Зміни у мистецькому меню: Франківський театр ставить "Гамлета"

Цієї прем’єри затяті театрали вже зачекалися. «Гамлета» обіцяли на Миколая, анонсувавши дату ще у вересні. Та гастрольне турне Європою — виступи в Мюнхені та в Римі із культовою «Солодкою Дарусею», відкриття режисерської лабораторії при театрі, котра запустила паралельно кілька постановок, а також активна участь наших акторів у кінематографічному процесі трохи відтермінували день здачі вистави.

Та вже цих вихідних Івано-Франківський муздрамтеатр ставить «Гамлета» в перекладі Юрія Андруховича, змінивши жанр із трагедії на неооперу.

Музику написали Роман Григорів, іванофранківець, що нині працює і живе в Києві, а з Відня задля цього приїхав його товариш і колега Ілля Разумейко, пише газета Галичина.  Режисер Ростислав Держипільський вкотре зібрав зіркову команду: на роль Гертруди запросив Ірму Вітовську, на роль Полонія — Дмитра Рибалевського зі столиці, з Національного театру ім. івана Франка, на роль Клавдія — Юрія Хвостенка із «заньківчан». Офелію зіграє Анастасія Блажчук, актриса Київського «Молодого театру», а Гамлета — наш Олексій Гнатковський. Та найголовніше в цій постановці — незвична локація. «Гамлета» ставитимуть у підвалі театру. Тому зрозуміло, що приміщення диктує чи навіть вимагає зовсім іншої естетики, аж ніяк не класичної. Сьогодні там уже спорудили щось схоже на зменшену копію театру «Глобус» чи його фрагмент. і навіть сам вхід до, так би мовити, зали, а відтак вихід — то буде окрема атракція, натякають творці неоопери жахів «Гамлет».

Помідори взимку — то розкіш

Кожна роль у цій постановці — революція, запевняє Ірма Вітовська. Задіяна у численних проектах і зйомках, актриса «живе нині в поїзді», але навіть на передпрем’єрну прес-конференцію прибуває вчасно і виглядає перфектно. 

— Ми такого ще не робили. Я точно ще не працював у такій команді, в такому приміщенні, в такому жанрі. Фактично як режисер роблю все оце вперше. Та на якомусь етапі зрозумів: усе, що вже зробив, повторювати не цікаво. Ми робимо це вперше в Україні також, і тому всім нам працювати цікаво, і навіть більше. Повноцінними авторами ідеї є хлопці — одні з найкращих композиторів нашого часу Роман Григорів та ілля Разумейко. Я зараз собі пригадав, як важливо мати ще в співавторах художника. Пояснити, що це таке і як працює, непросто. Славної пам’яті наш театральний художник Саша Семенюк, і це не секрет, міг інколи не читати до кінця твір, але намалювати концепцію постановки. А ще він навчив мене важливої думки, яку завжди повторював: «Театр приречений на успіх». і я надзвичайно щасливий, що в мене є такі композитори, котрі відчувають так само. Тому ми нині всі щасливі сидимо в підвалі, — жартує Ростислав Держипільський. 

А Ірма Вітовська на сумніви, котрі час від часу приходять, бо в роботі так буває завжди, реагує з усмішкою: «Зрештою, помідори взимку — це також розкіш». 

Вихід із зони комфорту

У афіші Шекспір як автор «Гамлета», звісно, є, однак до його трагедії про принца Данського режисер «запросив» ще персонажів із його ж «Макбета». Ролі трьох ериній — богинь помсти — виконуватимуть заслужені артистки України Галина Баранкевич, Олеся Пасічняк та Надія Левченко. Шалено талановиті, вони вестимуть, триматимуть усю сюжетну канву. 

Олексій Гнатковський про свого Гамлета каже коротко: «Його зіграли Висоцький, Смоктуновський, Камбербетч...». 

— ...Залишається додати тільки, що це повний вихід із зони комфорту — робота над цією виставою. Бо в першу чергу ніколи не могла про себе подумати, що я відьма. Хоч Ростислав Любомирович каже: богині. А також ніколи не могла собі уявити, бо змалку співала та їздила на конкурси, що доведеться співати в підвалі і освоювати у стільки років литаври. Мені завжди подобався цей низький глибокий звук. Я граю поруч із композиторами і їм не заважаю. Для мене це повний експеримент, виклик, праця над собою, і тому я всім вдячна, — цілком іронічно каже Галина Баранкевич.

Повний андеграунд

— Після фестивалю «Порто Франко ГогольФест» у нас народилось дуже багато ідей. Це така платформа і лабораторія для нових ідей. Для нас з Іллею такою стала сон-опера за «НепрОстими» Тараса Прохаська. Спершу вона тут саме відбувалася, під іншою назвою, і відтак отримала життя. А наступною тут, в Івано-Франківську, в Ростислава з’явилася ідея з «Гамлетом». Він нас завів у цей підвал і розповів. Тоді підвал мав трохи інший вигляд. Але ми все одно запалилися. Бо це був повний андерраунд. Нам це дуже сподобалося — і ідея, і така колаборація творчих сил, і «Гамлет», звісно, — пригадує про атмосферу чистої абсолютної творчості Роман Григорів. І додає: — Ми довго вагалися над форматом. І вирішили, що буде опера жахів. Крапка. А такий «пакет» зіркових артистів справді приречений на успіх.

Особливо надихають музикантів дівчата, котрі співатимуть. «Ми їх спонукаємо співати джаз, «псевдобьорк», бароко, видавати різні звуки. Те, що не можуть здолати академічні співаки, дівчата роблять з успіхом. У нас є навіть увертюра», — ділиться секретами роботи композитор.

Окрім вокалістів, у постановці працюють ще музиканти формації «Нова опера»: Жанна Марчинська, котра гратиме на віолончелі, Андрій Надольський — ударні, Назар Спас — валторніст, а окрім цього, будуть і литаври та інші інструменти. Цілком випадково до постановки навіть увійшли звуки, котрі гармонійно існують у підвалі. Їх якось почула Олеся Пасічняк.

А на славнозвісному малому білому піаніно втілюватиме своє божевілля Офелія. 
До розмови приєднується ілля Разумейко: «Ми поєднуємо звуки живої академічної музики з електронікою, а також маємо пакет звуків, котрі записали в природі і обробляли їх як електронний супровід. Вийшов такий «мікс». А музика у нашій опері буде в абсолютно різних стилях».

У чому жах?
Неоопера жахів — така повна назва «Гамлета». 
— Багатьох цікавить, у чому жах, адже так анонсовано, — підхоплює розмову Ірма Вітовська. — Ми, звісно,  у вас можемо викликати цей жах і візуально, і естетично, музично, можливо. Але, в принципі, в нас надідея жаху полягає в тому, що це жах такий, який співзвучний сьогоденню. і тут жах має трохи глибше коріння, не лише в тому, як ми будемо його вам подавати. Чому взяли «Гамлета»? Чому «Гамлет» нині для нас звучить актуально? Ми маємо ширші претензії. Бо п’єса цілком актуальна. Ви зрозумієте все у фіналі. Ми маємо амбіції стати цікавими й українському глядачеві, і європейському. Нікуди консервативний український традиційний театр не дінеться, його є кому захищати, зробімо різноманітним наше мистецьке меню.

Уже відомо також, що 29 березня івано-франківського «Гамлета» чекають у столиці. Підвалу не знайшлося, тому гратимуть у «Мистецькому арсеналі». А чи не розкуплять 4 лютого усі «помідори» в Івано-Франківську, побачимо вже скоро...