"У мене є свій Валентин", - прикарпатський педіатр розповіла про покинутого хлопчика та перемогу любові

Сьогодні, 14 лютого, у День святого Валентина дитячий педіатр Оксана Манюх розповіла історію як про маленького, недоношеного хлопчика та силу любові.

Медик на своїй сторінці у Фейсбук зазначила, що з тих пір минуло вже 20 років, та ця історія закарбувалась у її пам'яті.

"У мене є свій Валентин. Справжній. Йому зараз років 20. Це історія з моєї практики, все справжнє, тільки прізвище дитини я зміню та район з етичних причин вказувати не буду. Це був 1996 рік, напередодні нового року. Я працювала головним педіатром управління охорони здоров'я , але ще мала чергування як лікар неонатолог на виїзній неонатологічній бригаді . Поступив виклик з району , що в пологовому відділі є тяжка недоношена дитина, яка потребує переводу на лікування в обласну дитячу лікарню. Ми поїхали. Навколо всі готувались до нового року, у вітринах світились новорічні ялинки, гірлянди , люди бігали у святкових турботах. Погода була жахлива, снігопади зробили завали на дорогах, транспорт майже не їздив. А ми їхати були змушені, нас чекала дитина. У пологовому я ознайомилась з станом дитини, хлопчик був тяжким через дихальні розлади з вагою 1400 гр. Ситуація ускладнювалась тим, що батьки від дитини відмовились. Це було, як завжди для мене, дуже дико. Отже, дитина буде без маминого молока, без любові і опіки батьків і рідних. Чому так має бути? Скоро новий рік, всі радіють в очікуванні свята, а це малятко тільки народилось і вже нікому у цьому світі не потрібне ?! Несправедливо!!! З такими думками я покидала пологовий відділ, і всім серцем співчувала цій дитині. По дорозі нас спинила міліція, попросили взяти в машину воєнного полковника, бо жодний транспорт не ходить. Так не положено, але ми змушені були зробити виключення. Дитина була стабілізована, параметри зберігались добрі. Полковник поцікавився кого ми веземо. Я відповіла: "Хлопчика в дитячу реанімацію." " А як його звати?"спитав він." Ніяк, -відповіла я, від нього відмовились батьки, навіть імені не дали. А Вас як звати? " спитала полковника. " "Валентин" - відповів він. Отже , бути нашому хлопчику - Валентином, констатувала я, бо цей полковник був кремезним і поважним і викликав симпатію. Наш полковник дуже перейнявся долею дитини і навіть сам зголосився бути дитині хресним батьком. А медсестра Наталя буде хресною мамою, затвердили ми всі в машині. Ну, хоч щось добре вирішили напередодні Нового року! До лікарні ми доїхали благополучно, дитину передали до інтенсивної терапії. По стану здоров'я - дитина то поправлялась, то знову ставало гірше, погано набирав вагу тіла. Полковник регулярно навідувався до лікарні, приносив дитині суміші, предмети догляду і цікавився, коли будуть хрестини дитини. Разом ми вирішили, що охрестимо нашого хлопчика на День Валентина. Ми часто у відділенні охрещуємо дітей, яких залишають батьки, щоб Господь та Ангели небесні допомагали цим дітям жити . Ніхто з родичів за цей час до дитини не з'являвся, тільки були дзвінки регулярні з пологового відділу, де цікавились станом дитини. Одного разу, перед днем Святого Валентина я прийшла на нічне чергування . Весь відділ переполошився через новину, бо з'явилась мама нашого Валентина!!!! Я робила обхід, підійшла до них. На подушці спав наш Валентин, а його молоденька мама міцно обняла його разом з подушкою і пригорнула до себе. Вони солодко спали обоє. Два профілі один в один співпадали, обоє з золотим волоссям, обоє щасливі. "Де ж ти так довго була, дівчинко? Ще трохи і дитина могла бути установлена чужими людьми." - думала я, а в душі мене переповнювала величезна радість за них обох. Дитина повернулась у свою сім'ю, полковнику ми повідомили хорошу новину. А історія була такою. Дівчинка 17 років з "порядної" сім'ї зустрічалась з хлопцем, якого їі батьки не сприймали. Завагітніла, вагітність скривала, коли батьки помітили був страшний скандал. Почались передчасні пологи, їй сказали, що дитина померла, а самі написали відмову від дитини. Але дитина жила, наперекір всім обставинам ! Батьки не витримали, сказали правду. В той же день молода мама була в лікарні. Казали, потім що вона зійшлась з батьком дитини і живуть щасливо! Кожний рік, у переддень свята я згадую цього маленького Валентина, хоча не впевнена що його назвали саме так. Одним словом, ця історія підтверджує, що ЛЮБОВ завжди перемагає! Даруйте любов і прикрашайте нею цей неспокійний Світ!!!!", - написала Манюх