Street Food в Івано-Франківську: Мистецтво вуличної їжі

Кожен досвідчений студент, і не тільки, знає, що для бюджетного та швидкого перекусу найкраще підходить вулична їжа. Вона допоможе вам буквально “находу” втамувати ваш голод.

Споконвіку «street food» – проста невигадлива їжа, що продається на вулицях за гроші. Це була їжа бідняків. У Стародавньому Римі, наприклад, плебеї, які не мали в своїх будинках печей, щоб готувати, могли дозволити собі в день лише чашку нутовой юшки і пшеничної каші з вуличних лотків, пише ВЕЖА

Зараз близько 2,5 мільярдів чоловік щодня купують вуличну їжу. І це далеко не бідні люди. Просто ритм життя сучасного міста диктує свої правила. Час – гроші. Всі біжать, поспішають. Часом, настільки, що навіть поїсти ніколи. Тому людям і подобається стріт-фуд – це швидко, ситно, дешево і, як не дивно, смачно.

Більше того, сучасний стріт-фуд – не просто система швидкого громадського харчування. Це культурне явище, адже в кожному регіоні вулична їжа особлива. Вона відображає історію країни, соціальну та економічну обстановку в ній.

Саме тому серед гастрономічних мандрівників є напрям «любителів стріт-фуду». Вони їдуть в те чи інше місце не для того, щоб подивитися на визначні пам’ятки. Навпаки, перлова ферма Накхіл і Колізей – лише приємне доповнення до «делікатесів» з вуличних лотків.

Здебільшого на вулицях пропонуються різні закуски і, так звані, страви на швидку руку, які можна приготувати або підігріти швидко в присутності покупця. Варена кукурудза, гамбургери, шаурма, хот-доги, млинці, валфі і тістечка, паніні – ось найтиповіші приклади стріт-фуду. Продають їх, як правило, у спеціальній одноразовому посуді, щоб було зручно перекусити прямо на ходу.

Пересувні «закусочні» мають вітрину, на якій представлені продаються смакоту, а також невелике «потаємне» приміщення, оснащене джерелами вогню і води, необхідними для приготування їжі. При цьому обладнання фургона залежить від його спеціалізації. Так, в кіосках, де торгують кебабами, необхідний гриль та інші пристосування для смаження м’яса.

Лотки для стріт-фуду зазвичай мають яскраву розмальовку – їх повинні помічати здалеку. Часто це логотипи відомих фірм або ресторанів, які таким чином проводять рекламні кампанії. Географічні і кліматичні особливості також накладають свій відбиток. Так, у В’єтнамі – гірській країні – вулична їжа рясніє спеціями і травами, але не гострими, на відміну від індійської. До речі, в Азії стріт-фуд дуже швидко розвивався і добре прижився. У Китаї і Таїланді популярні, так звані, «xiaochi». Це різноманітні закуски (наприклад, омлет з устриць, китайські манти «баоцзи», желе з фікуса і багато іншого), що продаються на вулиці або в невеликих ресторанчиках. Крім того, прогулюючись по Пекіну і Гонконгу, можна покуштувати шашлички на шпажках «Чуань», а також різноманітних їстівних комах.