Що несе Україні «час Жар-птиці»?

Здавен Новий рік на теренах нинішньої України відзначали саме на день весняного рівнодення. І цієї традиції, що, звісно, зазнала була деяких метаморфоз після хрещення Київської Русі 988 р., дотримувались аж до 1700-го.

Названого ж року у «Великій Россі», під юрисдикцією котрої перебувала, як тоді писали, «Мала росса», здійснили так звану петровську календарну реформу — запровадили літочислення від дати народження Ісуса Христа, що тоді домінувало в усій Європі. Тому нині й живемо у 2014 р. нової ери, хоча наша календарна традиція значно давніша.

— Це, безумовно, визначна дата незнаної української стародавности — 7522-ге літо від початку другого літочислення, себто за другим праукраїнським, чи то, пак, трипільським календарем, відлік якого наші пращури розпочали 5508 року до н. е., — розповів якось журналістові «Галичини» відомий вітчизняний санскритолог зі Львова Василь КОБИЛЮХ.

— До речі, український археолог Вікентій Хвойка, уродженець Чехії, коли відкрив давню культуру поблизу села Трипілля під Києвом, то вирішив назвати її «Праукраїнською». Зрештою, у своїх звітах він тільки й так її іменує.

Проте колонізаторський уряд тодішнього Петербурра категорично заборонив як цю назву, так і такий її варіант, як «Культура Стародавньої України» — «дабы хохлы не хвастались» — і узаконив найменування «Трипільська культура».

Доти ж на наших землях проживали за ще давнішим хронометром, так званим першим літочисленням, створеним згідно з місячним циклом земного астрономічного року ще за доби Мізинської культури, тобто 20 тисяч років тому! Цей первісний календар, вирізьблений на мамонтовій кістці, виявили українські археологи і. Підоплічко та і. Шовкопляс у с. Мізині на Чернігівщині.

Разом із ним, до речі, знайшли й чимало виробів з кремнію, а серед них і кількадесят статуеток, на одній з яких зображено зо два десятки різних видів тризуба, а на другій —  юнака з поголеною головою і чуприною на тім’ї, що звисає на правий бік чола, немов у козака часів Запорозької Січі. До речі, мізинський календар нагадує хронометр, нині чинний у В’єтнамі, за яким тут живуть якраз 20 тис. років...

Трипільського календаря дотримуються й тепер сибірські старовіри та деякі вітчизняні «рідновіри». За їхніми віруваннями, зокрема 7522-го настав рік Жар-птиці. Що це за птаха, либонь, кожен відає. Та все ж нагадаємо, що у східнослов’янському фольклорі цей казковий персонаж зі сліпучо-золотавим пір’ям — родом із сонячного Царства Божого.

Цю диво-птицю наші пращури називали ще вісником Раю, чи Ирію, як тоді казали, святого місця, де немає смерті й зими і куди відлітають душі людей, котрі завершили свій шлях на землі. Райський посланець щоразу приносив лише добрі новини, а відповідно рік Жар-птиці завше уособлював щасливий період. Що ж принесе він Україні? Надто ж огляду на теперішню аж надміру складну обстановку в нашій державі...

Галичина