробленими зі скла, що гнеться і не тріскає. Саме таке скло поряд з коштовностями, які могли бути в піраміді Хеопса, шукав багдадський халіф Абу Джафар Аль-Мамун. У 831 р. вже нашої ери прийшов зі своїм військом до Єгипту цей правитель, знаний тим, що залучав до управління своєю державою вчених, за його правління в Багдаді заснували астрономічну обсерваторію. 
Напевно, нога Аль-Мамуна першою по 3400 роках після завершення будівництва піраміди, що тривало два десятиліття, ступила в її велику галерею, коли підручним халіфа нарешті вдалося з великим трудом пробити отвір у товстій стіні і проникнути всередину споруди. Однак у камері Царя Великої Піраміди Аль-Мамун не знайшов сподіваних скарбів, які начебто мали бути у похованні фараона. Власне, і мумії самого Хеопса тут не було — гранітний саркофаг виявився порожнім (івано-франківський дослідник вважає, що то міг бути просто короб, у який збирали кристалізовану сіль найвищого гатунку — баренцеву). Легенда стверджує, що для запобігання бунту у війську і серед підданих халіфату, які були б украй розчаровані таким поворотом подій, за наказом Аль-Мамуна таємно в терміновому порядку доставили з Багдада трохи золота й підкинули його в одне з приміщень піраміди. Зате халіфа чекала в них дещо дивна знахідка — шар білого пилу. А це, на думку Б. Кузьмина, було не що інше, як вивітрена баренцева сіль, і та знахідка свідчить якраз на користь його версії про фактичне призначення пірамід. 
Дослідник детально описує, підкріплюючи свої аргументи схематичними малюнками, гіпотезний технологічний процес видобутку солі і прісної води, який відбувався в найбільшій із трьох згадуваних пірамід. Між скляним куполом і пірамідою був певний проміжок, у якому під дією сонця ропа, що надходила із розташованого неподалік соляного озера, випаровувалась і перетворювалась на кристалізовану сіль (вона осідала на вапняковому облицюванні піраміди) і на конденсат — чисту воду. У внутрішніх ходах і камерах піраміди Хеопса завершувався технологічний процес перетворення соляної пари на баренцеву сіль. У пірамідах Хефрена і Мікерина, на думку Б. Кузьмина, процес добування солі був спрощений, а «піраміди цариць» тоді використовували для повторного очищення конденсату до стану питної води. 
Ось таку розгадку таємниці, що не дає спокою вже не одному поколінню дослідників, запропонував Богдан Кузьмин. Короткий виклад опису його гіпотези подано в останньому, сьомому, випуску щорічного каталога найвагоміших винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій галицьких кмітливців, який виходить під назвою «інтелектуальний продукт вчених і винахідників Прикарпаття». 
У розмові з Кузьминим я дізнався, що за фахом він столяр, є членом Товариства винахідників і раціоналізаторів України, має вже патент на оригінальний винахід — ласти для надводного і підводного плавання, які надівають на руки. інтерес до єгипетських пірамід викликали у Богдана Васильовича прочитані книжки та матеріали в інтернеті. Сам івано-франківський дослідник-аматор в Єгипті не був, та, певна річ, мріє на власні очі побачити збудовані на зорі людської цивілізації для уславлення величі й могутності фараонів споруди, що й досі оповиті таємницями, одну з яких він узявся розгадати.