Колективізація чи «містечковий сепаратизм»?

Процес добровільного об’єднання територіальних громад на Івано-Франківщині викликає неоднозначні реакції

На Прикарпатті стартував процес добровільного об’єднання територіальних громад. Цього тижня районні райдержадміністрації представили в Івано-Франківську перспективні плани об’єднання громад. Простіше кажучи, хто з ким об’єднуватиметься і на яких умовах.  Коли дійшло до конкретики, викристалізувалися значні суперечності, які супроводжуватимуть процес об’єднання.

Якщо раніше тему децентралізації обговорювали лише на теоретичному рівні, то відтепер з’явилася нагода обговорити це конкретно. Перейти від розмов до діла змушують стислі терміни. Як повідомив керівник Офісу реформ на Прикарпатті Дмитро Дзвінчук, до  1 червня наша область повинна представити для уряду свій проект перспективного плану об’єднання громад.    

Ущільнення гір

Першому представити свій план честь випала Верховинському району. За версією райдержадміністрації, в цьому гірському районі мають створити п’ять територіальних громад: Верховинську, Зеленську, Красноїлівську, Яблуницьку та Білоберізьку. Специфіка Верховинщини полягає у тому, що це один із найбільших районів області за територією. Однак лише 7% його придатна для будівництва, тому через особливості ландшафту всі п’ять громад розташовані в північній частині району. Депутат обласної ради Юрій Романюк назвав поділ району на п’ять громад штучним. На його думку, кількість громад у цьому районі мала би бути меншою. Такі слова не на жарт розлютили представників Верховинщини, які заявили, що «всі дивляться на карту і ніхто не бачить гір та річок». Справді, навіть за умови створення п’яти громад забезпечити зони доступності послуг для віддалених населених пунктів буде дуже непросто. Відповідна методика передбачає, що час прибуття медиків або пожежників не має перевищувати 30 хвилин, а відстані від адміністративного центру до найбільш віддаленого населеного пункту — не більше 25 кілометрів. Якщо врахувати катастрофічний стан доріг у гірських районах області, то забезпечити ці норми буде вкрай складно. Голова Верховинської райдержадміністрації іван Маківничук зазначив, що на добровільне об’єднання підуть не всі територіальні громади. При цьому необхідно зберегти у районі вторинний рівень медичної допомоги, адже щоб довезти хворого до Коломийської лікарні, потрібно шість годин. Дмитро Дзвінчук зазначив, що Верховинський район потрібно підтримати, адже гірський рельєф створює об’єктивні передумови для цього. 

Після презентації виступив депутат обласної ради і керівник обласної організації ВО «Свобода» Василь Попович. Він назвав об’єднання громад «насильницькою колективізацією» і заявив, що не вірить урядові Арсенія Яценюка, який має виділити кошти на підтримку об’єднаних громад.

Відповідь через референдум?

Далі естафету підхопив Косівський район. Згідно з планом, там мають утворити п’ять територіальних громад: Косівську, Космацьку, Яблунівську, Рожнівську та Кутську. Село Розтоки висловило намір приєднатися до Білоберізької громади Верховинського району. Своєю чергою село Новоселиця Снятинського району хоче об’єднатися з Рожневом. У Яремчанській міській раді планують створити об’єднану громаду на базі тих населених пунктів, які вже входять до її складу. Щоправда, міський голова Яремчі Василь Онутчак заявив, що «рубати з плеча неможливо і питання об’єднання потрібно винести на плебісцит», тобто референдум. Посадовець не вдавався у подробиці, але з його виступу стало зрозуміло, що навіть у цій вже сформованій міській раді настрої щодо об’єднання не такі вже й однозначні. 

У Тлумацькому районі планують створити чотири громади: Тлумацьку, Обертинську, Олешівську, Нижнівську. Останню вирішили створити, оскільки три населені пункти розташовані за Дністром і це якраз той факт, який потребує врахування. При цьому є населені пункти Тисменицького району, які хочуть приєднатися до Тлумаччини, а деякі тлумацькі села не проти долучитися до громад Коломийського району. Щоправда, конкретні населені пункти доповідач від району так і не назвав. 

Різновекторні села

У Рожнятівському районі планують створити чотири об’єднані громади: Брошнів-Осадську, Рожнятівську, Перегінську та Спаську. Болехівська міська рада, як і Яремчанська, планує сформувати одну громаду на базі тих населених пунктів, які вже до неї входять. У Долинському районі в початковому варіанті планували створити дев’ять громад, однак у підсумку зупинилися на трьох: Долинській, Вигодській та Витвицькій. У цьому районі є проблема із забезпеченням доступності послуг, адже села Мислівка та Вишків розташовані на відстані, що перевищує 25 кілометрів. Проблемним є і село Гериня, яке належить до Долинського району, але жителі водять дітей у болехівські школи та дитсадки. Подібна до цієї ситуація і з селом ілемня, яке тяжіє до Вигоди, але належить до Рожнятівського району. 

У Надвірнянському районі планують створити п’ять громад: Надвірнянську, Делятинську, Ланчинську, Зеленську, Перерослянську. Якщо з першими трьома все зрозуміло, то громада з центром у селі Зелена є дуже великою за площею (558 кв. км) із населенням 12 тис. жителів. До речі, якщо враховувати економічний потенціал, то центром мало би бути село Пасічна, але на користь Зеленої відіграв той факт, що у цьому селі більше рівнинних територій, де можна будувати об’єкти інфраструктури. Певні амбіції є і в Бистриці, яка має туристичний потенціал і мріє стати в майбутньому конкурентом «Буковелю». Чимало запитань і до Перерослянської громади. Річ у тому, що, крім Переросля, на статус адміністративного центру можуть претендувати ще два села: Цуцилів та Тисменичани. 

Галич проти Бурштина

У Галицькому районі планують створити три громади: Галицьку, Бурштинську та Більшівцівську. Одразу після початку презентації з’ясувалося неприховане суперництво між Галичем і Бурштином. Кожне із цих міст бореться за те, щоб залучити якомога більше сільських рад на свій бік. Однак у процесі обговорення з’ясувалося, що на створення окремої громади претендують і Дубівці. Незважаючи на те, що від нього до Галича лише 13 кілометрів, село все ж сподівається об’єднати кілька сусідніх сіл. Амбітні плани має і Бовшів, який попри населення у 1400 жителів хоче бути адміністративним центром, приєднавши кілька сусідніх сіл. Одразу скажемо, що шансів у нього небагато, адже село розташоване посередині між Галичем і Бурштином, а по сусідству — ще й Більшівці. Дмитро Дзвінчук засумнівався, що таке село, як Бовшів, може пройти через «сито Кабміну» і стати адміністративним центром. 

Як вже йшлося, активну кампанію щодо розширення проводить Бурштин. Як повідомив міський голова Бурштина Петро Курляк, місто розіслало пропозицію про приєднання всім селам у 20-кілометровій зоні. За його словами, 14 сіл дали згоду, а Насташине та Куничі — попередню згоду. Однак є і проблемні села, наприклад, як Дем’янів, що межує з містом, але при цьому не хоче входити до його складу.

Тугий вузол проблем

Рогатинський район є чи не одним із найбільш проблемних для об’єднання громад. Річ у тому, що в районі — 88 населених пунктів на 44 тисячі жителів, тобто щільність населення дуже мала. Причому лише Рогатин може бути адміністративним центром. інші населені пункти не відповідають критеріям щодо кількості населення та інфраструктури, щоб претендувати на цей статус. Як повідомив представник Рогатинського району, спочатку розглядали утворення семи громад. Однак зійшлися на двох можливих варіантах: 1) дві громади з центрами в Рогатині та Букачівцях; 2) Рогатин стане єдиним центром для усіх населених пунктів. Кожен з цих варіантів має свої мінуси. У разі створення громади в Букачівцях там необхідно буде будувати інфраструктуру фактично «з нуля». Варіант з одним центром у Рогатині поганий тим, що відстань до Сарників та Юнашкова перевищуватиме 30 кілометрів. Тому розглядають можливість приєднання цих сіл до Бурштина. У варіанті семи громад на статус адміністративних центрів претендують села Фрага, Княгиничі, Конюшки, Верхня Липиця, Пуків. Разом з тим, за методикою Кабміну, район міг би утворити три-чотири об’єднані громади. Як би там не було, але узгодженого варіанту щодо цього району наразі немає.

У Городенківському районі планують утворити чотири громади: Городенківську, Чернелицьку, Чернятинську та Воронівську. Остання налічує вісім тисяч жителів, що на тисячу менше, ніж передбачає Концепція об’єднання територіальних громад. Як повідомив сільський голова Остапківців Володимир Филипчук, три села Городенківщини, а саме Росохач, Виноград та Острівець, хочуть приєднатись до Гвіздецької громади Коломийського району. 

Коломия — нецікава селам

У Коломийському районі планують утворити сім громад: Гвіздецьку, Печеніжинську, Отинійську, Нижньовербізьку, П’ядицьку. Ще у двох громадах не визначались з адміністративним центром: на цей статус претендують Коршів або Раківчик та Матеївці або Корнич. Дмитро Дзвінчук закликав районне керівництво визначитись, адже до Кабміну потрібно подати якусь конкретну назву. Коломия має альтернативне бачення об’єднання громад. Місто пропонує влитися до свого складу 28 селам. Проте на сьогодні жодне село не погодилось приєднатись до міста. Дмитро Дзвінчук припустив, що місто недостатньо активно переконує сільські громади. Однак пояснення може бути більш прозаїчним: сільські голови не хочуть втрачати владу, а тому шукають варіанти через укрупнення сіл, а не формування міні-районів. Чи зможуть такі села, як Корнич, Коршів чи Матіївці, забезпечити відповідну інфраструктуру? Адже адміністративний центр повинен мати не лише адміністративні приміщення, щоб розмістити казначейство, відділення Пенсійного фонду, підприємство ЖКГ, а й пожежне депо, муніципальну міліцію, лікарню. Чи можна порівняти якість надання медичних послуг у сільському ФАПі та Коломийській районній лікарні? Питання риторичне, але наразі містечкові інтереси окремих сільських голів перемагають здоровий глузд.

Калушани шукають порозуміння

У Калуському районі планують утворити чотири громади: Верхнянську, Войнилівську, Голинську, Підмихайлівську. Під час презентації до мікрофону підійшла сільський голова Боднарова Галина Матківська, яка повідомила про плани створення ще однієї громади з центром у Боднарові або Вістовій. В підсумку голова райдержадміністрації Наталія Бабій повідомила, що сторони продовжать шукати порозуміння. У представника міста Калуша немає сумнівів, що саме він може стати адміністративним центром об’єднаної громади Калуського району. Аргументація, чому Калуш може об’єднати всіх, є дуже переконливою: в районі немає лідерів, адже села майже рівні економічно; в кожній громаді є села, які мають вищий рівень доходів на одного жителя, ніж у центрі новоутворюваної громади; люди тяжіють до міста, а не до центрів сільських громад; люди їдуть на роботу до Калуша, а не в центри новоутворених громад. Крім того, Калуш — це потужний економічний центр з високим індексом податкоспроможності, де за 5 років у зміцнення матеріальної бази міських установ вклали 200 мільйонів гривень. 
Здавалося б, аргументи на користь об’єднання є очевидними, але, за словами доповідача, інтереси «містечкового сепаратизму» перемагають. Після адміністративної реформи на рівень громад будуть передані повноваження, які не зможе виконати більше ніхто. Або громада відремонтує дорогу або залишиться ні з чим, а зможуть це зробити лише потужні і спроможні громади. 

Таким чином, проблеми Коломиї і Калуша аналогічні — сільські громади не хочуть інтегруватися в міста, які мають фінансові ресурси і потужну інфраструктуру, а шукають шляхи укрупнення навколо інших сіл. На думку доповідача, велике село не зможе стати локомотивом для розвитку меншого, адже для цього просто не вистачить фінансових ресурсів. 

Укрупнюються навколо сіл

У Богородчанському районі планують утворити шість громад: Богородчанську, Солотвинську, Яблунську, Старобогородчанську, Манявську, Старунську. Одразу зазначимо, що деякі з цих громад сформовані з порушенням методики Кабміну, адже їх населення є меншим за 9 тисяч жителів. Показовою є ситуація з Манявською громадою, до якої, крім самої Маняви, мали б увійти села Маркова та Бабче. За таких умов населення відповідало б мінімальному нормативу в 9 тисяч. Однак ці села відмовились об’єднуватись з Манявою і хочуть формувати окрему громаду. Сільський голова Маняви Віктор Рудько спробував обррунтувати необхідність створення окремої громади в Маняві тим, що це село є великим духовним центром. З другого боку, якщо кожне село почне обррунтовувати якусь свою особливість, то реформи так і залишаться на папері. Схожі аргументи має й Старуня, яка претендує на окрему громаду через грязьовий вулкан та перспективи створення «Парку льодовикового періоду». Дмитро Дзвінчук зазначив, що такі пропозиції руйнують логіку законодавця про створення міні-районів, а не укрупнених сіл. 

Аналогічні підходи продемонстрували і в Тисменицькому районі, де запланували створити вісім громад: Тисменицьку, Ямницьку, Лисецьку, Єзупільську, Вільшаницьку, Підпечерівську, Старокривотульську, Черніївську. Якщо врахувати, що населення району — 83 тисячі, то це максимальна подрібненість. Характерно, що одразу чотири громади не відповідають нормативу за кількістю населення: в Єзупільській, Підпечерівській, Старокривотульській та Вільшаницькій громадах налічується менше 9 тис. жителів. У цьому контексті вирізняється Лисецька громада, яка планує об’єднати Старий Лисець, Драгомирчани, Посіч, Радчу, Підлісся, Стебник. Ця громада претендує стати першою в пілотному проекті, адже сільські голови цих населених пунктів підписали протокол про наміри добровільно об’єднатися. 

Снятинський район свій перспективний план не представив. Як стало відомо, спочатку планували утворити дві громади — в Снятині та Заболотові, але сільські голови висловились за десять. У підсумку — остаточний варіант так і не подали.

До Івано-Франківська ніхто не хоче

Обласний центр Прикарпаття є лакмусовим папірцем адміністративної реформи. Незважаючи на потужну інфраструктуру та хороші економічні показники, охочих приєднатись до міста наразі немає. Більше того, навіть приміські села, які входять до міської ради, не дали відповіді на пропозицію об’єднатися. В пресу потрапила інформація про демарш сільського голови Вовчинців Михайла Назара, який на нараді щодо об’єднання з містом заявив про плани формувати окрему громаду із селами Тисменицького району. Представляв проект заступник міського голови Богдан Білик. Власне, варіантів було два. Перший — це об’єднання міста із селами, які вже входять до міської ради. Другий — приєднання, крім п’яти приміських сіл, ще 11 сіл Тисменицького району. Посадовець переконував присутніх, що місто навчить села залучати інвестиції, створювати робочі місця, а також залучати міжнародну фінансову допомогу. На такі аргументи в залі знайшлося чимало скептиків. Один із чоловіків, який представився фермером, заявив, що недоцільність приєднання можна проілюструвати на прикладі Хриплина, який увійшов до складу міської ради, але доріг там досі немає. Щоправда, чоловік забув, що школа там побудована за рахунок міста, а на черзі — ще й новий дитсадок. Зі свого боку, місто зацікавлене в розширенні, оскільки йому потрібна земля для розвитку, приміром, для індустріального технопарку. Але, схоже, сільські голови приміських сіл взяли курс на те, щоб бути гордими і бідними. Хоча значна кількість жителів прилеглих до міста сіл уже давно обрала міські школи та дитсадки, а також правдами і неправдами намагається потрапити в міські медичні заклади. Та й більшість працює не в селах, а в обласному центрі. Але то все деталі. Тому, як влучно висловився Дмитро Дзвінчук, «здоровий глузд з часом переможе».

Газета Галичина