Найболючіше – втрачати побратимів: історія воїна з Богородчанщини Івана "Бомби" Михайленка

Іван Михайленко, позивний «Бомба», – головний сержант, уродженець села Дзвиняч. Свій позивний отримав ще на початку служби від старшого брата, з яким разом проходив військову службу в частині Національної гвардії України. Відтоді в підрозділі було двоє «Бомб» – старший і молодший.

Його шлях у війську – це історія мужності, самовідданості та справжнього бойового братерства. Хоча Іван вивчився за професією «Кухар.Бармен.Офіціант», проте за цивільною спеціальністю не працював, адже завжди мріяв носити військову форму, розповідають на сторінці Дзвиняцької громади.

Тож у листопаді 2013 року Іван уклав контракт на проходження військової служби в Національній гвардії України. Проходив службу у підрозділах конвоювання, а з 2017 по 2019 роки брав участь у бойових діях на Сході України в зоні АТО/ООС.

У 2019 році через стан здоров’я був звільнений у запас.

З початком повномасштабного вторгнення Іван не став чекати – без вагань записався добровольцем. Уже 15 березня 2022 року він прибув до місця дислокації та був зарахований до бригади Державної спеціальної служби транспорту.

Його бойовий досвід і лідерські риси сприяли стрімкому кар’єрному зростанню у війську.

Іван пройшов через найгарячіші точки фронту, зокрема оборона Богданівки, звільнення Новоукраїнки та Благодатного, важкі бої в Урожайному. Попри численні контузії, він не зазнав важких поранень і залишився в строю.

За бойові заслуги нагороджений Почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» та Відзнакою Президента України «За оборону України».

Особливо в пам’яті Івана закарбувалися бої за смт Урожайне (Волноваський район).

Там підрозділ, після успішного захоплення стратегічно важливих позицій, потрапив під потужні ворожі обстріли мінометів, авіації та дронів. Через активну роботу РЕБ зв’язок був глушений, що ускладнювало координацію.

Попри декілька днів запеклих боїв та неможливість евакуації, українські воїни відстояли зайняті позиції, хоча ворог ретельно готувався до контратаки.

Однак ця перемога далася великою ціною – 19 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання багато побратимів не повернулися…

«Найболючіше – втрачати побратимів. Їхні героїчні вчинки назавжди залишаться в моїй пам’яті…», - каже Іван.

Для нього війна стала найбільшим випробуванням, яке змінило його погляди на життя. Він навчився цінувати кожен прожитий день, бо справжня цінність – це не матеріальні речі, а люди, які чекають удома.

Іван найбільше мріє про Перемогу та можливість повернутися до спокійного цивільного життя. Там на нього чекають кохана дружина Галина, синочок Андрійко, батьки та бабуся. Саме думки про них додають йому сил щодня виконувати бойові завдання, незважаючи на втому чи небезпеку.

Попри всі труднощі, він твердо вірить у майбутнє України – вільної, незалежної та мирної.

«Після Перемоги буде багато роботи з відбудови країни. Але разом ми здолаємо все. І тоді я нарешті зможу обійняти рідних, знаючи, що моя боротьба була недаремною",- каже захисник.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!