"Мені осколком все розірвало і землею засипало. Хлопці, коли мене в окоп положили, не могли зрозуміти, де рана... Те ж саме на руці", – згадує поранений.
Фатальний обстріл стався 28 серпня цього року. Кирило був старшим групи, їх обстріляли на спостережному пості. Під час вибуху вирвало його аптечку. Побратими повіддавали йому турнікети й хотіли розпаковувати свої аптечки, але він заборонив. "Бо мене мали евакуювати, а вони далі залишалися на позиціях – і, не дай Бог, поранить, – пояснює він. – Вони мені врятували життя – все, дякую!"
Кирило пригадує, що коли повідомив начальству по рації, що він "трьохсотий", двоє – "двохсоті", а "еспешка" розбита, і попросив забрати його, то йому відповіли, що пошлють за ним одного бійця. Але, як виявилось, його побратими були іншої думки.
"Хлопці психанули і прийшли забирати мене втрьох. І під обстрілами наклали мені під окопом турнікет. Не залишали мене, а накривали собою. Оце справжнє побратимство, оце герої! Це пацани, з якими я готовий йти все життя поряд!" – говорить він з гордістю.
Його життя врятували. Однак ногу і руку довелось ампутувати.
"Вже за 6 годин нога почала відмирати. Руку в Дніпрі ще хотіли рятувати. Але... багато бруду, мошкара, що мене була обліпила... Взагалі рій наді мною висів весь день", – додає чоловік.
Тепер він лікується і з нетерпінням чекає протезування. Хоче якомога скоріше стати на ноги, отримати права водія і розпочати власну справу, пов'язану з будівельним бізнесом.
У лікарні йому радять не спішити, але Кирилу не терпиться: "Хочу, щоб зі мною працювали, щоб мене нагружали, щоби швидше до дітей повернутися". Днями Кирила у лікарні відвідувала дружина...