Від мрії до цілі: як “Теплі іграшки” франківця підкорюють світ

Чим українські козаки, гуцули і упівці гірші за Бетмена, Губки Боба і Фіксиків? Не гірші, а й кращі, бо популяризують свою автентичну культуру, традиції та побут.

Майже чотири роки тому Богдан Савлюк мав, як то кажуть, стабільний заробіток, роботу з офіційним працевлаштуванням, жив собі в Івано-Франківську та й горя не мав. Коли якось йому до рук не потрапила книжка, яка змінила усе його життя, пише Український інтерес.

Наш герой пригадав дитинство, коли ліпив солдатиків із пластиліну, і всередині ніби щось вистрелило. Вирішив спробувати себе у новому занятті – виготовленні фігурок із полімерної глини. Зараз його “Теплі іграшки” популярні не тільки в Україні, а й далеко за її теренами. З ними знімають мультики, кліпи українських виконавців. Яким був шлях до успіху, Богдан розповів “Українському інтересу”.

Як усе починалося

“Декілька років тому я працював на соціальній службі. Ми займалися неблагонадійними сім’ями. Робота була емоційно важкою, тому читав паралельно різні книжки. Якось взявся за Ліз Бурбо “Слухай своє тіло”, де було завдання пригадати, що ти любив робити у дитинстві. Коли був маленьким, любив ліпити з пластиліну. Почав цікавитися полімерною глиною, і спробував зробити свої перші фігурки. Це були три відомі персонажі з мультика “Як козаки…”. Вони не були абиякі, але друзі порадили продовжувати розвивати це”, – пригадує Богдан.

А далі, каже, була перша колекція “Гуцулики”, яку купили за три дні після публікації у Facebook. Після цього скульптор зрозумів, що у такий спосіб можна заробляти і звільнився з офіційної роботи.

Спершу довелося познайомитися з різними техніками, вивчити матеріал для ліплення, купити піч для запікання фігурок, інструменти. Розкрутка зайняла у Богдана рік. Зізнається, що у перші місяці було складно, не все виходило, так як хотілося, не всі вироби окупалися відразу. Проте щораз фігурки ставали досконалішими, і замовлень все більшало.

“Теплі іграшки”, бо несуть позитив

Кожна фігурка і персонаж має свою коротку історію. Майстер каже, що вигадує їх самотужки. Звідки беруться ідеї, і сам не знає: “Деякі – з голови, деякі – з життя реальних персонажів”. У кожній колекції близько десяти мініатюр.

Усі герої Богдана – усміхаються. Каже, що робить так спеціально, бо мініатюри мають нести тепло, хороші емоції, позитив. Окрім того, вони запікаються при високих температурах, тому й називаються “Теплі іграшки”. Основний їхній меседж – поширення українського побуту, традицій, трансляція культури та історичного минулого.

Іграшки української тематики

“Спершу я думав, що цими фігурками будуть бавитися діти. У концепції я хотів зробити українську іграшку, яка була б альтернативою Губці Бобу, Супермену, Бетмену. Тобто подати в мініатюрі своїх українських героїв. Окрім забавки, вони ще й мали прикрашати оселі. Проте, як виявилося, ними захопилися ще й дорослі”, – розповідає майстер.

Каже, що є у людей така “мулька” – замовляти кумів і близьких друзів. Окрім цього, зробив декілька лімітованих колекцій, зокрема, на малюнки Юрка Журавля, які зараз експонуються у франківському Музеї Небесної Сотні. Робив також франківець мініатюри на публічних людей, на міністра культури Євгена Нищука, наприклад, чи німецьку канцлерку Ангелу Меркель, або ж короля поп-музики Фредді Мерк’юрі.

Ось остання колекція “Серцеїди” видалася дуже епатажною. “Вирішив потролити трішки українську естраду. Проте я позиціоную їх як вигаданих персонажів. Усі збіги з реальними людьми – випадкові”, – жартує Богдан.

Скільки триває процес

“Як коли, якщо це колекційна і відточена фігурка, то три-чотири години. Якщо перша під замовлення – до шести годин. А може й за день не вийти, і потрібно буде переробити. Буває, що й за третім разом результат мені не подобається”, – каже франківець.

Адже у маленьких фігурках надзвичайно важливими є деталі: зморшки, посадка очей, розмір губ. Майстер розповідає, що подібні статуетки бачив лише в американського майстра, але він робить їх великими, тому і поле для творчості більше. Богдан зізнається, що ліплення для нього – це своєрідний процес медитації: “Паралельно можу слухати якусь аудіокнигу, тобто ще й отримую нові знання”.

Кожна фігурка, яку робить Богдан, не схожа на іншу, навіть якщо вона з однієї і тієї ж колекції. “Образ щораз відшліфовується. Бачу, де можна додати ще якусь колоритну нитку – брову підняти чи око одне зменшити. У жодного покупця не буде того самого Олекси, як в попереднього”, – зазначає скульптор.

Буває й таке, що пишуть і просять продати оптом. Богдан пояснює, що це ручна робота, яку він дуже цінує. Не можна ж знижувати ціну за те, що любиш.

Мультики з героями “Теплих іграшок”

“Теплі іграшки” також стали героями декількох мультиків. Вже є три серії: “Хоробрі серця” та дві частини “Воїнів лісу”. Автор зізнається, що це був своєрідний виклик самому собі, адже окрім вже відомого ліплення фігурок, треба було вигадати сценарій, декорації, зрежисерувати все. Каже, що підходив до процесу із захопленням.

“У “Воїни лісу-2″ є персонаж – чорт, якого не можуть здолати кулі, але зміг гуцульський танець і пісня. Тобто традиції і звичаї поборюють апатію та асимілятивний нацизм щодо інших держав. Якщо збиратися на свята, співати українську пісню, декламувати вірші українських класиків, черпати це зі своєї культури, тоді ми будемо заряджатися енергією українського духу і ставати міцнішими. На жаль, багато людей є байдужі до цього. Українську культуру треба просувати і плекати, згодом це повернеться нам сторицею”, – філософствує Богдан.

Окрім мультиків “Теплі іграшки” стали героями кліпу українського гурту Kozak System на пісню “Фарисейська”.

Поради для тих, хто хоче почати, але боїться

“Я б порадив читати книжки і багато працювати. Якщо ми бачимо криницю і хочемо напитися, то нам потрібно спочатку спустити відро і підняти його з водою. Так і тут. Звісно, не спробувавши – не зрозумієш, чи твоє це, чи ні. Також треба бути готовим, що відразу все не дається”, – резюмує Богдан Савлюк.

Без діла скульптор не сидить – готує до Покрови (14 жовтня) нову колекцію “Соловейки” із прототипами українських музикантів. Мініатюри будуть вдягнуті у військову форму, але в руках триматимуть не зброю, а музичні інструменти. Автор додає: “Культура – це могутня сила, яка допоможе пережити найважчі часи. Не тільки зброєю, а й музикою ми можемо рухати певні процеси в країні. Найважливіше – це дотримуватися своїх цінностей, з яких і формується наше щастя”.