До вас їде ревізор…

Уже другий тиждень в Івано-Франківську, представляючись головним податківцем області, шахраї видурюють гроші з підприємців. Поки у Державну податкову інспекцію в Івано-Франківській області масово телефонують зі скаргами, аферисти продовжують виманювати з підприємців кошти.

Головне – уникнути перевірки

Як розповідає власник магазину «Країна дитинства» Григорій Березовський, йому подзвонила дівчина, продиктувала номер і попросила перетелефонувати керівникові податкової інспекції Любомирові Слободяну. Підприємець так і зробив, пише Галицький кореспондент

«Людина має досвід, обізнана у справах податкової, – описує свої враження від розмови Березовський. – Має базу даних, бо телефонує за робочим номером. Каже, що до них приїхала київська перевірка у кількості восьми чоловік. Дуже сувора і термінова. А мій магазин начебто потрапив у чорний список, тому вони до мене прийдуть в гості, в обидва магазини. Проте можуть і не приходити, якщо я домовлюся з перевіряючими».

Ціна домовленості – 6000 гривень. Гроші потрібно перерахувати впродовж години на «приватбанківську» картку фізичної особи з досить поширеним прізвищем Шевченко. Квитанцію слід занести в податкову.

«Я зрозумів їхній план. Я мав би шукати людину, щоб віддати квитанцію, не знайшов би, і на тому все закінчено. Гроші ж уже на рахунку, – міркує підприємець. – Але потім плани змінилися, вони сказали, що не потрібно йти в податкову, а досить просто продиктувати номер квитанції по телефону».

Чоловік спершу повірив. Однак вирішив про всяк випадок перевірити горе-податківця. Оскільки Григорій Березовський часто купує щось в Інтернеті, де нерідко «кидають» покупців, то знає, як перевірити, чи номер справжній, чи шахрайський. Так, застосувавши деякі прийоми, він довідався, що номер «головного податківця» куплений кілька днів тому. А значить – скоро його виключать. Зрозумів, що це не Слободян.

На думку Григорія Березовського, багато хто з підприємців погодиться заплатити 6000 грн, щоб уникнути перевірки. Адже зараз для підприємців настав дуже скрутний час, коли кожен викручується правдами і неправдами. Кожен бізнесмен хоче уникнути перевірки. Адже за найменші недотримання закону –величезні штрафи, що перевищують 6000 грн.

«У мене багато знайомих-підприємців воюють в АТО, – додає він. – Їхніми справами займаються жінки, які нічого не розуміють у цій системі. Тож працюють із порушеннями, аби лише зберегти бізнес». 

Справа печальна

Отже, як тільки підприємець збагнув, що його намагаються обдурити, звернувся в міліцію. Спершу через знайомства знайшов телефон УБОЗівця, який розслідує телефонні шахрайства. Спілкувався з правоохоронцем по телефону, дізнався від нього, що це «дуже складна ситуація», тому що за карткою визначити людину дуже довго. Мовляв, потрібне рішення суду, запит у «Приватбанк», і тільки так можна довідатися, кому належить картка. На все це може піти й півроку, за цей час шахраї вже заметуть усі сліди…

Зрозумівши, що УБОЗівець спілкується з ним без ентузіазму, Березовський зателефонував у міліцію і спитав, що йому робити. Сказали, щоб приїхав до них і написав заяву. Заяву у відділенні на вул. Бельведерській прийняли, проте оптимізму не додали. Мовляв, справа печальна. Адже таких історій багато, і всі вони врешті опиняються у смітнику, бо їх відправляють на розгляд дільничних.

«На запитання, чому вони відразу не розслідують, мені відповіли, що не можуть розслідувати до відкриття кримінальної справи, – розповідає  підприємець. – А щоб відкрити кримінальну справу, якась комісія повинна розглянути обставини… Здебільшого такі справи кримінальними так і не стають. У моєму випадку немає злочину, а є тільки спроба злочину, типу шахрайство. Фактично, мене не ошукали, бо я грошей не скинув на картку».

Підприємець спілкувався з аферистами з 8.30 до 15.00. Увесь цей час тримав «на телефоні» шахраїв, сподіваючись, що міліція їх вираховує. Казав шахраям, що далеко від центру і має справи, потім диктував їм інші рахунки, відтак казав, що вже заплатив… Дійшло до того, що вони почали нервуватися і заговорили російською мовою.

«Коли людина хвилюється, починає говорити тією мовою, яка їй ближча. Хтось матюкається, хтось переходить на жаргон… – підкреслює Григорій Березовський. – Тоді я зізнався, що знаю, що він – не Слободян. Сказав йому, що за ними плаче в’язниця і про них знає СБУ, тож порадив чекати гостей. Вони поклали слухавку і були в шоці, бо стільки часу на мене витратили і ні копійки не заробили… А потім від них знову хтось зателефонував, наче з податкової. Наказали закрити магазин, бо їдуть до нас із перевіркою».

У те, що міліція знайде винних, підприємець не вірить. Тим більше, що колись уже мав справу з правоохоронцями. Тоді пояснюючу писав у міліції три години. І на відміну від цього випадку тоді був склад злочину – 1800 грн, але міліція справу не розслідувала. Чоловік припускає, що зараз буде те саме.

«Прикро, що не покараний злочин, бо він тільки примножується і поширюється, – зітхає Березовський і згадує: – Того дня я сидів у відділку і просив їх підключити якісь служби, щоб знайти злочинців, а вони з мене посміялися і сказали, що нічого зробити не можуть».

«А що ви нам зробите?»

Як зазначає начальник відділу комунікацій державної податкової інспекції в області Галина Яремко, такі факти їм відомі. Вони намагаються широко розголошувати їх у ЗМІ, щоб усіляко вберегти підприємців від аферистів.

Шахраї «можуть представитися або Любомиром Слободяном, або начальником одного з управлінь, – зазначає Яремко. – Одним кажуть, що приїхала група перевіряючих, іншим – що можуть звести з новим керівником фіскальної служби з Києва, щоб налагодити якісь бізнес-справи. За це вимагають певну таксу. Різні варіанти, а мета – видурити гроші. Завжди фігурує два номери. Телефонують з одного, кажуть передзвонити на інший».

За неофіційною інформацією, шахраї телефонують із Дніпропетровська. Правоохоронних органів не бояться. Навпаки насміхаються: а що ви зробите?! І ситуація така не тільки на Івано-Франківщині, а й по всій Україні. Здебільшого телефонують із місць позбавлення волі або зони АТО (захоплених територій).

«Шахраї мають якусь стару базу даних, – додає працівниця податкової. – Або їм податківці дають, не знаю. І вони, використовуючи її, телефонують, іноді перекручують прізвища чи ініціали. Наприклад, Тадеєвича можуть назвати Теодоровичем. Видно, що груба робота».

Скільки людей повелося на такі «прийомчики», Галина Яремко не знає. Проте сподівається, що їх небагато.

Одразу в СБУ?

Варто додати, що керівник прес-центру Івано-Франківської філії «Приватбанку» Тетяна Задер підтверджує: дізнатися, хто є власником картки, можна тільки через рішення суду. «Клієнт може отримати лише інформацію про номер картки чи рахунку, через який він провів платіж. А от про власника картки, матеріали відеонагляду з банкомата, в якому знімали гроші тощо – тільки за ухвалою суду», – каже вона. 

За словами Задер, під час розгляду справи міліція повинна визначити, чи є підстави встановлювати, хто є власником картки. Так, правоохоронці звертаються в суд із відповідним поданням, і слідчий суддя ухвалює надати дозвіл або відмовити в ньому – якщо не бачить підстав. Тільки після цього банківську таємницю можна розкрити.

«Фактом злочину є самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь. На це працівники міліції мали б звертати увагу, – акцентує Тетяна Задер. – Оскільки це імітація хабарництва з боку державного службовця немаленького рівня, то краще звертатись одразу в СБУ».

Намір дати хабар

За словами начальника Івано-Франківського МВ УМВС Ростислава Прокопчука, щоб вирахувати людей, які стоять за телефонними дзвінками, дійсно, потрібна ухвала суду. Щоб її отримати, треба відкрити кримінальне провадження, а для цього має бути підстава. Оскільки чоловік грошей не перерахував, то її нема.

«У нас є люди, які перерахували гроші, – каже Прокопчук. – Вже 11 фактів направили в суд минулого місяця, і зараз готуємо ще п’ять. Але там трохи інша ситуація, бо жінка приїжджала до хати, представлялася працівником міліції і за вирішення «проблеми» отримувала гроші. Зараз придумали нову схему – «податкова». Беруть тим, що підприємець страшенно хвилюється через начебто приїзд серйозної комплексної комісії з перевірки його бізнесу».

Фігурують різноманітні групи аферистів, є різні карточки, історії, якими шахраї видурюють кошти. Останній випадок, який розслідувала франківська міліція, привів до жіночки 1936 р.н., яка проживає у Запорізькій області. Саме через її картку зловмисники отримували гроші.

Вирахувати групу аферистів за карткою «Приватбанку» доволі складно, зізнається Ростислав Прокопчук. Мовляв, раніше банк ішов назустріч і дозволяв брати виїмки з бази даних на місцях, а тепер умова юридичного відділу банку – наша міліція має їхати у Дніпропетровськ. «Ми їдемо туди, отримуємо ухвалу суду, проводимо виїмку з банку і виявляємо, що ці люди живуть за межами області, – продовжує він. – Відповідно до кримінально-процесуального кодексу, ми готуємо супровідні й відправляємо кримінальні провадження за місцем забирання грошей. Тобто по всій Україні: Запоріжжя, Дніпропетровськ, Харків. Недавно ми розіслали 40 таких справ по всій Україні».

Телефонні дзвінки теж непросто вирахувати, бо вони або не з нашої області, або взагалі з в’язниці. «Там у нас руки зв’язані, – каже начальник міської міліції, – тому що в тюрмі  користуватися мобільними телефонами заборонено. Але правдами-неправдами в’язні якимось чином все одно ними користуються. Вичислити, хто користується телефоном, навіть у нашому СІЗО, практично неможливо. Хіба що з допомогою працівників пенітенціарної служби проводити обшук. Але для цього треба чітко знати, в якій із камер телефон працює. А це непросто».

Можливостей заблокувати чи відключити номер міліція не має. Мобільний оператор, вважає Прокопчук, наряд чи відреагує. Зрештою, шахрай завжди може придбати новий номер… Тому наразі єдиний правильний вихід – попереджувати людей, щоб не давали кошти.

Можна тільки здогадуватися, скільки підприємців уже потрапили в пастку і перерахували гроші «податківцям». Бо мало хто сьогодні захоче зізнатися, що заплатив гроші, аби до нього не прийшла перевірка з податкової.

«Згідно з кримінальним кодексом, відповідає не тільки той, хто бере хабар, а й той, хто його дає, – підсумовує начальник міліції. – А цей факт можна розцінювати як намір дати хабар. Проте ми все ж просимо звертатися в міліцію й писати заяву. Щоб ми для себе змогли зробити аналіз».