Солдат з мандатом
Факт, що всі три депутати-призовники Івано-Франківської міської ради – «свободівці», – тенденція не лише локальна. В інших місцевих радах Західної України, де ВО «Свобода» має найбільший вплив, вона також спостерігається.
Крізь призму політики цей стан речей можна трактувати двояко: як цілеспрямований удар по політичній силі з метою зменшити її вплив. З іншого боку, як політичний піар за рахунок мобілізованих партійців, пише Західний Кур'єр
Із трьох рекрутованих до війська депутатів нашої міськради першим був Андрій Гнатів. Мобілізований в рамках четвертої хвилі, у січні цього року, у зоні АТО він виконує обов’язки командира взводу 30-ї механізованої бригади. Минулого тижня Андрій Гнатів навідався додому у короткострокову відпустку. «ЗК» скористався нагодою розпитати Андрія про війну, політику, ставлення до влади та інші речі.
Не помітити зміни у ньому, як зовнішні, так і внутрішні, неможливо. Вони хапають за очі навіть малознайомих людей. «Там у всіх відбулася тотальна переоцінка цінностей, – відверто зізнається Андрій Гнатів. – Залишитися таким, як був до цього, нереально».
Нині «свободівець» повернувся у зону АТО та виконує свої обов’язки на посаді командира взводу. «ЗК» бажає йому якнайшвидшого повернення додому.
– Ви стали першим депутатом Івано-Франківської міської ради, якого мобілізували під час четвертої хвилі мобілізації, у січні. Як давно ви знаходитесь безпосередньо у зоні АТО?
– Після проходження підготовки на базі Житомирського військового інституту – майже місяць – я отримав направлення на проходження військової служби в 30-ту Новоград-Волинську механізовану бригаду. Був направлений в Артемівськ, у зону АТО, куди прибув 15 березня. Відтоді несу військову службу на сході.
– Як за час вашого там перебування змінювалася ситуація на лінії фронту?
– З моменту мого прибуття вже діяло перемир’я, панувало відносне затишшя. Але з часом ситуація погіршилася і продовжує погіршуватися зараз. Десь два тижні тому бойові дії з боку терористів помітно активізувалися. Наші позиції періодично обстрілюють зі стрілецької зброї, мінометів, з ПТУРів (протитанкових ракетних комплексів, – ред.). Також відчувається, що противник активізує свої дії в напрямку стратегічних точок. Ми власними вухами чуємо, як за 20 км від нас працює артилерія в Пісках, поблизу Дебальцевого. Останні два дні, коли я ще перебував на сході, це відбувалося постійно.
Раз на три дні, раз на п’ять, так чи так обстріли українських позицій відбуваються по всій лінії фронту. Просто без чіткої циклічності.
– Чи є у вашої бригади відповідні засоби захисту, зброя?
– Зброєю ми забезпечені, кожен боєць має свою особисту стрілецьку зброю. Так само засоби захисту. У нас є бронежилети та каски українського виробництва, каски канадського виробництва, які ми отримали як гуманітарну допомогу. Чого ми дуже потребуємо, це спеціального тактичного обладнання: далекомірів, радіостанцій, тепловізорів. З цим я звертаюся до нашої місцевої влади, бо волонтерська допомога значно зменшилася. Люди думають, що на сході перемир’я. Реальна ситуація в зоні АТО замовчується, очевидно, в цьому причина.
– Тобто, ви вважаєте, що у медіа йде цілеспрямоване замовчування, викривлення інформації про ситуацію на сході?
– Люди у будь-якому випадку не отримують всієї інформації. Але тут йдеться не про якесь навмисне замовчування, тим більше перекручення інформації. Просто, очевидно, люди стомилися від постійного негативу у новинах. Тому висвітлення подій в АТО, матеріальне забезпечення військовослужбовців в усіх ЗМІ відійшло на другий план. Причин багато. Але наслідок один – люди забувають про те, що в нас ведеться війна на сході. Навіть мої колеги, друзі говорять, якщо б не я, вони б про цю війну не згадували.
– А які є проблеми з матзабезпеченням?
– Мене мобілізували в рамках четвертої хвилі мобілізації, але зі мною служать мобілізовані в першу, другу хвилю. За нормативними документами Міноборони, нова форма повинна видаватися бійцю кожні півроку. В екстремальних умовах вона зношується набагато швидше, але ці бійці, які у зоні АТО вже значно довше, ніж півроку, нової форми ще не бачили. Є солдати, яким не видали літнє взуття. У плюсову температуру вони ходять у зимовому взутті.
Але тут варто сказати, що від нашого безпосереднього керівництва, яке здійснює бойове управління нами, мало що залежить. Це більше питання до служби матеріального забезпечення, яка відділена від штабу організації бойових дій. Можливо, їх теж не забезпечують достатнім чином. А можливо, забезпечення просто не доходить до бійців… Тому і прошу журналістів приділяти цьому питанню більше уваги.
– Що про це думають самі бійці на передовій?
– Не тільки думають, а й висловлюються, звичайно, в негативному ключі. Солдати так само слідкують за новинами. Завжди порівнюють себе з Нацгвардією, в яку іде все найкраще – форма, озброєння. А люди, які фактично знаходяться на передовій, забезпечені гірше.
– Що бійці загалом говорять про ситуацію в країні, політику, владу?
– В основному всі схиляються до думки, що в країні мало що змінюється. Той самий безлад, що й за Януковича, і нічого не робиться для покращення ситуації.
– З Івано-Франківської міськради мобілізували депутатів лише із фракції «Свобода». Чи не вбачаєте ви тут політичного підтексту?
– Їхати на передову з метою піару – ну це, як на мене, дуже ризиковано. Треба бути великим авантюристом. А стосовно того, що кількість представників «Свободи» у міськраді зменшилась і, відповідно, політичний вплив, це факт. 80% депутатського корпусу підпадають під мобілізацію. Чому повістки прийшли лише представникам нашої політсили? Так, є питання…
– Що виявилося для вас найскладнішим за місяці перебування в зоні АТО?
– Невизначеність. І це найголовніша проблема наших Збройних сил. Нам не повідомляють, скільки часу ми ще перебуватимемо на позиціях, коли нас змінить якась інша військова частина. Деякі хлопці перебувають на передовій від початку березня. Тобто два місяці вони у постійній напрузі. Робота, спостереження, робота… Їде дах. Два місяці у людей немає можливості нормально поспати. Це і емоційно, і фізично дуже важко. Якщо б не моя відпустка, я б теж був там. В цю суботу (розмова відбулася минулого четверга, 21 травня, – ред.) я повертаюся на схід, і мені невідомо на який період. Це і є найважче.
– Як ви самі себе оцінюєте – після перебування в АТО ви змінилися?
– Так, дуже. Я почав цінувати елементарне – світло, воду, чисту постіль, розмірений ритм життя, спокій, культуру дозвілля, спілкування з друзями… Тут живеш, не помічаючи цих дрібниць. Там усе переоцінюється.
– Ваша думка щодо того, як надалі розгортатимуться події на сході, чи дійсно Росія готується до масштабного наступу?
– Скажу так: надіюся на краще, готуюся до гіршого.
– Але є якісь передумови, ознаки того, що війна іде до завершення?
– В ЗМІ я читаю, що будується третя лінія оборони. Конфлікт намагаються заморозити. Але це залежить не лише від України. Є інша сторона, яка постійно заявляє, що хоче поширити свою владу на адміністративні кордони Донецької і Луганської областей. Тобто з нашого боку тенденції є, з боку противника – жодних.
– Що ви б хотіли сказати владі? Можливо, від імені бійців, які сьогодні перебувають на сході.
– Я скажу свою думку як громадянин, а не як боєць. Хотілося б, щоб все ж таки те, за що стояв Майдан, втілювалося в життя. Щоб в країні проводилися реформи, країна змінювалася. Йшла шляхом європейських цінностей і ніколи не уподібнювалася у методах досягнення своїх цілей – війнах, провокаціях, політичних переслідуваннях – до нашого ворога.
